ЗІМБАБВЕ
Республіка Зімбабве
Площа: 390,8 тис. км2. Головна визначний пам’ятка Зімбабве – водоспад Вікторія,
Чисельність населення: 12,3 млн. чоловік (1997).
Державна мова: англійський, чішона й сіндебеле.
Столиця: Хараре (1,2 млн. жителів, 1992).
Державне свято: День незалежності (18 квітня, з 1980 р.).
Грошова одиниця: зімбабвійський долар.
Член ООН з 1980 р., ОАЕ й ін.
Держава розташована на півдні Африки, займає межиріччя Замбезі й Лімпопо. Граничить на півночі із Замбією, на сході — з Мозамбіком, на півдні — з Ботсваною й ПАР.
Країна, де тече ріка Лімпопо, на якій побував доктор Айболит, і де відбувається дія багатьох пригодницьких романів.
Зімбабве – багатонаціональна країна. Дві самі більші народностей Зімбабве — шона (7Народ Зімбабве5%) і ндебеле (20%). У країні проживають також близько 100 тис. білих, індійці, метиси, бушмени. Приріст населення через високу народжуваність становить 2,6% у рік. Високий рівень дитячої смертності. Система охорони здоров’я обслуговує в основному жителів міст, а більшість населення живе в селах. У країні працюють 1200 лікарів. Велика увага приділяється й ліквідації неграмотності. З 1987 р. уведене обов’язкове 7-літнє навчання, удвічі збільшилося число початкових шкіл (4Діти Зімбабве700 – в 1998 р.) і в 8 раз — середніх (1600 шкіл). В 4 університетах навчається 13 тис. студентів. Неграмотність серед дорослих поменшалася до 15%.
Матеріальна культура шона й ндебеле має відбиток основного заняття цих народів у минулому — хліборобів і скотарів. Це проявляється в одязі, традиційній їжі, посуді, будівлях. Навіть по зовнішньому вигляду села можна визначити, живуть чи в ній шона або ндебеле. Круглі хатини шона розташовано на деякій відстані одна від інший, а хатини ндебеле ставляться по колу впритул друг до друга так, щоб усередині виявився загальний загін для худоби.
Традиційне образотворче мистецтво носить прикладний характер — різні, іноді дуже складні орнаменти, намальовані або вишиті на ритуальнім начинні, предметах домашнього побуту. Багата традиціями народна музика, причому тут взаємовплив шона й ндебеле очевидно. Широко розповсюджений оригінальний інструмент мбіра, на якім відіграють двома руками, натискаючи на кінчики вібруючих металевих пластинок. На ньому можна виконувати дуже складну музику. У цей час у містах створюються будинку культури.
Центральна частина Хараре забудована прямокутними висотними будинками, а окраїни — малоповерховими будинками європейського типу. Є національні художня галерея й публічна бібліотека. У пригородах сконцентровані промислові підприємства й халупи бідноти.Водоспад Вікторія Зімбабве
Булавайо (621,7 тис. жителів) — колишня столиця держави ндебеле. Місто повністю перебудоване й також має європейський вигляд. Тут перебуває національний музей.
Щорічно Країну відвідує більш 1 млн. туристів. Їх залучають водоспад Вікторія, національні парки й заповідники, прадавній наскальний живопис, залишки середньовічних міст імперії Мономота-Па, які дивують самобутністю архітектури.
Територія країни — горбкувате плато Матабеле Калахарі, що переходить у рівнинну пустелю. На сході — гірські хребти висотою 2000 — 2500 м плато, що як би облямовують. Найвища вершина — гора Іньянгані (2596 м). На півночі клімат — екваториально-мусонний, на півдні — тропічний, а на крайньому півдні — субтропічний. Найбільше опадів випадає на північний сході — 1200 мм, південно-заході — 400 мм. Країна покрита густою мережею рік. На Замбезі перебуває водопад Вікторія (висотою 106 м) — один з найбільших у світі. Різноманітні ґрунти дуже родючі. Більшу частину країни займає савана: степова — на півдні, лісова — на півночі. На сході схили гір покриті вічнозеленими тропічними лісами, а на південно-заході — скуповуючи флора напівпустелі й засолених боліт. Різноманітний тваринний мир: слони, носороги, буйволи, жирафи, леви й ін. Ріки багаті на рибу, у тому числі форель. У Замбезі водиться велика риба-тигр. У деяких районах — небезпечна для людини й свійських тварина муха цеце.
Перші стоянки людини, знайдені в Зімбабве, ставляться до кам’яного віку. В I тисячоріччі н.е. країна була заселена бушменами, яких витиснули. В XII в. шона створили держава Мономотапа, що проіснувало до XVII в. Спроби португальців завоювати Мономотапу зазнали невдачі. В 1830 — 1837 рр. загони зулу скорили племена шона на південно-заході країни й заснували держава ндебеле. Між ндебеле й шона йшли постійні війни, наприкінці XIX в. обоє народу були завойовані Великобританією. За ім’ям натхненника колоніальної експансії С. Родса захоплена країна стала називатися Родезією, а пізніше – Южнзакат на ренке Замбезі Зімбабвійською Родезією. Родючі ґрунти нової колонії залучали багатьох білих, які селилися на землях, віднятих в африканців. Білі встановили расистські порядки. В 1953 р. Південна Родезія була об’єднана з Північної Родезією (Замбія) і Ньясалендом (Малаві) у єдину федерацію, але африканцям не були надані політичні права. Це викликало хвилю протесту, яка привела до розвалу федерації. В 70-х рр. XX в. боротьба за незалежність прийняла збройний характер. В 1980 р. патріотичні сили перемогли. Була проголошена незалежність Зімбабве.
Зімбабве — республіка. Глава держави — президент. Законодавча влада належить парламенту, виконавча — уряду, очолюваному президентом.
Місцевих африканських традиційних вірувань і культів — культу предків, культу природи (анімалістів, фетишистів) — дотримується 60% населення, більш 30% сповідують християнство. Є також мусульмани, індуїсти.