ЄГИПЕТ
Арабська Республіка Єгипет
Площа: 1001,4 тис. км2. Єгипет 4
Чисельність населення: близько 65 млн. чоловік (1998).
Державна мова: арабський.
Столиця: Каїр (6,5 млн. жителів, 1998).
Державне свято: День республіки й незалежності (18 червня), День революції (23 липня), День форсування (6 жовтня).
Грошова одиниця: єгипетський фунт.
Член ООН ОАЕ й ін.
Єгипет — найбільша країна Арабського Сходу, один із центрів його політичного й культурного життя, «туристична Мекка» миру. Займає унікальне географічне положення, розташовуючись на стику трьох континентів — Африки, Азії і Європи й двох найбільші світові цивілізацій — християнської й ісламської.
Держава розташована на північний сході Африки й в Азії (півострів Синай). Граничить на сході з Ізраїлем, на півдні — із Суданом, на заході — з Лівією. Обмивається на півночі водами Середземного моря, на сході — Червоного.
Більш 98% усіх жителів країни – араби. Властиво єгиптяни — етнос долини Нила. Найбільш яскраві представники й у наш час — фелахи. До XI в. більш половини корінного населення країни становили коптів, що говорили по-коптськи, що й сповідували християнство. У період арабізації й ісламізації копти прийняли іслам, серед них широко поширилася арабська мова, у тому числі й серед тих, хто зберіг вірність християнству. Поряд з арабами в країні проживають нечисленні малі народностей (етнічні меншостей); представники шаринильської групи — нубійці ( близько 400 тис.), що ставляться до прадавніх корінних народів Єгипту; поблизу границі із Суданом — кочівники беджа ( кілька десятків тисяч), кунуз і махас; в оазисі Сива, на границі з Лівією, — кілька тисяч берберів. На півночі країни серед міських жителів чимало ливанців і інших вихідців з арабських країн, а також греків, вірменів, французів, італійців. Незважаючи на бурхливий ріст міст, характерний для сучасного Єгипту, майже половину населення усе ще становлять фелахи, значною мірою формуючі неповторний етнічний вигляд країни. Вони багато в чому зберегли з найдавніших часів особливий уклад життя, тісно пов’язаний з культурою землеробства, різноманітність традицій і звичаїв, барвистість і колорит народних обрядів і прадавніх свят, які тісно й органічно переплелися між собою, утворивши особливу оригінальну й досить стійку субкультуру найдавнішого на планеті етносу. Його пам’ять зберігає такі прадавні єгипетські свята, як «Ніч сльози» (плач богині Ісіди за Осирисом, коли вода в Нилу починає прибувати), «Подих вітерцю» (великодній понеділок), «Халіг» (свято нареченої Нила — у період найбільшого розливу ріки) і ін. Особлива субкультура єгипетського селянства збереглася й вижила тому, що не замикалася в собі, а розвивалася, збагачуючись досягненнями людського прогресу: на полях застосовувалися більш досконалі знаряддя праці, майстерніше ставала система зрошення, переставали бути рідкістю сучасні машини й домашнє начиння.
Корінні жителі — копти — гнучкі й пластичні в засвоєнні досягнень як ісламської, так і європейської культури й цивілізації, нерідко володіють поряд з арабським одним з європейських мов, деякі зберегли знання древнекоптського. Копти, як християни (у більшості), так і мусульмани, становлять значну частину осіб вільної професії, підприємницького шару, хоча їх можна знайти серед представників будь-якої соціальної групи населення. У міру соціально-економічного розвитку в структурі населення збільшується частка представників сучасних професій — інженерів і промислових робітників, лікарів, учених, викладачів, діячів культури. Єгипет — історично склавшийся центр культурному й духовному життя Арабського Сходу, багато в чому, що поклав початок розвитку сучасних видів мистецтв в арабських країнах — театру, кінематографа, літератури й живопису, що досяглися світового рівня.
У країні зберігаються відносно нечисленні перехідні етнографічні групи, представлені нубійцями й синайцями, чисельність яких коливається від декількох десятків до сотень тисяч. Нечисленні групи кочівників-бедуїнів, ведучих напівосілий спосіб життя, представників кочових племен — бішарин і берберів, що проживають на півдні країни, у Нубійскій пустелі. Частина з них стали міськими жителями. Для них характерно як збереження звичаїв і культури традиційної племінної структури, очолюваної вождем, так і асиміляція з корінним арабським населенням, а також-в останній період — засвоєння (в основному городянами) норм і сторін європейської й світової культури. Окремі етнічні меншостей проживають у районах, що ставляться до території декількох держав (наприклад, беджа населяють прикордонні райони Єгипту, Судану й Еритреї).
Великі міста, особливо Каїр (із пригородами — другої по величині місто миру з населянням 16 млн. жителів) і Олександрія (3,5 млн. жителів), обзавелися сучасними містами-супутниками. У приміській зоні, у містах-супутниках зосереджена зростаюча національна промисловість, тут розташовані найбільш великі промислові підприємства — металургійні, автоскладальні, радіотехнічні, текстильні; торговельні зони й ін. Нерідко вони сусідять зі збереженими сільськогосподарськими полями й невеликими гаями граціозних фінікових пальм. Каїр — діловий центр країни — відрізняється високим ритмом життя, перенасичений автотранспортом, в основному індивідуальним. В останні десятиліття чималі засоби, вкладені в будівництво двох – і триповерхових автострад, розв’язок, дали безсумнівний ефект. Спорудження метро також благотворно позначилося на розв’язку проблеми транспорту. На мальовничих берегах Нила і його численних рукавів у Каїрі — багатоповерхові ультрасучасні будинки, стародавні палаци й вілли, ресторани й кав’ярні, оточені барвистими квітниками, стрункі ряди королівських пальм і могутніх евкаліптів. Чудова морська набережна найбільшого морського порту країни — Олександрії, що простягнувся на десятки кілометрів і облямована рядами пальм. Настільки ж барвисті й колоритні міста Асуан, Порт-Саїд, Суец і багато інші. На узбережжя Червоного моря за роки розвитку міжнародного туризму виросли нові курортні міста, що представляють собою сучасні барвисті архітектурні ансамблі з рекреаційними зонами, сучасними комунікаціями, міжнародними аеропортами. Єгипетські міста буяють невеликими ресторанчиками й кафе, де представлена пікантна східна кухня. Відвідування їх із друзями, цілими родинами — улюблений вид відпочинку городян. В останні роки під впливом розвитку міжнародного туризму з’явилася безліч сучасних європейських кафе й закусочних на східний лад. У країні, особливо в містах, гостро відчувається проблема перенаселеності — росте дефіцит сільськогосподарських угідь, землі не вистачає й для нових забудов. Значні площі займають старі одноповерхові будівлі, навіть у Каїрі збереглися цілі райони старих убогих будов, що не мають ні сучасних каналізаційних систем, ні інших найпростіших побутових зручностей. Тут тулиться міська біднота. Тут найбільше різання соціальне контрасти, характерні для багатьох развивающихся країн. Більш ніж скромний рівень життя в Єгипті веде майже половина населення.
Єгипет — колиска людської цивілізації. У світі відомий насамперед своїми чудовими пам’ятниками прадавньої єгипетської цивілізації, багатьом з яких понад 5 тис. років. Значна їхня частина представлена в музеях і архітектурних ансамблях найдавніших поселень і міст, що мають неповторний вигляд: від багатомільйонних Каїра й Олександрії на півночі до відносно невеликих, із числом жителів у кілька десятків або сотень тисяч, Луксора й Асуана на півдні країни. Багато міст являють собою музеї під відкритим небом: стародавні архітектурні ансамблі, прадавні витончені мечеті, побудовані в різні епохи, сусідять із будинками музеїв і скульптурами, вік яких нерідко обчислюється тисячоріччями. В останні десятиліття їх традиційний вигляд перетерпів більші зміни. Розширилися сучасні промислові забудови, у результаті демографічного вибуху й різкого росту чисельності міського населення на місці старих будівель виросли нові сучасні й ультрасучасні житлові райони, квартали шикарних, у стилі тропічного модерну, вілл і котеджів, оточених чудовими парками й квітниками, багатоповерхові торгові центри й готелю, представництва закордонних банків і компаній. У великих містах із числом жителів, що становлять кілька сотень тисяч людей, є університетські центри, інші вищі навчальні заклади. Навчання в них — престижний вид заняття молоді, яка представляє значну частину міського населення.
Міжнародний туризм – один з основних джерел вступу іноземної валюти. Економічна роль Єгипет 8індустрії туризму в останні роки швидко зростає. Винятково сприятливі кліматичні умови ( близько 300 сонячних днів у році, туристичний сезон триває цілий рік), всесвітньо відомі пам’ятники Прадавнього Єгипту, неповторний вигляд його міст, теплі води Середземного й Червоного морів, унікальний підводний мир, що буяє екзотичними рибами, екологічно чисті зони відпочинку, достаток свіжих фруктів і овочів, різноманітна східна кухня створюють необхідні умови для успішного розвитку міжнародного туризму.
Розташований у субтропічних і тропічних широтах. 96% території країни займають Лівійська, Аравійська й Нубійска пустелі. По площі ставиться до великих держав, однак єгиптяни проживають на 4% території — у родючій долині Немулу. На півночі перебувають великі низовини, що лежать нижче рівня моря, — на схід від Каттара й Файюм. Природно-кліматичні особливості визначаються впливом пустель. Клімат — сухий і жаркий, для нього характерна відсутність значних сезонних змін. Улітку вдень температура нерідко підвищується до +40° С, у грудні — березні опускається до +15° С. Дощі рідкі й короткочасні — на більшій частині території випадає менш 100 мм опадів у рік. Особливість місцевого клімату —, що дме із Сахари у квітні — травні протягом 50 днів хамсин — сухий жаркий вітер, що несе величезні хмари дрібного піщаного пилу. Пил проникає всюди, покриваючи суцільним червоно-коричневим нальотом рослинність, фасади будинків, вулиці міст і селищ.
Історія нараховує щонайменше п’ять тисячоріч і сходить до Раннього царства (III тис. до н.е.). Єгипетська держава пережила десятки династій правителів, черзі епох — від Прадавнього Єгипту через саїссько-перську епоху до елліністичного й римсько-візантійського періоду, що завершився в VII в., Що Почався в VII — VIII ст. процес арабізації й ісламізації завершився в XI — XIV ст. Єгипет пройшов через смугу незалежного розвитку, будучи феодально-теократичною державою, входив до складу Османської імперії, піддався завоюванню наполеонівською армією, перебував у колоніальній залежності від Британії. З початку 50-х рр. політично незалежний, з 70-х рр. орієнтується на цінності сучасного громадянського суспільства.
Пануюча в країні релігія — іслам сунітської користі. Приблизно 90% населення — мусульмани. Згідно з конституцією, іслам — офіційна релігія країни. Поряд із цим проголошена воля совісті й віросповідання. 10% населення — християни, що належать до коптської церкви. Для Єгипту, незважаючи на діяльність фанатиків-екстремістів, завжди був характерний високий рівень віротерпимості.
Рідка країна має таке ж число всесвітньо відомих історичних пам’ятників, як Єгипет. Одна з перлин Прадавнього Єгипту — Луксорський храм, присвячений богу Сонця Амону і його дружині Мут, їхньому синові — богу Місяця Хонсу. У північного пілона храму — 22-метрові фігури сидячих фараонів і одна — у повний ріст. Усередині палацу Рамсеса II між дворядною колонадою — статуя Рамсеса II із чорного й червоного граніту. Луксорський храм з’єднаний з Карнакським ( найбільшим із усіх єгипетських храмів) алеєю, що нараховувала у свій час 1,5 тис. сфінксів. У храм — 134 колон з капітел у вигляді лотоса що розпустився, та й нерозпущених квітів, обеліск цариці Хатшепсут з цільного куска рожевого граниту Серед інших визначний пам’яток країни — похоронні храми «міста мертвих» у Доліну царів на левом бережу Нила поблизу Луксора ( близько 40 гробниць, у тому числі Тутанхамона), пам’ятники візантійської й коптської архитектур в Олександрії, файюмський Лабіринт ( близько 3 тис. кімнат), колоси Абу-Симбела. Але найвідоміші пам’ятники — піраміди Гізи ( понад 5 тис. років), найбільша з яких — піраміда Хеопса (2690 г. до н.е.) — усипальниця самого могутнього фараона IV династії. Складено з 2,3 млн. кам’яних блоків, висота — 137 м (спочатку — 146 м). Піраміди й Фаросський маяк (зруйнований у результаті землетрусу) ставляться до семи чудесам світла. У столиці країни перебуває найбільший світовий центр вивчення художньої культури Прадавнього Єгипту — Каїрський археологічний музей. Його експозиція включає різноманітні вироби із золота, алебастру, оніксу, напівкоштовних каменів, інших виробних матеріалів, витягнутих із гробниці Тутанхамона, скульптурне зображення голови Нефертіті, статуї фараонів Джесера, Мікерина, богині Хатхор, алебастрову скульптуру фараона Хефрена й багато інші шедеври прадавнього мистецтва. В окрему експозицію виділені повністю збережені до наших днів мумії, вік яких перевищує 3 тис. років.
Єгипет за конституцією — президентська республіка. Глава держави — президент — має самі широкі повноваження в області законодавчої ініціативи й виконавчої влади. Парламент — Народні збори – також має законодавчу ініціативу.