ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
Об’єднане Королівство Великобританії й Північної Ірландії
Прапор Великобританииплощадь: 244,1 тис. км2. биг Бен
Чисельність населення: 58,5 млн. чоловік (1998).
Державна мова: англійський.
Столиця: Лондон (6,8 млн. жителів, 1991).
Державне свято: День народження королеви. Дата свята оголошується щорічно особливо, звичайно це 2-я або 3-я субота червня.
Грошова одиниця: фунт стерлінгів.
Член ООН з 1945 р. Входить у Раду Європи й НАТО з 1949 р., у Європейський союз — з 1973 р.
Країна, розташована на Британських островах у північно-західних берегів континентальної Європи, традиційно називається по імені найбільшого острова Великобританією, а за назвою її основної історичної частини — Англією. Це одне із провідних держав миру.
Британські острови — самий великий архіпелаг у Європі. У нього входять два більші острови — Великобританія й Ірландія й ще 5 тис. малих островів, серед яких особливо виділяються три групи островів на півночі: Гебридські, Оркнейські й Шотландські. Великобританія обмивається водами Атлантичного океану і його морями. Усі державні кордони — морські, за винятком границі з Ірландією. Британський архіпелаг відділений Північним морем від Швеції, Норвегії, Данії, Німеччини й вузькими протоками Ла-Манш і Па-де-Кале — від Франції.
Великобританія — високорозвинена індустріальна держава. За обсягом промислового виробництва вона посідає п’яте місце у світі (після США, Японії, Німеччини й Франції).
На островах знайдені майже всі відомі мінерали, крім алмазів. Особливо багаті родовища кам’яного вугілля (у Пеннинах, на Середньо-Шотландській низовині, у передгір’ях Південного Уельсу). Його видобуток є головною галуззю гірничодобувної промисловості. Значні родовища залізної руди, свинцю, цинку, а також кам’яної й калійної солей.
У самої лендроверкрупної галузі британської індустрії — машинобудуванні працює 1,4 усіх зайнятих в обробній промисловості. Переважає транспортне машинобудування. Ці підприємства є практично у всіх районах і в більшості міст Великобританії. Країна — найбільший у світі експортер вантажних автомашин. Широко відома серія машин підвищеної прохідності «Лендровер».
Швидко розвивається літакобудування, у якім домінує найбільша державна фірма «Бритиш ейрспейс». Вертольоти проводяться іншою великою фірмою — «Уестленд еркрафт». По випуськові літаків Великобританія уступає лише США.
До 1955 р. країна була найбільшим у світі постачальником судів. У последокидующі роки на перше місце вийшла Японія, проте суднобудування як і раніше займає важливе місце в національній економіці. Розвинені також нафтопереробна, хімічна (виробництво пластмас і синтетичних смол, хімічних волокон, синтетичного каучуку, сірчаної кислоти, мінеральних добрив), текстильна й харчова галузі. У сільськім господарстві зайняте близько 3% працюючих. Проте завдяки високій інтенсифікації виробництва країна робить більш половини сільськогосподарських продуктів, споживаних її населенням. Повністю забезпечуються потреби в ячмені, вівсі, картоплі, домашньому птаху, свинині, яйцях і молоці.
Великобританію часто називають «королівством пасовищ». І насправді, пасовища й сінокісні вгіддя шотландські коровизанимают тут територію в 3 рази більшу, ніж зернові культури. Череди великої рогатої худоби нараховують понад 14 млн. голів, а овець — удвічі більше (в основному в гірських районах Уельсу, Північної Англії й Шотландії), свиней — близько 8 млн. Починаючи з XIII в. Англія є одним з найбільших світових постачальників овечої вовни.
Основна частина орних земель розташована в менш вологій і більш сонячній східній частині острова Великобританія. Із зернових культур сіяють головним чином ячмінь і пшеницю. Традиційна культура — картопля.
Важливе промислове значення має лов риби: вугільної риби, оселедці, кільки, сардин і ськумбрії, а також камбали, тріськи й пікші. Оськільки Великобританія — держава острівна, усі її зовнішні перевезення й торгівля пов’язані з морським транспортом. Близько 9/10 вантажообігу припадає на морський транспорт. Головні порти — Лондон, Ліверпуль. Манчестер, Милфорд-Хейвен, Халл, Саутхемптон, Иммингем. У країні близько 150 пасажирських аеропортів. 5 найбільших з них розташовані в районах Лондона. З континентом країна зв’язано двома залізничними й численними автомобільними й пасажирськими поромами. Довжина залізниць — 37,8 тис. км, автодоріг — 358 тис. км.
Населення Великобританії по етнічному ськладу неоднорідно. Найбільш численна група — англійці (43 млн.); крім того, тут живуть шотландці (більш 5 млн.) і уельсци, або валлійці ( близько 1 млн.). Гірські райони північної Шотландії й прилягаючі острови населяють гели ( близько 100 тис.) — так вони самі себе називають, англійці ж їх частіше називають хайлендерами (горцями). Гели зберегли ще свій прадавній кельтський (гельський) мова. Нерідко в повсякденнім житті рідними мовами користуються також уельсци й ірландці. Усі три мови входять у кельтську язикову групу, тоді як англійська мова належить до німецьких. В Ольстере (Північна Ірландія) живе близько 500 тис. корінних жителів острова — ірландців-католиків — і приблизно 1 млн. англоирландцев і шотландоирландцев. Такий ськлад населення зложився тут в XVII — XVIII ст., у період посиленої колонізації Ірландії англійським урядом. У Великобританії зберігається прихильність традиціям, що встановилися здавна. Це позначається на багатьох сторонах матеріальної й духовної культури.
У сільських місцевостях у минулому був розповсюджений так званий саксонський будинок, характерний і для інших країн Західної Європи. У ньому всі господарські й житлові приміщення об’єднані під одним дахом. У цей час господарські будівлі оточують двір із трьох сторін або вибудувані в ряд паралельно йому.
У такій високорозвиненій країні, як Великобританія, народний одяг давкоролевано вийшла з повсякденного вживання. Але повністю вона не забута. У деяких, переважно врочистих, випадках використовується середньовічне вбрання. Стародавні костюми надягають, наприклад, члени королівської родини під час коронації й посадові особи парламенту в день відкриття сесії. Стародавні церемонії й звичаї супроводжують усю діяльність англійського парламенту — одного з найстарших законодавчих установ Європи. Король і королева на відкриття парламенту їдуть у парадній кареті, запряженою четвіркою сірих коней, у супроводі еськорту кінної гвардії. У палаті лордів їх очікують пери в пурпурних мантіях, облямованих горностаєм. Сесія парламенту починається із тронної мови короля.
Відбувається й ще одна церемонія: щорічно в день відкриття сесії парламенту процесія в середньовічних костюмах робить обхід підвалів його будинку, після чого доклапалата лордовдивает спікерові, що «змовників не виявлене». Цей обряд виник після 1605 г., коли була розкрита невдала змова Гаю Фокса і його однодумців підірвати парламент. З тих пор 5 листопада — День Гаю Фокса — став одним із самих гучних і яськравих свят. Усюди на вулицях запалюють величезні багаття, на яких після веселих карнавальних ходів спалюють опудала Гаю Фокса. Судді й адвокати на засіданнях суду сидять у мантіях, а голови покривають середньовічною напудреною перукою. Чорні мантії на червоній підбивці й чотирикутні чорні ж шапочки носять професори й студенти найстарших англійських університетів. Королівська гвардія дотепер одягнена у форму XVI в.
Більшою своєрідністю відрізняється парадний костюм горца-гела. Полягає окилтин з полотняної білої сорочки, картатої до колін спідниці у велику ськладку (килт), короткої сукняної куртки й пледа, який накидається на одне плече. На ноги надіваються гольфи й грубі черевики, на голову — темний берет. Раніше кожний шотландський клан мав своє розцвічення картатої тканини.
Активізація національного руху серед шотландців відродила інтерес до кельтської культури. Прагнучи підкреслити відмінність шотландської культури від англійської, діячі цього руху звернули особливу увагу на народний одяг гелов, яку й стали вважати національним платтям усіх шотландців. Зараз килт носять багато хлопчиків-підлітки, дорослі його надягають на свята й спортивні ігри, а також у деяких офіційних випадках. В інтенсивному процесі нівелювання побуту найбільшу етнічну стійкість зберігає їжа. В усьому світі більшу популярність завоювали англійські м’ясні блюда, наприклад ростбіф, біфштекс. Національне блюдо англійців — різні пудинги. М’ясні й круп’яні подають як другі блюда, а солодкі — на десерт.
Усього у Великманхеттен на Темзеобритании близько 1000 міст. Найстарші з них розвивалися як фортеці: Сент-Олбанс, Колчестер, Глостер, Линкольн, Йорк, Ноттингем, Единбург. Пізніше на перетинанні сухопутних транспортних шляхів виникли Кембридж, Оксфорд, Стратфорд, Норидж і ін. Вони служили центрами торгівлі цілих районів і називалися торговельними. У Великобританії з 100 великих міст 44 — приморські. Як морський порт для торгівлі з континентальними державами виник Лондон — столиця країни, один з найстарших міст Європи. Він був заснований римлянами в 43 г. н.е. на північному березі Темзи й протягом більш ніж чотиривікового їхнього панування був головним римським містом на острові. Лондон ділиться на три чітко розмежовані частини: Сіті — торговельний і адміністративний центр, Вест-Енд, населений головним чином аристократією, і Ист-Енд — робітники квартали. У ділові квартали Сіті щодня приїжджає на роботу близько напівмільйона службовців. У будень Сіті — найбільш багатолюдний і жвавий район столиці, але після закінчення робочого дня він стає пусттауеринним.
У цій частині Лондона перебувають відомі усьому світу пам’ятники архітектури: в’язниця Тауер — середньовічний замок, побудований в XI в., Голд-Хол — будинок середньовічних англійських корпорацій, собор Святого Павла, вибудуваний в XVII — XVIII ст. у стилі ренесанс знаменитим англійським архітектором Кристофором Реном, і багато інші.Петра й Павла
Вест-Енд — найкрасивіша частина міста. Трьох-, чотириповерхові житлові будинки оточені деревами. Тут багато садів і парків. Найбільш відомі з них: Гайд-Парк — справжній ліс у центрі міста, з рікою й озером; зоосад у Риджент-Паренню; Нью-Гарден — ботанічний сад; величезний Ричмонд-Парк, по алеях якого бродять лосі.
В, що примикає до Вест-Енду Вестминстере перебуває готичний будинок англійського парламенту — Вестмінстерський палац (XIX в.). Його завершують дві вежі: вежа Вікторії — королівський вхід у парламент — і годинна вежа Биг-Бен з величезним дзвоном. Неподалік — Бекингемський палац (XIX — XX ст.) — резиденція англійських королів і Вестмінстерське абатство (XIII — XIX ст.) — усипальниця англійських королів, державних діячів і знаменитих людей.
Бристоль (400 тис. жителів) — стародавнє торговельне місто й морське порт. В XIV — XV ст. він був другим (після Лондона) портом на Британських островах. Звідси в 1497 г. у далеке плавання до північноамериканських берегів відправився Джон Кабот, проклавши туди дорогу купцям.
Ліверпуль, розташований в устя ріки Мерсі, на західнім узбережжі, розвивалося насамперед як портове місто. До кінця XVIII в. він був центром торгівлі африканськими рабами. Навіть на гербі ливерпульської біржі були зображені африканці. Сучасні доки міста розтяглися на 11 км. З пам’ятників старовини тут залишилося тільки дві церкви — XII і XIV ст. Уціліла також міська ратуша XVIII в. У Ліверпулі перебуває найбільший на Британських островах англіканський кафедральний собор з майже 100 – метровою вежею, побудований із червоного піщанику.
Манчестер, заснований в 79 г. н.е., відомий тим, що його називають першим фабричним містом миру, оськільки тут починалася промислова революція. Місто досить гарне, тому що багаті купці Манчестера запрошували кращих архітекторів. Особливо різноманітна й цікава архітектура головної вулиці міста Кинг-стрит. Вартий на ній кафедральний собор XV в. не настільки гармонічний, зате значних розмірів. Побудована в новому готичному стилі міська ратуша з великим центральним залом, з вежею й годинником має трикутну форму.
Найбільші міста Шотландії — Глазго й Единбург. Глазго (900 тис. жителів) — типовий продукт промислової революції. Це місто важкої індустрії з перевагою машинобудівних і металообробних заводів, саме густонаселене місце країни. Будинку викторианського стилю в центральній частині міста виглядають переконливо, але за ними видніються похмурі заводські корпуси.
Совсемединбург інакше виглядає столиця Шотландії — Единбург (470 тис.). Це один з найкрасивіших міст Європи. Розташований він у мальовничій місцевості в затоці Ферт-Оф-Форт. Своєрідність йому надає вартий у центрі на високій гранітній ськелі замок — колишня королівська міцність, нині музей. Поблизу перебувають абатство й палац шотландських королів Холируд. Від замка терасами спуськається міський сад. Головна вулиця сучасного Единбурга — Принцес-Стрит.
Столиця Уельсу, його адміністративний, науковий і культурний центр — Кардифф із населенням близько 300 тис. чоловік. Це прадавнє місто, що виникло на березі Брістольська затоки в старого замка, навколо якого збереглися кріпосні стіни. Нині це промисловий центр. Для його планування, як і в інших містах Уельсу, характерно те, що центральну його вісь утворює одна головна вулиця.
Промисловий і адміністративний центр Північної Ірландії — Белфаст. По вигляду це типово англійське місто, у якім живе близько 400 тис. чоловік. Наступний за ним по величині місто — Лондондеррі, серед його жителів переважають ірландці-католики; він в 5 раз менше.Поля
Ландшафт Великобританії чітко ділиться на дві частини: рівнинний північний захід країни й горбкуватий південний схід. Найбільш піднесена частина Великобританії — Півночі-Шотландське нагір’я. У середній частині острова розташовані Пеннинські й Камберлендські гори. Більш половини півострова Уельс зайняте Кембрійськими горами. Низинні райони — Північно-Шотландська низовина, а також більша частина поверхні Ірландії. Основні ріки країни — Темза, Северн, Трент, Мерсі, Клайд. Найбільші озера — Лох-Їй ( близько 400 м2) у Північній Ірландії, а також Лох-Ломонд і Лох-Несс у Шотландії.
В 1 тис. до н.е. територію сучасної Великобританії заселили кельти. В I в. н.е. більша частина Британських островів була завойована римлянами, а після їхнього відходу в V — Viйоркшир ст. — англосаксами. Важливою історичною подією в житті Британії стало вторгнення в 1066 г. норманнов з північної Франції. Це привело до посилення королівської влади й сприяло завершенню процесу феодалізації Англії. У ході війни між двома династіями Війни, що одержала в історії назва, Червоної й Білої троянди (1455 — 1485), загинули обидві династії, що суперничали, а на престолі запанувала нова династія Тюдоров, з якої починається період абсолютної монархії в Англії.
Великобританія дала миру багатьох видних учених і дослідників. Важливі наукові відкриття XVII в. належать І. Ньютону, Р. Бойлю й У. Гарвею. В 1784 г. Дж. Уатт запатентував паровий двигун, а через рік Є. Картрайт ськонструював перший ткацький верстат. В 1825 г. англійський інженер Дж. Стефенсон побудував першу у світі залізницю з паровою тягою. Всесвітньо відомі англійські хіміки й фізики XVIII – XIX ст. М. Фарадей, Дж. Джоуль, Дж. Максвелл. Вершиною розвитку біології XIX в. стало навчання Ч. Дарвіна. В 1920 – 1930 рр. Дж. Бердт і Р. Уотсон-Уатт провели роботи, приведші до створення телебачення й радіолокації. В 1929 р. англійський бактеріолог А. Флеминг відкрив пеніцилін. Всесвітню популярність одержали також багато діячів культури цієї країни. Особливо виділяється творчість геніального драматурга й поета У. Шекспіра (1564-1616). Найбільшим національним поетом Шотландії був Роберт Берні (1759 — 1796). Велика майстерність англійських поетів Дж. Байрона (1788 — 1824) і П. Шеллі (1792 – 1822), драматурга Б. Шоу, письменників Ч. Диккенса (1812 — 1870) і У. Теккерея (1811 — 1863), творця детективного жанру А. Конан Доїла, фантаста Г. Уеллса (1866 – 1946) і багатьох інших.
Уже в III в. Британія була християнською країною. У першій половині XVI в. церква Англії оголосила себе незалежної від Рима. У Шотландії в епоху Реформації ствердився кальвінізм (у формі пресвітеріанства). У цей час у Великобританії діють дві державні церкви: англіканська й пресвітеріанська. Чисельність англикан — 25 млн., що становить 43,5% населення. Понад 1,5 млн. дотримується пресвітеріанства. В Об’єднанім Королівстві налічується 5,5 млн. католиків. Понад половину з них — ірландці.
Воксфорд 80 км до північно-заходу від Лондона у верхів’ях Темзи й приблизно на такім же відстані від нього на ріці Кам перебувають дві архітектурні перлини Англії і Європи в цілому — старі університетські міста Оксфорд і Кембридж, що зберегли до наших днів середньовічну університетську систему коледжів. Оксфорд, у якім проживає не набагато більше 100 тис. чоловік, уперше згадується в англо-саксонській хроніці в 911 г., а в 1274 г. у ньому вже з’явився перший з 26 коледжів. Центральна частина міста збереглася майже в незайманому вигляді. У ньому є будинку всіх архітектурних стилів Англії від XI до XX в. Фасади будинків, побудовані переважно з вапняку, повиті густим плющем і гірляндами дикого винограду. Кембриджський університет усього на 10 років молодше Оксфордського. Його будинку — переважно готичного стилю, а місто потопає в зелені. Усього у Великобританії 12 університетів. Вони, по суті, є автономними суспільствами зі своїм власним керуванням. По методах навчання й системі керування різняться університети старого й нового типів. Старі являють собою як би федеративні об’єднання з декількох коледжів. На чолі старих університетів, таких, як Оксфордський і Кембриджський, коштує канцлер. Усіма справами управляє віце-канцлер. В університетах нового типу (Бирмингемський, Ливерпульський і ін.) коледжів немає. Управляє ними сенат, що полягає з викладачів університету й звичайно вирішальний усі питання навчання.
Об’єднане Королівство — конституційна монархія. Єдиної конституції в країні немає. Її заміняє сукупність парламентських актів, конституційних звичаїв і деяких судових розв’язків. Глава держави — король (з 1952 р. — королева Єлизавета II). Монарх має винятковий правпарламентом призначати прем’єр-міністра, а також відкривати сесії парламенту. Законодавчу владу здійснюють король і парламент, який ськладається із двох палат: палати лордів (представників аристократії — перів) і палати громад. Виконавча влада належить уряду на чолі із прем’єр-міністром. Провідні політичні партії — Лейбористська й Консервативна. Адміністративно країна поділена на чотири історико-географічні райони: Англія, Уельс, Шотландія й Північна Ірландія. В Англії — 39 графств, 6 метрополитенських графств і особлива адміністративна одиниця — Великий Лондон. В Уельсі — 8 графств, у Північній Ірландії — 26 округів, у Шотландії — 12 областей. Острів Мен і Нормандські острови — самостійні адміністративні одиниці.