СХІДНИЙ ТИМОР
Площа: 14,9 тис. км2.
Чисельність населення: 990 тис. чоловік (1999).
Державна мова: індонезійський.
Столиця: Дили (158 тис. жителів, 1999).
Грошова одиниця: індонезійська рупія.
Займає східну половину острова Тимор, невеликий анклав Окуси (або Амбено) на північно-заході острова й прилеглий острів Камбинг (Атауро).
Здебільшого тиморци належать до папуасско-меланезийской расі й говорять на 37 мовах, що ставляться до папуаської й аустронезийской язиковим родинам. Найпоширеніший з них — папуаський тетум. Майже все населення володіє індонезійською мовою.
Головні заняття населення — землеробство, тваринництво, рибальство. Продукція традиційного землеробства (кукурудза, рис, бобові, кассава, ямс, соя, фрукти, городин) споживається на місці; рис і кукурудза ввозяться. На експорт вирощують кава, сандалову деревину й масло, копру, какао, гвоздику, ваніль. Видобуток тунця, креветок риби, що літає, із впровадженням сучасних засобів лову багаторазово зросла — до 950 т у рік.
Основне гніздо соціально-економічного життя — родова й сусідська громади. Переважають патримоніальна ( по батьківській лінії) система споріднення й майорат (перехід спадщини до старшого в роді). Строкате в етнолингвистическом відношенні населення однакове дотримується традиційного права (адату) і вкорінених обрядів, таких, як ініціації (обряди у зв’язку із прилученням підлітка до миру дорослих), весілля, викуп за наречену (барлакь), жалобні церемонії й поминки, общинна взаємодопомога. Барвистий і ошатний національний костюм з домотканої матерії. Чудові ритуальні й церемоніальні танці ( тобі-тобі й ін.). Сплав місцевої й португальської культур породив своєрідний музичний стиль «крончонг». Домашнє ткацтво та інші види ремесла поширені всюди. Охорона здоров’я в Східному Тиморі поставлене значно краще, чим у середньому по Індонезії: 1 ліжко — на 1,5 тис. чоловік; 1 представник медперсоналу — на 7 тис. чоловік. Однак малярія, туберкульоз, фрамбезия, шкірні захворювання далеко не зжиті, а дитяча смертність усе ще на рівні 10%. Середня тривалість життя — близько 50 років.
Столиця — Дили. Тут розташовані приватний університет, політехнічний інститут, ряд педагогічних, медичних і адміністративних училищ, велика регіональна бібліотека й госпіталь. Тут же розміщається Рада народних представників провінції, офіс губернатора. Біля міста — два аеродроми й порт, тілі – і радіорелейні станції супутникового спостереження. Збереглися стародавні католицькі храми й кафедральний собор. Інші великі міста — Баукау, Ликвика, Лоспалос і Панте Макассар в анклаві Амбено — розташовані на більш економічно розвиненім північнім узбережжі. На півдні й в «глибинці» — міста Са-Ме, Айнаро, Викеке. У містах проживає лише 8% жителів. Середня щільність населення — 67 людей на 1 км2.
Розташований на крайньому сході архіпелагу Нусатенггара. Третина поверхні — низовини ( уздовж узбережжя), решта — нагір’я. Висота найбільшої гори Рамелау — 3950 м. Клімат — морський, тропічний, мусон ного типу. Добові коливання температур у низинах +24…+33° С. Вологість коливається від 75% у дощовий сезон до 40 — 60% у період сухого австралійського мусону. Опади — 900 — 1500 мм у рік. Переважають вічнозелені й листопадні види дерев і чагарників. Багато збезлісених просторів, покритих травою аланг-аланг. Деревні породи (дикоростучі): евкаліпт, сандалове дерево із запашною деревиною (ендемик), червоне й залізне дерево, тик, пальми різних порід. Фауна: олені, кускуси, какаду й бео, безліч ящірок і змій, різноманітні риби й морські тварини.
Острів Тимор був відкритий приблизно в 1512 – 1522 рр. португальськими конкістадорами, які швидко його завоювали, використавши у своїх інтересах міжплемінні війни корінного населення. Голландці, що з’явилися на заході Тимора в першій третині XVII в., вступили в суперництво з португальцями й в 1663 г. захопили західну частину острова. В 1851 г. відбувся формальний розділ острова між португальцями й голландцями. З 1945 р. західна частина відійшла Республіці Індонезії. В 1976 р. її президент Сухарто затвердив закон про «інтеграцію» Східного Тимора в Індонезію на правах 27-й провінції. ООН відмовилася визнати це. Через боротьбу, що не припиняється, тиморцев за незалежність новий президент Індонезії Б. Ю. Хабиби під тиском ООН, США й Австралії пішов на поступки. Наприкінці 1999 р. Східний Тимор здобув незалежність.
Переважна більшість віруючих — католики (90,3%); мусульман — 3,74%; протестантів і буддистів — 3%. Католицька церква активно захищає свою паству від політичних і інших переслідувань, що немаловажне в умовах тривалої цивільної війни.