СЛОВАЧЧИНА
Словацька Республіка
Площа: 49 тис. км2. Нижні Татри
Чисельність населення: 5,3 млн. чоловік (1998).
Державна мова: словацький.
Столиця: Братислава (452 тис. жителів, 1995).
Державне свято: річниця Словацького національного повстання (29 серпня, з 1944 р.), День конституції (1 вересня, з 1992 р.).
Грошова одиниця: євро.
Входить у Раду Європи з 1993 р., у Євросоюз із 2004 р.
Словаччина — одне з наймолодших держав Європи. Майже три чверті століття вона була частиною Чехословаччини, а до цього більш тисячі років входила до ськладу Угорської держави. Словаччина — країна маленьких затишних городків, чистого гірського повітря й родючих зелених рівнин.
Входить у Раду Європи з 1993 р. Перебуває в Центральній Європі. Граничить із Чехією, Польщею, Україною, Угорщиною, Австрією.
Близько 87% населення становлять словаки, чия мова ставиться до західнослов’янської групи індоєвропейської родини. Крім того, тут живуть угорці, чехи, українці.
У Словаччині повсюдно підтримуються й відроджуються різноманітні традиції народної культури.
У сільських районах дотепер зберігаються традиційні будівлі. Найбільш типові з них узяті під охорону держави й перевезені в музеї народної архітектури, крупнейзодчествоший з яких створений у місті Мартіну. Народний одяг має близько 70 варіантів. Найпоширеніший жіночий костюм ськладається з довгої натільної сорочки з лямками, короткої сорочки, переднього й заднього фартухів. Чоловічий одяг включає вузькі або широкі штани, сорочку, жилет. На капелюхах молоді люди носять пір’я. Обов’язкова деталь костюма горця — дуже широкий шкіряний пояс із латунними пряжками. У багатьох областях жінки носять так званий напівтрадиційний костюм, що зберігає лише окремі частини народного одягу. Його характерна риса — стародавній головний убір і широка спідниця різних квітів з мереживними строкатими прошиваннями або оборками, на яку зверху надівається фартух. Кофта може бути кожний, аж до готової трикотажної. Словацьку селянку в народному костюмі можна зустріти й у місті.
Традиційні блюда — каші, готується також безліч блюд з картоплі й капусти. Специфікою словацької кухні вважаються варені галушки з борошна, змішаної із сирою тертою картоплею. Готовлять їх по-різному: змішують із бринзою, смаженою капустою й шкварками, смаженим луком. Важлива ськладова частина їжі — молочні продукти: кисле молоко, бринза, сир. Дуже популярні копчені сири. М’ясні блюда найчастіше готовлять із баранини, а в південних районах — і зі свинини. У святкові дні традиційна качка.
У проведенні багатьох календарних і сімейних свят дотепер зберігаються стародавні звичаї й обряди. Серед них — новорічні обходи «полазников» з побажаннями щастя й добра. На Масницю ряжені обходять село з колядками, одержуючи дарунки в кожному будинку. Свято дожинок — закінчення збирання врожаю — теж супроводжується маськарадом. Дожинки набули особливу популярності й відзначаються в кожній області. У цей день улаштовуються різні змагання, переможці яких нагороджуються.
Із сімейних обрядів самий урочистий — весілля. Раніше вона святкувалася всією родичкою й сусідами целую тиждень. Характерними були пов’язані із сімейними й календарними обрядами народні театральні вистави. Під час весілля молодь надягає різні маськи, виконує обрядові танці, відіграє в обрядові ігри.
Торжества завжди супроводжуються піснями й танцями. Народні пісні ліричні, часто однакові тексти виконуються в різних музичних обробках. Длнародя словаків характерні, що мають безліч варіантів чоловічі танці, дуже темпераментні й своєрідні —- одзе-мек, вербунк. Популярні хороводи, польки, чардаші, типові танцювальні пісні. У фольклорі сильна традиція оспівування народних месників. Улюблений герої балад і казок — Юро Яношик. Популярна сольна інструментальна музика. Існує й безліч самодіяльних музичних колективів, учасники яких відіграють без нот, імпровізуючи. Звичайно ця комбінація смичкових інструментів з гайдої і цимбалами. Налічується більш 4 тис. таких фольклорних ансамблів.
І в наші дні улюбленим заняттям словаків залишається ремесло. Характерне виготовлення предметів побуту й одягу зі шкіри, дерев’яного начиння, плетиво, вишивка, виробництво мережив, набивних тканин. Найбільші керамічні майстерні в містах Мотра й Поздишовце славляться виробництвом фаянсу й кераміки в традиційному стилі.
Особливістю розселення жителів Словаччини є те, що головні її центри сформувалися на низменностях, заселених набагато щільніше, чим гірські області. Тому в південній половині країни зосереджена більша частина населення.
На півдні, у Подунайської низовини, у відрогів Малих Карпат перебуває Братислава. Це стародавнє місто, заснований ще прадавніми римлянами як аванпост на Дунаї. Тут зручно перебратиславаправляться через ріку, яка виходить на рівнину, а трохи нижче за течією гілкується на кілька рукавів. Столиця розташована на границі з Австрією. Територія останньої добре видна з пагорба, де збереглися залишки братиславського кремля, що згорів півтора століття назад. Зараз кремль реставрований. На схилах пагорба починається середньовічна частина міста з вузькими вулицями. Про колишню старовину нагадують її пам’ятники — собори, палаци, вежі в стилі бароко й класицизму. Головні визначний пам’ятки – замок Гради IX-XVIII ст., залишки міських зміцнень XVII-XVIII ст., готична церква Святого Мартіна XVIII-XIX ст. Братислава з 1541 г. була столицею угорського королівства, з 1919 р. — головне місто Словаччини. Зараз Братислава – великий промисловий і культурний центр. Тут розвинене швейне, поліграфічне, хімічне виробництво, машинобудування. У місті розташовані Словацька академія наук, театри й музеї.
Відразу ж за Братиславою Дунай, роздвоюючись, обмиває великий Житній острів. А шлях з південної Словаччини на північ і північний схід іде по долинах трьох рік — Ваги, Нитри й Грона. На Вагах розташоване багато невеликих городків і селищ із двоповерховими будинками під червоними черепичними дахами. Найбільш значний з них — Жилина. Це центр машинобудування, текстильної, целюлозно-паперової й хімічної промисловості. Одна з визначний пам’яток міста — Музей транспорту.
Долини Грона й Нитри — важливі промислові центри. У крутому закруті Грона розташоване мальовниче місто Банська-Бистрица. У перекладі зі словацького ця назву означає «рудничний струмок». Слово «лазня» (рудник) взагалі часто фігурує в географічних назвах, позначаючи місця, де здавна добуваються металеві руди. Місто прикрашають готичні церкви XIII в., ратуша й житлові будинки в стилі ренесансу ХVI-XVII ст.
У східній частині країни перебуває місто Кошице, другий по величині її населений пункт. Він відомий більшим металургійним комбінатом, заводом важкого машинобудування, підприємствами харчової й деревообробної промисловості. Тут відкриті університет і політехнічний інститут. У місті збереглися готичні будівлі — собор Святий Альмбети XIV-XVI ст., капела Святого Михайла XIV в., ратуша XVIII в. у стилі бароко.
У післявоєнні роки значно виріс освітній рівень населення Словаччини. У країні близько 15 вищих навчальних закладів, університет є й у Братиславі.
Більша частина цієї переважно гірської країни лежить у межах Західних Карпат, що представляють собою низькі й средневисокі гори. Лише Високі Татри на півночі мають ськелясті вершини. Їхня вища крапка — 2655 м. На південно-заході гори обрамляє Подунайськая низовина, на південно-сході — Потисськая низовина. Понад третину території покрите лісами. На південно-заході протікає Дунай. Клімат — помірковано континентальний.
Католицизм сповідують 64% веруюших, або 3 млн. чоловік. Друга в країні по числу послідовників (7%, або 380 тис. чоловік) — лютеранська церква, яка називається Словацької євангелічної.
У південних районах Словаччини живе кілька сотень тисяч угорців. Їм створені всі умови для розвитку національної культури. Є угорські театри, венгезамокрський філія педагогічного інституту, десятки угорських середніх шкіл, видаються газети й журнали угорською мовою. У східній частині живе кілька десятків тисяч українців. Центр району — місто Прешов. Тут усі назви установ і магазинів написані на словацькому й українському мовах. Діють українські школи й педагогічний інститут, видавництво, що випуськає книги українською мовою, Український національний театр, Поддукельський український народний ансамбль (названий на честь розташованого неподалік гірського перевалу).
Прапор Словакииглава держави — президент. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Національній раді. Виконавчий орган — уряд. У коаліційний уряд входять представники провідних політичних партій — Партії угорської коаліції, Партії цивільного взаєморозуміння, Партії лівих демократів, Словацької демократичної коаліції. Конституція набула чинності в 1993 р. Новий адміністративний поділ країни введений в 1996 р. — це 79 районів, об’єднаних в 8 країв.