ПАР
Південно-Африканський Республіка
Площа: 1,2 млн. км2. Сан-сіті днем ПАР
Чисельність населення: близько 40 млн. чоловік (1998).
Державна мова: африканський і англійський.
Столиця: Преторія (1,2 млн. жителів, 1995).
Державне свято: День Волі (31 травня, з 1961 р.).
Грошова одиниця: ранд ПАР.
Член ООН з 1945 р., ОАЕ й ін.
Держава розташована на півдні Африки, між Південною Атлантикою й Індійським океаном. Граничить на півночі з Намібією, Ботсваною, Зімбабве, Мозамбіком і Свазілендом, а всередині нього розташована держава Лесото.
ПАР називають « райдужною країною», оскільки в ній живуть люди багатьох рас і національностей; « авіаційною країною» — тому що погода там «літна»: небо майже завжди чисте; « спортивною країною» — через велику любов південноафриканців до спорту й, нарешті, «монетним двором миру», тому що ПАР — найбільший виробник золота на Землі.
Транспортна мережа ПАР насичена залізницями, їх довжина — 21 431 км. Багато автобанів — 182 329 км ( з них з покриттям — 55 428 км, включаючи 2040 км швидкісних автострад). На автобусних лініях пасажирам забезпечуються послуги, рівноцінні залізничним. Основні порти — Кейптаун. Дурбан, Іст-Лондон, Мосселбаай, Порт-Елізабет, Річарду-Бий, Салданья. У складі торговельного флоту — близько 300 судів, у тому числі 4 контейнеровоза. Аеропортів і літних полів — 667. у тому числі 2 міжнародних — під Йоганнесбургом і під Дурбаном. Вони обслуговують понад 200 авіалінії. Національна авіакомпанія — «Саут Африкан Ейруейз». Найбільші ГЕС — «Гаріп» і «Фандерклооф» (обидві на ріці Жовтогарячої).
По перепису 1996 р., з 37,9 млн. жителів ПАР чорні громадяни (зулу, коса, венда, тсвана, шангаан-тсонга, свазі, педі, суто, ндебеле) становили 75,2%, білі (африканери, англомовні й ін.) – 13,6%, кольорові — 8,6%, індійці — 2,6% при Зулуси Юартемпах росту населення 1,76%; частка міського населення — 66%. Кольорові — це метиси (нащадки від змішаних шлюбів між європейцями й африканцями), нащадки рабів, завезених у Південну Африку з Індонезії, Індії й Малайї, а також арабів. Особи азіатського походження (індопакістанці й китайці) — нащадки законтрактованих для роботи на цукрових плантаціях у провінції Наталь в 1860 — 1920 рр. Більшість населення говорить на англійському й африкаанс. Працюючі (економічно активні) становлять 14,2 млн. чоловік, причому приблизно третина їх зайнята в сільськім господарстві, третина — в обробляючій і гірничо-добувної промисловості й третина — у сфері послуг. Доходи найбагатших жителів в 20 раз вище, чим у найбідніших. Рівень інфляції —8,7%. Близько третини працездатних — безробітні. Лише 2/3 дорослих грамотні. Система освіти включає підготовчі, початкові, середні й вищі навчальні заклади (викладачів — близько 12 тис.). Утвір у державних школах — безкоштовне, системою загального початкового (377 тис. учнів) і середнього (44 тис.) утвори забезпечено 98% дітей шкільного віку. Початкова семирічна школа складається із дворічної (підготовчої) і п’ятирічної (основний). Навчання ведеться мовою, зрозумілому учням даної місцевості. Вивчається й найпоширеніший у країні африкаанс. Середня п’ятирічна школа складається із трирічної молодшої й дворічної старшої. Є професійно-технічні, коммвинодільчі господарства Юарерчеські й домоводчі школи, а також ремісничі училища. У системі вищої освіти — 21 університет і 15 технікумів (університетів з технічною й комерційною спеціалізацією), працюють 549 викладачів, навчається 4640 студентів. Найвідоміші університети — Ранд Африкаанс, Форт-Хейр, Уэстерн Кейп, Стелленбошский, університет Преторії. Існує програма комбінації вищої освіти з науково-дослідною діяльністю. У країні — 724 госпіталю й лікарні й близько 43 тис. лікарів. Всесвітню популярність одержав госпіталь Хрооте Схюр («Великий Сарай»), де в 1967 р. південно-африканський хірург професор Крістіан Барнард успішно провів пересадження людського серця.
Сучасна ПАР — країна змішаної афро-європейської культури: її іноді називають «африканською Америкою»: хмарочоси Йоганнесбурга сусідять зі старо Юарлландскими будівлями, конічними житлами африканців і кам’яно-дерев’яними фермами бурів, ультрасучасні фабрики й заводи можуть перебувати поруч зі стародавніми рудниками й каменоломнями. У побуті південноафриканці гостинні й привітні. Стіл представлений малайсько-африканською кухнею з елементами голландських і французьких блюд. Поширене готування їжі на відкритім повітрі — на вогнищі або плиті. Костюм, як правило, європейський, полегшеного типу, а національний одяг південноафриканці різного походження надягають лише по особливих випадках. У сільських африканців поширений розпис стін, по характеру якої можна довідатися про той, хто живе в будинку. У прикрасах широко використовується бісер; особливе значення має колір орнаменту. Ремісничі вироби — мідні браслети, прикраси з бісеру, кільця, намиста, меблі, ложки, глиняний і дерев’яний посуд, плетені й шкіряні вироби — користуються попитом у туристів. Великий інтерес викликають традиції національної майстерності й мистецтва, пісенної й хореографічної творчості, наприклад танець боротьби « тої-тої», пісні гірняцьких гуртожитку або схожі Преторія Президентський палац Юарна церковні гімни хорові добутки, традиційна африканська скульптура й орнамент, сучасні добутки живопису й ліплення, що прикрашають кімнати, будинку, вулиці й сади.
Преторія заснована в 1837 г. буром Андрієсом Преторіусом на березі ріки Тшване й названа в його честь. Тут розташований комплекс урядових будинків — Юніон Білдінгс, побудований в 1910 р.; офіційна резиденція президента перебуває в парку Брентіріон. Найвищий будинок столиці належить Резервному банку. Визначний пам’ятки — пам’ятник президентові Трансваалю П. Крюгеру, державний театр і ін.
У Йоганнесбург вид зверху ПАР60 км від Преторії — діловий центр ПАР — Йоганнесбург (2500 тис. жителів). Від алмазної й золотої лихоманки XIX в. біля міста залишилися терикони. Визначний пам’ятки Йоганнесбурга — стара пошта, геологічний музей, музей образотворчих мистецтв із багатою колекцією картин класичному й сучасному живопису. Неподалік африканське селище Соуето («південно-західне селище»), де є чудовий парк атракціонів. Найкрасивіше місто країни Кейптаун (2400 тис. жителів) розташований на березі бухти, біля мису Доброї Надії. Над містом піднімається велична Столова гора. Це законодавча (парламентська) столиця, де засідає Національна асамблея й перебуває Верховний суд. У місті — будинок парламенту, стародавній міський парк, галерея з картинами XVII в., церкви, мечеті, синагоги. Третє за величиною місто країни — Дурбан (1800 тис. жителів) — великий порт на березі Індійського океану. Тут відмінні пляжі, готелі, ресторани.
У рельєфі країни переважає плоскогір’я, знижене в центрі й підняте по краях: на сході — Драконові гори, де перебуває найвища крапка країни — гора Монт – Про-Сурс (3299 м); на півдні — Капські юри. Плоскогір’я Карру у вигляді терас знижується в напрямку океану. Сусідство з напівпустельним плато Калахарі й пустелею Наміб визначає особливості клімату на півночі — тропічного пасатного, здебільшого дуже сухого; лише на крайньому півдні близькість двох потужні океанічні плинів (на заході — холодного Бенгельского, а на сході теплого Мозамбіцького) зм’якшує посушливість території. Тут клімат — субтропічний, середьноземноморського типу. Основа маса опадів випадає в сезон дощів, тобто влітку – у середньому всього 464 мм у рік. Середня температура — від +15" З ніччю до +35° С опівдні. Зима — посушливий, сухий сезон: середня температура — від ПРО" З ночами до +20° С опівдні. Недолік вологи відчувається постійно. Найбільші ріки — Жовтогаряча й Вааль — відіграють важливу роль для зрошення земель. На півночі (у внутрішніх районах) і на сході — степу й зпустелені савани (акації й баобаби). У Драконових горах — вічнозелені ліси. На крайньому півдні — Нац. парк Піланесберг Юар. Національний символ Південної Африки — квітка протея, схожий на морського їжака. У тваринному світі багато незвичайного: чорний і білий носороги, білолоба антилопа канна, невеликий пухнатий гепард-чіта, капський кабан; мавпи, серед птахів — капський зимородок, капський папуга, блакитний нирок.
В 1488 г. берегів Південної Африки досяглися перші європейці — португальські мореплавці на чолі з Бартоломеу Діашем. В 1652 г. там осіли голландці під предводительством Яна фан Рібека, а в 1688 г. — французькі гугеноти. З кінця XVIII в. між прибульцями й африканцями протягом 100 років з перервами йшли «кафрські» і «зулуські» війни. В XIX в. на північний сході виникли нові бурські держави — Жовтогаряча Вільна Держава й перша Південно-Африканський Республіка (Трансвааль). Відкриття там покладів алмазів і золота привело до англо-бурської війни 1899 — 1902 рр. Бурські республіки впали, в 1910 р. був утворений британський домініон Африканський^-Африканський-південно-африканський Союз (ПАС). В 1911 р. Англія ввела в країні «кольоровий бар’єр» — прообраз апартеїду, який в 1948 р. став офіційною політикою. В 1912 р. була створена АН ДО — визвольна організація Південної Африки. В 1960 р., після того як расистська поліція розстріляла демонстрацію африканців у Шарпевилі, почалася збройна боротьба на чолі з АНК проти режиму. В 1961 р. ПАС був проголошений Південно-Африканський Республікою — ПАР. Лідер АНК Нельсон Мандела був засуджений на тривале тюремне ув’язнення. Повстання чорного населення в 1975 — 1976 і 1984 — 1986 рр. сприяли його звільненню в 1994 р. і перебудові життя ПАР на основі расової рівності.
ПАР — парламентська республіка президентського типу. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент.
Християнство (кальвінізм, англіканство, пресвітеріанство, католицтво, лютеранство, а також змішані африканські (африканські-християнсько-африканські) вірування сповідують 80% жителів країни. Частина населення прихильна індуїзму, ісламу, іудаїзму. Існують різні секти.