НОВА ЗЕЛАНДІЯ
Площа: 270,5 тис. км. кв.
Чисельність населення: 3,8 млн. чоловік (1999).
Державна мова: англійський.
Столиця: Веллінгтон ( понад 345 тис. жителів, 1999).
Державне свято: День Вайтанги (6 лютого), День АНЗАК (25 квітня).
Грошова одиниця: новозеландський долар.
Член ООН з 1945 р., ЮТФ – з 1971 р., АТЕС – з 1989 р.
Держава розташована в південно-західній частині Тихого океану на двох більших островах — Північному (113,7 тис. км.кв.) Південному (150,4 тис. км.кв.), розділених протокою Кука (20 км — у самім вузькім місці), і на багатьох (переважно ненаселених) дрібних і невеликих островах. Між Новою Зеландією й Австралією перебуває Тасманово море, а на інших напрямках Нова Зеландія обмивається водами Тихого океану.
Корінні жителі — полинезійці-маорі — переселенці зі Східної Полінезії – почали освоювати країну більш тисячі років тому. Вони швидко пристосувалися до місцевих умов і до початку XIII в. заселили Північний і Південний острова. Першим з європейців Нову Зеландію виявив голландський мореплавець А. Тасман в 1642 г., який і назвав її Новою Зеландією. В 17Озеро Текапо Нова Зеландія69 г. вона була знову відкрита англійським мореплавцем Дж. Куком. За ним в 90-х рр. XVIII в. пішли китобої й мисливці на тюленів, а в 1814 г. з’явилися перші християнські місіонери. Протягом декількох десятиліть установлювалися різні взаємини між європейцями й береговими племенами маорі (деякі з них одержували зброю від англійців для боротьби з іншими племенами). В 1840 г. був укладений так званий Договір Вайтанги щодо взаємовідносин між британською короною, європейськими поселенцями й 46 вождями північних маорийських племен. За договором за маорийцями закріплювалася власність на природні ресурси, але керування переходило до британської корони. Так Нова Зеландія стала колонією. Не всі вожді відразу підписали договір, а в 1843 г. почалися перші збройні сутички. Маорийські війни тривали майже 30 років. У результаті чисельність маорийського населення скоротилася до кінця XIX в. більш ніж удвічі. У середині 80-х рр. XIX в. королеві народу маорі й релігійним діячам удалося зупинити війну. В умовах мирного життя маорі широко долучалися до європейської культури.
У цей час близько 3/4 населення живе на Північному острові Нової Зеландії з його більш сприятливим кліматом і зручним ландшафтом, з них понад 85% — у містах (переважно у власних будинках з невеликими ділянками). Євроновозеландці становлять 75% населення (місцева назва — «пакеха»). В основному це нащадки переселенців із Британських островів. Маорі становлять 14,5%; полінезийці (в основному вихідці із Самоа й Островів Кука, що мають особливі історичні зв’язки з Новою Зеландією) — 5,6 %, є також китайці, в’єтнамці, індійці з Фіджі. Нова Зеландія й Окленд — країна й місто із самим більшим по чисельності полінезійським населенням (очікується, що воно подвоїться до 2030 р.). Через різницю в рівні народжуваності етнічних груп і внаслідок міграційних потоків частка європейських новозеландців поступово зменшується. Більшість населення говорить англійською мовою, однак в 1987 р. другою офіційною мовою була затверджена мова маорі. Зараз уживають зусилля по його поширенню в якості повсякденного (на ньому вільно говорить усього 10 тис. маорийців і ще близько 150 тис. володіють їм у різному ступені). Культурне життя країни різноманітне. Розвиваються література, живопис, музичне мистецтво, традиційна маорийська культура. Маорийське суспільство дотепер зберігає стародавні ритуали й звичаї й очолюється монархом (в останні 35 років — королевою). У країні популярний спорт. Серед національних видів спорту найпоширеніші — регбі ( серед кращих гравців багато маорийців, гімн національної команди — одна з войовничих маорийських пісень), нетбол (різновид баскетболу), крикет, футбол і гольф. Популярні перегони на яхтах, заняття кінним спортом.
Веллінгтона розташований на південному краї Північного острова. Заснований англійцями в 1840 г. і названий на честь англійського фельдмаршала А. Веллінгтона (1769 – 1852). Найбільше місто й економічне столиця Нової Зеландії — Окленд (із пригородами – 1,1 млн. жителів) перебуває набагато північніше. Над містом піднімаються погаслі жерла вулканів. Центром самого сільськогосподарського району країни – Вайкатоокленд місто вітрил Нове Зеландія є місто Гамільтон ( понад 160 тис. жителів). Великі міста на Південному острові — Крайстчерч ( понад 335 тис.), відомий культурою масового церковного співу, і Данідин ( понад 110 тис. жителів) — самий шотландський по своєму зовнішньому вигляду й духу місто, де в 1869 г. був заснований перший новозеландський університет.
Туристів залучає мальовнича природа Нової Зеландії. Тут можна кататися на яхтах, відвідувати печери, спускатися по швидких гірських річках, ловити рибу, пробиратися через незайманий ліс, плавати й загоряти, відвідувати гірські лижні курорти. І все це — практично цілий рік. У новозеландські порти заходять океанські круїзні судна.
Нова Зеландія здійснює адміністративне керування островами Токелау. Самоврядні території Ниуэ й Острова Кука перебувають із Новою Зеландією « у вільній асоціації».
За площею Нова Зеландія порівнянна із Британськими островами і Японією. Вона витягнута з півночі на південь більш ніж на 1600 км, а в самім широкім місці досягає 450 км. Географічні умови й ландшафт різноманітні. Північний острів в основному сформувався в результаті вулканічної діяльності, яка триває дотепер, супроводжуючись частими, але не сильними землетрусами. У центральній частині Північного острова — мальовнича група із чотирьох діючих вулканів, яку вінчає гора Руапеху (2797 м) — популярна серед гірськолижників. Лінія гарячих джерел, що киплять грязьових водойм і гейзерів тягнеться з півночі на схід, а гірські хребти — з північний сходу на південний захід, паралельно берегової лінії Північного острова. Найбільш потужний гірський масив країни — Південні Альпи, у складі яких найвища гора — Маунт Кук (3754 м) і 360 льодовиків. Він простягнувся майже по всій довжині Південного острова — від проток Мальборо (національний морський парк) на півночі до Фьордленда (національний парк фіордів) на півдні. Відрізаність берегової лінії робить її дуже довгою (15811 км) щодо площі країни. На Південному острові особливо багато озер та скороминучих рік. Близько 3/4 території покрите осадовими гірськими породами. Завдяки тривалій ізольованості Нової Зеландії (відділилася від інших ділянок земний суши понад 80 млн. років тому) тут розвилася унікальна флора й фауна. Надзвичайно різноманітна рослинність, склад якої залежить від географічної широти й висоти над рівнем моря — від тропічного лісу ( із широколистяних дерев) у субтропіках на півночі до альпійських лугів на півдні (понад 90% альпійських рослин ендемічні). Близько 30% території займають ліси: 6,4 млн. га — вічнозелені природні ліси ( багато лісових масивів оголошені національними парками й заповідниками) і 1,7 млн. га — штучні лісопосадки (більш 90% — радіальна сосна, яка росте тут швидше, чим де-небудь у світі) для лісозаготівель. Майже всі місцеві види комах, павуків, равликів водяться тільки тут. Є кажани, опосуми, тхори. Надзвичайно велика різноманітність морських птахів (87 видів). Багато гніздяться на «зовнішніх» островах, куди доступ заборонений ( крім орнітологів). Визначний пам’яткою Нової Зеландії є нелітаючі птахи (, що бігають), найвідоміша з них — ківі ( по її імені називають й новозеландців). Завезені в Нову Зеландію спочатку полінезійцями (маорі), а потім європейцями сухопутні ссавці ( до цього — тільки три види кажанів) завдали великої шкоди деяким видам нелітаючих птахів. Так, наприклад, моа (, що досягали 3 м у висоту) стали рідкими ще до настання європейської епохи в історії Нової Зеландії. Навколишні води багаті рибою ( понад 400 види). Спостереження за плаваючими недалеко від берега китами (32 виду китів і китоподібних) надзвичайно популярно серед місцевого населення. Клімат — субтропічний, помірний, оскільки країна знаходиться на півдорозі між екватором і Південним полюсом, і морський, з високою вологістю, тому що тут дуже мало місць, вилучених від моря або океану більше чому на 100 км. Панують західні вітри. Багато районів піддані дуже сильним вітрам і заливним дощам. Середньорічна кількість опадів сильно коливається: у Веллінгтону — 1270 мм, а в розташованому приблизно в 400 км на Південному острові Крайстчерче — 655 мм. У Південних Альпах узимку випадає сніг.
В 1907 р. Нова Зеландія одержала статус домініону. У роки першої світової війни новозеландські війська брали участь у бойових діях на Тихому океані й у Європі. На згадку про це встановлений День АНЗАК (Австрало-ново-зеландський експедиційний корпус у Європі). В 1931 р. по Вестмінстерському статуту одержала повну самостійність у внутрішніх і зовнішніх справах при збереженні формальних зв’язків із британською короною. Новозеландські війська брали активну участь і в другій світовій війні (у Європі, Африці, Азії й на Тихому океані). В 1945 р. Нова Зеландія стала одним з держав — засновників ООН. Проблеми взаємин «пакеха» і маорі, особливо із приводу «традиційних маорийських земель», розглядає заснований в 1975 р. Трибунал Вайтанги.
Нова Зеландія — незалежна держава, що входить у Співдружність націй. Еиа-Ва держави — англійська королева, представлена генерал-губернатором. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — палаті представників. Глава виконавчої влади — прем’єр-міністр.
Більшість віруючих — християни, в основному протестанти, але багато й католиків.