МАВРИКІЙ
Республіка Маврикій
Площа: 2,05 тис. км2.
Чисельність населення: 1,16 млн. чоловік (1998).
Державна мова: англійський.
Столиця: Порт-Луї (150 тис. жителів, 1998).
Державне свято: День незалежності (12 березня, з 1968 р.).
Грошова одиниця: маврикійська рупія.
«Перлина в Індійському океані» — так називають острів Маврикій, природа якого надзвичайно різноманітна й мальовнича.
Держава розташована на островах Маврикій, Родригес, Агалега, архіпелагах Каргадос-Карахос і Чагос, включаючи атол Діего-Гарсія. Острів Маврикій перебуває в південно-західній частині Індійського океану, до півдня від екватора, в 2,2 тис. км від східного узбережжя Африки.
Найчисленна частина населення — індомаврикійці (68%). Це нащадки переселенців, що прибули на Маврикій з Індостанського півострова в середині XIX в. Більшу групу (28%) становлять креоли — діти й нащадки від євроафриканскіх і інших змішаних шлюбів. Серед жителів Маврикія — близько 300 тис. китайців і не набагато більше 1 тис. європейців, головним чином французів. Поширені французький і багато індійських мов (боджпури, гінді, урду й ін.), а на креольському прислівнику можуть спілкуватися майже всі маврикійці. Із загального числа працездатного населення (450 тис. чоловік) майже 40% зайняті в промисловості й будівництві, 14% — у сільськім господарстві, 14,5% — у торгівлі й обслуговуванні туристів, 4% трудяться на транспорті, 25% — у соціальній області, у тому числі в утворі й охороні здоров’я. На Маврикії не було корінних жителів, оскільки острів до його відкриття залишався ненаселеним. Його населення формувалося в процесі освоєння острова мігрантами з різних країн.
Окремі етнічні групи зберігають свої традиції, музичну, танцювальну культуру. Так, у індомаврикійців цікаві танці й пісні, що виконуються під час церемоній із приводу одруження, народження й інших важливих подій. У креолів розповсюджений своєрідний танець сега, що виконується в супроводі ритмічної музики й пісенного речитативу. Багато маврикійці — митецькі ремісники. Особливо славляться їхні макети прадавніх вітрильників, які охоче купують іноземні туристи. На Маврикії високий рівень утвору. Діти у віці 6 — 11 років обов’язково вчаться в безкоштовних початкових школах. Є 130 середніх навчальних закладів і університет.
Будівництво Порт-Луї, названого на честь французького короля Людовика XIV, почалося одночасно зі спорудженням морського порту в 1735 г., коли острів був колонією Франції. Тут зосереджені державно-адміністративні, ділові, наукові й культурні установи. Серед них — інститут, у якім розташований музей природньої історії з багатою колекцією риб, птахів, величезних, рідких по красі метеликів. Збереглися будинки стародавньої архітектури; одне з них — палац Вид Кюрпіпа і його околиць. Головна історична визначний пам’ятка — цитадель, зведена під час правління англійців для розміщення військового гарнізону. У місті багато навчальних закладів, у тому числі університет. На околицях — підприємства, що випускають текстильну продукцію. Друге за значенням місто — Кюрпіпхрам Маврикій (75 тис. жителів) — адміністративний центр в 20 км до півдня від столиці. У Кюрпіпе кілька навчальних закладів, у тому числі Королівський коледж, а також прекрасний ботанічний сад. Інші міста, значні по масштабах Маврикія: Бобессен — Розхілл ( міста-близнюки із загальним населенням 100 тис. жителів), Катр-Ворн (75 тис. жителів), Ванос-Фенікс (здвоєне місто, 92 тис. жителів) — невеличкі, затишні, що потопають у зелені – тягнуться один за іншим, і між ними практично немає границь.
Острів Маврикій — вулканічного походження. Його природа досить різноманітна: вигадливі гори, глибокі ущелини, стрімкі водоспади й піщані пляжі. Підводну прибережну смугу облямовують коралові рифи. Клімат — м’який, температура протягом року +21…+29°С. Маврикій цілий рік — зелений сад. Евкаліпти, пальми, що цвітуть дерева й чагарники (казауріни, вогнеквіти, тамаринди, гібіскуси й ін.) надають ландшафту неповторну красу. Великих тварин на Маврикії не залишилося. Європейські поселенці винищили величезних черепах і дуже рідкий птаха додо, опудало якої, відновлене по знайденому кістякові, експонується в національному музеї. Додо зображена навіть на державному гербі Маврикія. Серед безлічі птахів є рідкі — птах-фаетон, птах-кардинал і ін. У прибережних водах — незліченне число всіляких риб і молюсків.
Маврикій був незаселеним островом, коли його відкрили на початку XVI в. португальські мореплавці. Першими ж поселенцями там стали голландці, які й Вид Ботанічних Садів Сівузагура Рамгулама..назвали острів Маврикієм — на честь, що правив тоді в їхній країні принца Моріса (Маріциуса) Оранского. Після голландців, що покинули острів через незвичні для них умов життя, туди з 1715 г. стали прибувати французи. В 1810 г. французів витиснули з острова англійці. Маврикій залишався колоніальним володінням Великобританії до проголошення незалежності 12 березня 1968 р. В 1991 р. держава стала республікою.
Глава республіки — президент. Законодавчий орган — Національні збори. Виконавчу владу здійснює уряд на чолі із прем’єр-міністром, призначуваним президентом.
Більшість маврикійців (51,1%) сповідують індуїзм; 31% — християнство, переважно католицизм; 17% — іслам.