КОРЕЯ
Республіка Кореяпагода на озері Корея
Площа: 99,6 тис. км2.
Чисельність населення: 45,9 млн. чоловік (1999).
Державна мова: корейський.
Столиця: Сеул ( близько 10 млн. жителів, 1999).
Державне свято: День звільнення (15 серпня, з 1948 р.).
Грошова одиниця: вона.
Член ООН з 1991 р.
Держава займає південну частину Корейського півострова, а також численні острова. Найбільш великий — Чеджудо — розташований у крайнього південного краю півострова. Обмивається водами Японського й Жовтого морів, на півдні — Корейської протоки.
Корея населена майже винятково корейцями. Частка міського населення перевищує 75%. Корейська мова родинна алтайським і японському мовам. Корейська національна палфавит Кореяисьменность була створена в 1443 г. ( до цього використовувалися винятково китайські ієрогліфи). Традиційно верховна влада в корейській родині належала її главі. Синовняя шанобливість завжди була наріжним каменем усередині-сімейних відносин. Особливе значення надавалося поняттю вірності, аж до того, що повторні шлюби вдів уважалися негожими. Традиційний корейський будинок являє собою приосадкувату будову з відносно маленькими кімнатами й невеликою кількістю вікон і дверей. Характерний його елемент — система ондоль, при якій приміщення обігрівається за допомогою прокладених під підлогою димоходів. Навіть у сучасних будинках, як правило, є ряд кімнат з бетонною підлогою, що обігріваються за допомогою системи опалювальних труб. Звичка сидіти на підлозі сильно вкоренилася, і навіть у наші дні багато корейців воліють сидіти й спати на подушках і Національні особливості Кореятолстих циновках на підлозі. У цей час корейці поза будинком носять європейський одяг. Національний одяг ханбок іноді надягають будинку, а також у дні свят. Найбільш значними святами вважаються Сіль (зустріч Нового року по місячному календарю) і Чхусок (Свято врожаю, або День віддяки, що доводиться на 15-й день 8-го місяця по місячному календарю), а також Свято деревонасадження (5 квітня).
Велике значення дотепер має кланова приналежність, обумовлена по патронимическому імені пон (число корейських прізвищ украй невелике). Особи, що належать до одному пон, уважаються родичкою й не повинні вступати в шлюби між собою. Надзвичайно широко поширене шанування предків. Традиційно роль жінки зводилася винятково до занять домашнім господарством і допомоги в сільськогосподарських роботах. Однак з 70-х рр. XX в. швидкими темпами стали впроваджуватися нові, європейські норми поведінки, ламаючи старі, традиційні стереотипи. Будинок Університету Сеул Кореяженщини в цей час становлять понад 40% зайнятих в економіці.
Система утвору включає початкову (6 років), середню (3 року), середній підвищеному щаблі (3 року) школи й різні форми вищої освіти (дворічний технічний коледж, чотирирічний коледж і університет). В 90-х рр. налічувалося понад 770 вузи й приблизно 2,3 млн. студентів. Понад 95% громадян забезпечені медичним обслуговуванням.
Сеул — один з найбільших міст миру. Столицею він став після прсеул Кореяихода до влади династії Чи наприкінці XIV в. У цей час сильне перенаселений і забудований майже винятково сучасними будинками, у числі яких безліч першокласних готелів західного типу ( у тому числі 11 — вищого класу). Основні визначний пам’ятки міста — отреставриро-ванні палацові комплекси. У палаці Чхан-Доккун (офіційної резиденції корейських правителів до 1910 р.) збереглися приміщення, у яких пдворец Кьенгбоккун Кореяроживали члени королівської родини. Його головні ворота — найдавніші в місті. До цього палацу примикає Пивон — Таємний сад, який славиться своїми мальовничими лісистими схилами, що заросли лотосами ставками й павільйонами. Палац Чхангенгун був у стародавності неофіційною резиденцією корейських правителів. Палацовий ансамбль Ток-сугун розташований у центрі міста, на території міського парку. Від нього збереглися стародавній будинок тронного залу під черепичним дахом і флігелі для приймання іноземних гостей. Палац Кенбоккун, що згорів в 1592 г., був відновлений в 1868 г. і включає кілька цікавих будівель, зокрема розташований на середині лотосового ставка павільйон Хянвонджоню.
Поблизу центру міста перебуває Кореа Хаус — особняк у старому корейському стилі — свого роду етнографічний центр, де можна познайомитися з корейськими національними традиціями й звичаями, а також із блюдами корейської кухні. Усикорейська деревняпальница Чонме — сховище поминальних табличок правителів чи династії. Щорічно тут проводиться відкрита для публіки ритуальна конфуцианська церемонія. Серед інших визначний пам’яток — парк Тхапколь (відомий тим, що саме тут 1 березня 1919 р. зародився рух протесту проти японської окупації), а також Національний музей, Сеульський центр мистецтв, Культурний центр ім. Седжона й Національний театр у парку Намсан. До півдня від Сеула, недалеко від Сувона, перебуває побудована в 1973 р. фольклорне село, де можна побачити життя й побут корейського села різних провінцій у минулі сторіччя. Найбільші міста країни — Пусан, Тегу, Кванджу, Теджон і Инчхон. Пусан — головний порт країни. Инчхон (колишній Чемульпо) пов’язаний з подвигом російського крейсера «Варяг» під час російсько-японської війни; це також великий сучасний порт. Тегу, Теджон і Кванджу — важливі промислові центри. На території Теджона перебуває Тедок — як би місто в місті — перше місто, побудоване спеціально як науковий центр. Тут розташовуються кілька десятків науково-дослідних інститутів і ряд вищих унациональний музей Кореичебних закладів. Такі ж «міста науки» побудовані також у Кванджу, Тегу, Чонджу й Каннине. Великий інтерес представляє місто Кенджу — прадавня столиця держави Силла. У національному музеї Кенджу зберігаються безцінні скарби культури раннього середньовіччя: у середині 70-х рр. XX в. були розкопані гробниці правителів Силла з більшою кількістю високомистецьких виробів із золота. На околицях міста — численні гробниці правителів Кореї, храмові комплекси, руїни прадавніх фортець. На сході країни перебувають два невеликі міста з найбагатшими національними музеями — Пуе й Чонджу. У Пуе на горі Пусосан розташовані відреставровані будови прадавньої міцності. На березі ріки Кимган — один з найкрасивіших павільйонів у Кореї — Накхваам. Чонджу — колишня столиця держави Пекче, там була розкопана повністю збережена гробниця правителя Мурена (VI в.).
Міжнародний туризм – одна із провідних галузей. Його розвитку чимало сприяло проведення в Сеулі Олімпійських ігор 1988 р. У країні налічується понад 420 готелі з обшим числом номерів більш 43 тис. Іноземних туристів щорічно приїжджає близько 3,6 млн. чоловік.
Східне узбережжя — гористе, західне — рівнинне. КрупнейшКорейський півострів Кореяие ріки — Нактонган, що впадає в Японське море, і Ханган і Кимган, що впадають у Жовте море. Клімат — вологий, муссон-ний. Середня зимова температура звичайно нижче 0° С, літо — печеня й дощова: на більшій частині території країни середня температура самого жаркого місяця (липня) — вище +25° С. Близько 70% річних опадів випадає із червня по вересень. На південнім узбережжі й прибережних островах виростають теплолюбні рослини. Водяться дикі тварини: вовк, борсук, куниця, пещення, кабан, козуля. Навколишні Корею моря багаті різними видами риб, а також креветками й крабами.
На рубежі нашої ери в північній частині Корейського півострова виникли три держави — Когуре, Пекче й Сил-Ла. У ході боротьби цих держав за гегемонію півострів в 60-х рр. VII в. був об’єднаний під владою Сил-Ла. Наприкінці IX — початку X в. держава Силла ргорние ріки Кореяаспалось, і йому на зміну прийшла держава Корі (918 — 1392). Із приходом до влади нової династії Чи в 1392 г. держава одержала найменування Чосон. ДО XIV в. територія Кореї мала вже сучасні границі. В 1910 – 1945 рр. Корея — колонія Японії. Після поразки Японії в другій світовій війні територія Кореї була розділена по 38-й паралелі на радянську й американську зони окупації. На півдні 15 серпня 1948 р. була проголошена парламентська Республіка Корея, на півночі – КНДР.
Схід країни багатий історичними визначний пам’ятками. У декількох кілометрах від Кенджу розташований найбільший у Кореї монасцветущая яблуня Кореятирь Пульгукса, тут же — дві знамениті пагоди VIII в. На вершині гори, над монастирем, перебуває печерний храм Соккурам, де можна побачити одне із кращих зображень Будди. Неподалік від міцності Панвольсон збереглася побудована в 634 г. обсерваторія Чхомсонде. На півдні — в Асане, неподалік від курорту Онян, перебуває каплиця Хенчхунса, присвячена пам’яті великого корейського флотоводця XVII в. адмірала Чи Сунсина. Серед найцікавіших туристичних об’єктів Кореї — острів Пагода Кореяканхвадо, зв’язаний з багатьма подіями корейської історії. До півдня від міста Канхва піднімається гора Манисан, на вершині якої зберігся жертовний вівтар, по переказу споруджений Тангуном — первопредком корейців. До півночі від Сеула перебуває Пханмунджом — місце підписання перемир’я між Північчю й Півднем під час Корейської війни 1950 — 1953 рр., де дотепер розміщається Військова кобуддизм Кореямиссия по перемир’ю. Улюблене курортне місце — південний острів Чеджудо. Головна вершина його — гора Халласан — вулкан, останній раз, що викидав в 1907 р. На острові удосталь вирощуються цитрусові.
Глава держави — президент (обирається на 5 років без права повторного переобрання). Вищий законодавчий орган — Національні збори. Президент здійснює виконавчу владу через уряд — Державна рада. В адміністративнім відношенні країна розділена на 9 провінцій і 6 міст центрального підпорядкування.
Корея — многоконфессиолальная країна. Віруючі становлять 50,7% населення, серед них 45,8% — буддисти, 38,7% — протестанти, 13,1% — католики, 0,9% — конфуцианци й 1,5% — представники інших вірувань.