ІСПАНІЯ
Площа: 504,8 тис. км2Пам’ятник Сервантесу.
Чисельність населення: 39,2 млн. чоловік (1996).
Державна мова: іспанський.
Столиця: Мадрид (3 млн. жителів, 1995).
Державне свято: День іспанської націй (12 жовтня, з 1492 г.).
Грошова одиниця: євро.
Член ООН з 1955 р., входить у Раду Європи з 1977 р., приєдналася до НАТО в 1982 р. ( при цьому не входить у військову організацію), до Європейського союзу — в 1986 р.
Це третя по площі держава Європи. Його географічне положення — по сусідству з Африкою, на перехресті найкоротших морських шляхів до країн Північної, Центральної й Південної Америки — має для країни важливе політичне, економічне й стратегічне значення, впливає на особливості культури.
Розташована в найбільш висунутій на захід і південь частини Європи, як би на стику її з Африкою, між Средиземним морем і Атлантичним океаном. Займає більшу частину Піренейського півострова, Балеарські й Питиузські острова в Середземнім море й Канарські острова в Атлантичному океані. Крім того, володіє районами міст Сеута й Мелилья на североафриканськом узбережжя. Сухопутні границі країни на заході проходять із Португалією, на північний сході — із Францією й маленькою державою Андорра, на півдні — з володінням Великобританії Гибралтаром. Максимальна довжина з півночі на південь — 840 км, із заходу на схід — 1000 км. Таким чином, територія має контур, близький до квадрата.
Приблизно 3/4 населення країни становлять іспанці. Крім того, північні середземноморські провінції, або історичну область Каталонія, населяють каталонці, у чотирьох північно-західних провінціях, або історичної області Галисия, живуть галисийци, у трьох північно-східних провінціях, в історичній області Країна Баськів, розселені баськи. Народи Іспанії різняться по мові, традиціях і культурі. Вони говорять на чотирьох мовах: іспанському, каталанськом, баськському й галисийськом. Перші два ставляться до романської групи індоєвропейської родини, галисийський близький до португальського, мова баськів займає особливе місце в язиковій класифікації й не має аналогів у Європі. Державною мовою є іспанський (або кастильський), але у відповідних історичних областях, по Конституції 1978 р., офіційно визнані й місцеві мови.
Іспанія — країна дуже прадавньої культури. Найбільш стійкі традиції мають типи жител, характер поселень, пищачи й одяг. Для північних районів ( так звана волога Іспанія) характерні однодворні хутора й невеликі села. На півдні (у сухій Іспанії) переважають величезні селища з декількома тисячами жителів. Суттєво відрізняються форми традиційного житла. У гірських північних районах будинку будують із необтесаного каменю; на першому поверсі розміщаються кухня й хлів, на другому — житлові кімнати й комора. З кімнати є вихід на зовнішній балкон. Такий будинок у Країні Баськів називається касерио, в інших районах — касона. На півдні для худоби й господарських потреб будують окремі приміщення. Тут більше одноповерхових будинків з невипаленої цегли й глини. Для Андалусії типові вдома із замкненими двориками, на південнім узбережжі будують кубічні маленькі будиночки із плоськими дахами. Осередком сімейного життя в сільському будинку є кухня з відкритим вогнищем. В іспанському будинку впадає в око достаток виробів з кутого заліза: легені ажурні полки для підвішування начиння, світильники, жаровні, флюгери, лопатки, коцюби. Поширене плетиво утилітарних предметів із соломи, очерету, пальмових листів.
У народній Народ Испанииодежде чітко виділяються два типи костюма: североцентральний і південний, або андалуський. Загальне в першому варіанті — це широкі спідниці у вигляді дзвона, кофта з рукавами, фартух, шаль, зав’язана на груди. Народне жіноче взуття — альпаргатас (парусинові тапочки) або дерев’яні мадреньяс (типу сабо). Чоловіка носять, що облягають штани до колін, сорочку й коротку курточку. Основні кольори: чернтореодорий, червоний, білий. В Андалусії, де пекуче, жінки надягають довгі плаття з оборками й довгим шлейфом, легку косинку, прикрашають волосся червоною трояндою. Чоловічий костюм ськладається з довгих чорних штанів, білої сорочки, фігаро й червоного пояса замість пояса. Народний одяг баськів, каталонців і галисийцев являє собою варіації североцентрального костюма.
Традиційна кухня відрізняється більшою різноманітністю, але имеетфруктовое достаток і загальний риси — рясне вживання свинячого м’яса (смаженого й тушкованого) і сала, маслинового масла й маслин, гострих приправ з томатів, лука, часнику й червоного перцю, а також інших овочів і фруктів. Популярна тортилья — омлет з додаванням картоплі й овочів. В Андалусії багато блюд з риби, на південно-сході — з рису. Деякі народні свята мають «кулінарний» відтінок (наприклад, свято сиру в горців, підсмажування каштанів — магосто — у Галисии й ін.).
Взагалі, у нароиспанка танецдном календарі збереглася безліч свят. Велике значення має 1 листопада ( по католицькому календарю — День усіх святих). Це день пам’яті жертв воєн і померлої родички. З релігійних свят особливо популярний святий тиждень. Традиційно проводяться численні карнавали й веселі ярмарки. Багато торжеств супроводжуються коридою — двобоєм бика й людину. В усній народній творчості найбільший розвиток одержали перекази й романси. Танцювальне мистецтво відрізняється ритмічністю й емоційністю. Особливо популярний андалусийський фламенко.
Найбільше місто Країни — її столиця Мадрид. Поселення виникло в IX в. як арабська міцність. Але не як історичн столиц Іспані, де не рідкіст міст більш ніж двохтисячорічн давнин, він зобов’язан св ріст монаршьей примх Пилип II, що перенесшего сюда в 1561 г. столицу из древнего Толедо Пилип II і не підозрював, що заснував столицю держави всього в 12 км від географічного центру Піренейського півострова. Тепер це одна із самих «високих» столиць Європи: місто розташовано на висоті 655 м над рівнем моря на березі ріки Мансанарес. Сучасне місто ділиться на три частини: ядро старого міста сформувалося в XI — XVIII ст., нове місто — енсанче (розширення) — забудований у другій половині XIX в., окраїни — у наші дні. Старе місто розташоване в межах кріпосних стін. Від знаменитої площі Пуерта-Дель-Сіль (Ворота сонця) радіально відходять 10 вулиць. В XVIII в. споруджені чудовий по архітектурі Королівський палац і площа Орьенте. Поруч із ними розташовані Збройовий музей і Кампо-Дель-Маро (Мавританські сади).
Чудовий пам’ятник середньовічного минулого — Толедо, столиця Кастилії до XVI в., центр іспанського католицтва. Тут перебувають резиденція примасаалькасар Кордова Іспанії, духовна адміністрація, безліч монастирів. Толедо — унікальна реліквія історії, архітектури й мистецтва різних часів і стилів. Місто зберегло середньовічний вигляди завдяки готичним соборам, вузьким вуличкам, гранітним будинкам з оббитими залізом дверми й вікнами, що виходять у двір. Одне із самих старих будинків у Толедо — Алькасар — чотирикутний замок у змішаному романо-мавританському стилі. У готичному стилі побудовано один з найкрасивіших у світі кафедральних соборів XIII — XV ст. з величезними кольоровими вітражами, картинами Ель Греко, Тиціана, Рубенса, Гойї. У стилі мудехар — синагога Марія-Ла-Бланка XII в., у стилі исабелино — найкрасивіший по архітектурі монастир Сан-Хуан де лос Рейес XV в. Толедо славиться своїми виробами зі сталі (толедські клинки).
Приморські гпорторода Іспанії — осередки її економіки й культури. Більшість із них (Барселона, Валенсія, Більбао, Ля-Корунья, Малага й ін.) — стародавні, з найцікавішими історичними пам’ятниками. Виняткове місце серед них займає столиця Каталонії — Барселона. Головна її принадність полягає в органічній комбінаціях середньовіччя із блиськучим модерном. Це гучний, веселий, залитий сонцем південне місто з діяльним життям порту, у гавані якого полощуться прапори іноземних кораблів, а ресторани й таверни день і ніч повні моряками.
Барселона розкинулася амфітеатром по узбережжю бухти й ськладається із трьох частин: старого міста, нового міста й портового передмістя. У центрі старого міста розташований знаменитий готичний квартал — комплекс стародавніх архітектурних пам’ятників, досить тісно згрупованих навколо кафедрального собору. У цьому справжньому музеї архітектури як би зібрані пам’ятники мистецтва різних епох і стилів: руїни римських стін навколо кафедрального собору, римські колони в галереї Каса Арседиана (II в. до н.е.), єписькопський палац із романською галереєю навколо патіо, романська церква Сан-Педро де лос Пиельос (X в.). Шедеври своєрідної каталонської готики — кафедральний собор (XV — XVI ст.), грандіозні готичні комплекси Старого госпіталю де ла Санта-Крус, королівського монастиря де Педральбес (XIV в.).
Валенсія — найбільше місто іспанського району Левант, який у силу природних умов часто називають «маленькою іспанською Африкою». Місто рарена бою биків Валенсияасположен на березі ріки Турия, у центрі родючої прибережної рівнини у Валенсийськом затоці. Його найбільш жвава частина — трикутна Центральна площа, де перебуває побудований в 1915 р. Палац муніципалітету, багато прикрашений ськульптурами місцевих майстрів. Від площі до півночі простирається стара, мавританська, частини міста, сильно модернізована в XVIII — XIX ст. Тут збереглися численні арабські й середньовічні пам’ятники архітектури. Найбільш відомий собор XII — XIII ст., побудований на фундаменті існуючої колись тут мечеті. Валенсія славиться гарними середньовічними вежами, у тому числі й восьмигранної, висотою 50 м, вежею Микалете в готичному стилі.
Адміністративний центр Країни Баськів — Більбао. Портове місто має важливе економічне й культурне значення для півночі країни. Заснований в XIII в. У його старій частинах збереглися вузькі бруковані вулиці й будинку XIV — XVIII ст. Центральна площа ( Пласа-Майор) споруджена в стилі Бурбонов. Найкрасивіші будинки — готичний собор XIV в. і церква Сан-Антон.
Севілья — глаархеол. муз. Севильявний місто Андалусії. У його центрі піднімається громада собору Санта-Марія де ла Седе — третього по величині у світі, після римського й миланського. Колись тут була мечеть зі стометровим мінаретом, перетвореним у дзвіницю. Більшість будинків Севільї побудоване в змішаному стилях — мавританському й ренесанс.
Найдавнішою основою іспанського етносу були ибери, що частково змішалися з кельтами, вторгшимися на Піренейський півострів в I тис. до н.е. Римське панування (II в. до н.е. — V в. н.е.) привело до романізації мешканців Іспанії. Німецькі племена, що захопили країну в V в., поступово були асимільовані. Певну роль в етнічному розвитку місцевого населення зіграли мусульмани-маври (араби й бербери), що підкорили собі значну частину Іспанії в VIII в. У ході відвоювання — Реконкісти (VIII — коней XV в.) — виникли іспанські королівства Арагон, Кастилія й ін. Із часу династичної унії 1479 м. Кастилії й Арагону Іспанія — єдина держава. В XVI в. тут ствердився абсолютизм. На початку XVI в. зложилася колоніальна імперія, основою якої стали завоювання в Америці. У війнах з Англією XVI — XVII ст. Іспанія втратила морську перевагу. На початку XVIII в. боротьба європейських династій за іспанський престол привела до війни за іспанську спадщину. В XIX в. відбулося п’ять незавершених революцій, результатом яких стало твердження конституційної монархії. В XIX в. більша частина іспанських колоній у Латинській Америці добилася незалежності або перейшла до США й Німеччині. В 1923 р. установилася військово-монархічна диктатура. В 1931 р. монархія була ськинута, в 1939 р. установлена диктатура Франко. В 1947 р. Іспанія оголошена королівством (престол залишався не зайнятим до смерті Франко в 1975 г).
Збереження дотепер багатих і оригінальних форм назамок у горахродного творчості, консервація, а іноді й розширення деяких галузей художнього ремесла — характерна риса Іспанії. Каталог ремесел країни включає 366 видів занять. Найбільш розвинені кераміка, ськлоробне виробництво, обробка металів, ткацтво, вишивка, плетиво, різьблення по дереву. Навколо багатьох південних міст Іспанії вириті печерні селища. Самими численними їхніми мешканцями ще з XV в. були цигани. Циганський квартал у Гуадиксе (провінція Гранада), у якім під землею перебувають навіть крамниці, таверни, школи й церкви, нараховує близько 10 тис. жителів і є одним з найбільших печерних поселень миру. Печерні житла риють у горбкуватих місцевостях, позбавлених будівельних матеріалів. У них прохолодно в пекуче літо й відносно тепло взимку. Печери або цілком вирубані в ськелі, або викопані в стрімкому схилі пагорба, до якого прибудований фасад із дверми й вікнами.
Переважна більшість віруючих сповідує католицизм, що вважається офіційною релігією. Іспанський католицизм має деякі особливості: тут, так само як в Італії, віддають перевагу культу богоматері культу Христа. Існує величезний пантеон святих: Сант Яго, Сан Антона, Сан Бласа й Сан Долі. Крім того, кожне місто, кожний прихід і навіть кожна професія мають свого патрона. Мадридські актори, наприклад, ходять звичайно в церкву Сан Себастьяна або Вирхен дель Буен Порто.
Прапор Испаниииспания — парламентська монархія. Відповідно до Конституції 1978 р., главою держави є король (з 1975 р. — Хуан Карлос I), який має лише символічну владу. Законодавчий орган — Генеральні кортеси (двопалатний парламент). Виконавчу владу здійснює Рада міністрів (уряд). Після обрання парламенту в 1996 р. сформований уряд,у який увійшли представники Народної партії й незалежні члени. В 1999 р. відбулася реорганізація уряду. Адміністративно країна поділена на 50 провінцій, що входять в 17 автономних областей. Конституція 1978 р. закріпила за окремими областями й національностями країни (Країна Баськів, Каталонія, Андалусія, Галисия, Астурія, Валенсія й ін.) право на автономію в рамках єдиної держави.