ЧАД
Республіка Чад
Площа: 1284 тис. км2 .
Чисельність населення: 6,3 млн. чоловік (1998).
Державна мова: французький і арабський.
Столиця: Нджамена ( понад 600 тис. жителів, 1998).
Державне свято: День незалежності (11 серпня, з 1960 р.).
Грошова одиниця: африканський франк.
Член ООН з 1960 р., ОАЕ й ін.
Держава розташована в Центральній Африці. На півночі граничить із Лівією, на сході — із Суданом, на півдні — із ЦАР, на заході — з Камеруном, Нігерією й Нігером. Виходу до моря не має.
Транспортна мережа не розвинена. Залізниць немає. Основний вид транспорту — автомобільний. Довжина автодоріг — 32,7 тис. км, у тому числі основних — 7,7 тис. км.
У Чаді проживає більш 140 етнічних груп: сара, багірмі, крейш, араби, тубу, канурі, загава й ін.
Сара — самий численний народ. У них розвинене землеробство (вирощування проса, сорго, кукурудзи, бобових культур, коренеплодів) і розведення кіз і овець. У жінок сара — незвичайні прикраси: вони вставляють у губи дерев’яні, кістяні або металеві пластинки діаметром до 30 — 40 див. Цей звичай виник ще в рабовласницькі часи, коли жінкам спотворювали особи, щоб урятувати від рабства. Згодом пластинки перетворилися у свого роду прикраса, розповсюджена й у наші дні. У якості прикраси гострим предметом наносяться й смуги-шрами на чолі й скронях.
На півночі й сході країни живуть араби — другої по чисельності народ Чаду. Займаються розведенням верблюдів, великої й дрібної рогатої худоби, овець. Житла народів, ведучих осілий спосіб життя, мають циліндричну форму, із глинобитними стінами й конічної або плоскою трав’яною покрівлею. Кочівники живуть у розбірних наметах, покритих циновками з пальмових листів і верблюжих шкір.
У середині 90-х рр., по даним ЮНЕСКО, рівень грамотності серед дорослого населення становив 49,1%. Початкова освіта одержали 64% дітей шкільного віку, середнє — 9%. У країні діяли 4 госпіталю, 28 медичних центрів, працювали 90 лікарів.
Нджамена — найбільше місто Чаду, торговельний, економічний і культурний центр країни. Місто засноване французькими колонізаторами в 1900 р. і названий на честь керівника французької експедиції Форт-Ламі. В 1973 р. одержав назву Нджамена — на згадку про столицю прадавньої держави Канемо, що існував на території сучасного Чаду в IX — XIV ст. Тут перебувають провідні підприємства харчової промисловості. З 1972 р. діє національний університет. Найкрасивіша вулиця міста — проспект генерала де Голля.
Місто Сарх ( близько 120 тис. жителів) перебуває на півдні Чаду. Заснований в 1899 г. як опорний пункт у проведенні воєнних операцій проти правителя Раббаха. В 1935 р. перейменований у Сарх, що означає «концентраційний табір», тому що сюди засилали супротивників колоніального режиму. У наші дні Сарх — центр обробної промисловості: бавовноочисної, маслоробної, цукрової, борошномельної.
Місто Мунду (більш 100 тис. жителів) розташований на ріці Логон на півдні Чаду. У ньому зосереджені бавовноочисні виробництва, підприємства харчової промисловості, завод по складанню велосипедів.
Іноземних туристів ( близько 57 тис. у рік) залучають визначний пам’ятки Нджамени й нагір’я Тибесті з вершиною Эми-Куси (3415 м) — найвищою крапкою в Сахарі, прадавній наскальний живопис, залишки стоянок часів неоліту. На півдні, у зоні лісів, розташовані знамениті національні парки Закума, Манда, Сіниака-Мініа.
Більша частина території — рівнина. На північно-заході — нагір’я Тібесті. Північ країни — кам’янисті й піщані пустелі з оазисами, що рідко зустрічаються. На півдні — савани з високим трав’яним покривом і парковими лісами. Клімат — континентальний: на півночі — тропічний, пустельний; на півдні — екваторіально-мусонний. Тут живуть великі травоїдні тварини. По берегах озер живуть бегемоти, крокодили. Озеро Чад — четверте по величині в Африці — розташоване на заході країни, південніше пустелі Сахара.
ДО IX в. ставиться виникнення держави Канемо, після розпаду якого в XIV в. утворювалися держави Борну, Вадаі й Багірмі, що проіснували п’ять сторіч. Наприкінці XIX в. вони увійшли до складу держави Раббаха. Початок колонізації Чаду ставиться до 90-го рр. XIX в. В 1910 р. Чад був включений у Французьку Екваторіальну Африку, а в 1960 р. став незалежною державою. Розвиток Чаду надалі проходив в умовах політичної нестабільності.
Особливе місце в історії Чаду займає Раббах — засновник потужної військово-феодальної держави другої половини XIX в. Наприкінці XIX в. держава Раббаха чинило завзятий опір загонам французьких колонізаторів. У квітні 1900 р. у вирішальному бої під Кусері війська Раббаха зазнали поразки. Раббах загинув у бої.
По конституції 1996 р. Чад — президентська республіка. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. У країні легально діє близько 60 політичних партій.
Майже 50% населення — мусульмани, 30% — християни, близько 20% дотримуються традиційних вірувань.