Площа: 2,8 млн. км2 . Аргентина-Батьківщина танго

Чисельність населення: 36 млн. чоловік (1998).

Державна мова: іспанський.

Столиця: Буенос-Айрес (3,5 млн. жителів, 1998).

Державне свято: День незалежності (9 липня, з 1816г.).

Грошова одиниця: песо.

Член ООН з 1945 р., ОАГ – з 1948 р. і ін.

Держава розташована на півдні Південної Америки. Граничить на півночі з Болівією, Парагваєм, на північний сході й сході-із Бразилією й Уругваєм, на заході — із Чилі. На сході має широкий вихід до Атлантичного океану. На півдні Аргентині належить східна частина архіпелагу Вогненна Земля, відділеного від материка Магелланова протокою.

Добре розвинена транспортна мережа підлегла інтересам експорту. Основні залізничні й автомобільні магістралі променями сходяться в столиці й найбільшому порту — Буенос-Айресі, за що Аргентину нерідко називають країною-віялом.

Аргентина — переселенська країна: у формуванні її населення більшу роль зіграла масова імміграція європейців наприкінці XIX — початку XX в. Завдяки щорічному припливу більших мас іммігрантів менш чому за піввіку (1870 – одяг Аргентина 1914) населення країни виросло в 4 рази. Частка європейців у населенні збільшилася з 12 до 30%. За офіційним даними, за 1850 – 1940 рр. в Аргентину переселилося 6,6 млн. європейських іммігрантів. Інша особливість цієї імміграції — перевага вихідців з романомовних країн (85%). Усе це наклало відбиток на культуру, побут, вдачі й звичаї аргентинців, що вбрали традиції різних народів. Так, в іспанській мові Аргентини багато слів і вираження носять характер запозичень із інших європейських мов ( насамперед з італійського й французького), а також з мови гуарани. Корінних аргентинців, культура яких іде джерелами в колоніальний період, прийнято називати креолами. Іммігранти концентрувалися в східній частині країни, найбільше в місті й провінції Буенос-Айрес, що обумовлене істотними регіональними відмінностями між прибережними й внутрішніми областями Аргентини. Найбільше «європеїзованим» і розвиненим у соціально-економічному плані східним провінціям протистоїть так званий интериор, тобто внутрішні, «бідні», провінції, із сильними традиціями місцевої, креольської, культури.

Хоча сучасні аргентинці походять від представників різних народів, їх культура зложилася як єдине ціле. Це насамперед загальний для всіх іспанська мова, аргентинська самосвідомість, тобто свідомість своєї приналежності до аргентинського держави-націй. Яскравим прикладом того, як у результаті взаємовпливу креольських і привнесених іммігрантами компонентів народжувалися елементи нової аргентинської культури, стало й знамените аргентинське танго. У його музичній основі злилися негритянско-андалузькі мотиви, а в текстовій частині — елементи типового для Європи міського романсу й місцевого фольклору (народної поезії гаучо). Прославлений виконавець аргентинського танго, француз по походженню, Карлос Гардель, що трагічно загинув в 1935 р. в авіаційній катастрофі, став фігурою національного масштабу.

Серед недавніх іммігрантів, що становлять 7% населення, переважають вихідці з Латинської Америки. Індійців і метисів — менш 2%. Індіанці живуть на периферії національної території й зберігають свої мови (стосовні до трьом язиковим групам), свій спосіб життя, общинне володіння землею й свідомість приналежності до одному з індійських народів (їх більш десяти). У деяких місцевостях зберігаються прадавні індійські ремесла (плетиво, ткацтво, виробництво гончарних виробів), мотиви індійських орнаментів, використання індійських барвників. На півночі, у провінції Сальта, индейцнац. одяг Аргентина пончои матако плетуть традиційні різнобарвні кошики для збору листів коки; на заході, у Катамарке, традиції індіанців кечуа зберігаються у виробництві місцевого різновиду пончо з вовни вігоні. У багатьох провінціях живі традиції, пов’язані із заняттями аргентинських ковбоїв — гаучо: музичний фольклор, елементи їх традиційного костюма, обробка упряжі коней, виробу з металу й кістки.

Аргентина – даху Аргентини одна із самих урбанізованих країн. Більш 80% її населення — городяни, причому понад третину всіх жителів країни й половина міського населення зосереджені в Буенос-Айресі і його околицях.

Буенос-Айрес із пригородами (Великий Буенос-Айрес) входить до числа міст-гігантів, або мегаполісів, миру. Мегаполіс Буенос Айрес— найбільший індустріальний і культурний центр у масштабах усієї Латинської Америки. Для Аргентини Буенос-Айрес не тільки столиця країни, не тільки центр федерального столичного округу й найбільший порт. Ця міні-держава, оскільки в ньому живе понад третину всього населення. Буенос-Айрес розташований на правом бережу ріки Ла-Плата й витягнуть уздовж узбережжя океанічної затоки Ла-Плата. Місто лежить на плоскій місцевості, як на долоні, що полегшує будівництво будинків, прокладку доріг, у тому числі підземки (метро). Путівники по столиці затверджують, що тут знаходиться сама широка у світі вулиця — авенида « Нуеве-Де-Хулио» («9 липня») і сама довга — двадцятикілометрова авенида «Ривадавіа» ( на честь відомого президента Аргентини).

У прибережному районі Ла-Боку, який був у першій половині XIX в. притулком генуезских моряків, а потім стастоличний Собор Буенос-Айрес Аргентинал центром італійської імміграції, упоряджений і декорований ветхий квартал. Тепер це туристсько-комерційний комплекс. Унікальне приймання використане також у ході благоустрою історичної площі Пласа-Де-Армас (із президентським палацом Каса Росада — Рожевий будинок), включеної в пішохідну зону в старій частині міста: сіра брущатка площі розкреслена новими плитами білого й чорного мармуру, у яких відбиваються фасади собору XVII — XVIII вв. і розташованого поруч старого будинку ка-бильдо (ратуші).

Інші міста — Кордова в однойменній провінції в центрі країни й Росарио на ріці Парана.Пампа – море зеленої трави Аргентина

Витянутость у меридіональному напрямку обумовила різноманіття природних зон Аргентини. Близько 22% території зайняте лісами. Це головним чином вологі тропічні ліси Межиріччя й сухі рідколісся Чако. Клімат міняється від субтропічного на півночі до помірного й субполярного на півдні. Аргентину по характеру рельєфу можна розділити на дві частини: гористий захід і рівнинний схід. У країні можна виділити принаймні п’ять природно-господарських областей: Межиріччя (ріки Парана й Уругвай), аргентинське Гран-Чако, Пампа, Патагонія й Анди.

По європейського завоювання Аргентина була населена індійськими племенами. На початку XVI в. іспанці відкрили й незабаром сталі завойовувати землі по берегах Ла-Плати й на шляху до Перу. Аргентинські провінції ввійшли спочатку у віце-королівство Перу, створене до кінця XVI в. В 1776 г. було утворено окреме віце-королівство ДЕ-ЛА-ПЛАТА, що включало території сучасної Аргентини, Болівії, Парагваю й Уругваю. 25 травня 1810 г. у Буенос-Айресі народ скинув іспанську владу, і началводопад Игуасу Аргентинаась війна за незалежність країни (1810 — 1816). 9 липня 1816 г. офіційно проголошена незалежність Об’єднаних провінцій. В 1826 г. країна була перейменована в Аргентину (Аргентинська Федеративна Республіка). В 1880 г., після тривалого періоду громадянських воєн, внутрішнього розколу, диктатури X. М. Росаса (1835 – 1852) 22 провінції знову об’єдналися у федерацію зі столицею в Буенос-Айресі. В 1943 р. у результаті чергового військового перевороту до влади прийшов X. Д. Перон, вибраний президентом в 1946 р. (в 1955 р. скинуть військовими, а після 17 – літньої еміграції знову вибраний президентом в 1973 р.). З 1976 р. у влади перебувала військова хунта. В 1984 р. після відновлення конституції Аргентина вступила на шлях демократичних перетворень.

Визначний пам’ятки зосереджені насамперед у столиці — Буенос-Айресі, який за красу міської архітектури в європейському стилі нерідко називають американським Парижем. Буенос-Айрес відомий своїми музеями (Музей природничих наук, Музей образотворчих мистецтв, Міжнародна художня галерея) і сучасним культурним центром імені Сан-Мартіна. Найвідоміша визначний пам’ятка Буенос-Айреса — оперний театр «Колон» (іспанська вимова імені Колумба), на сцені якого поряд з аргентинськими виступали кращі світові виконавці, у тому числі російські (Ф. Шаляпін, А. Павлова й ін.). Ла-Плата славиться музеєм скам’янілостей; Корриентес — колоніальним музеєм, церквою Ла-Сантиссима-Крус (із хрестом XVI в.), монастирем Сан-Франсиско; Сальта — колоніальною архітектурою; Мар-Дель-Плата — спортивними змаганнями в рибальстві й ботанічним садом.

Аргентина — федеративна республіка. У федерацію входять 22 провінції, Федеральний (столичний) округ і національна територія «Вогненна Земля». Глава держави й уряду — президент. Законодавча влада належить двопалатному Національному конгресу, що полягає із сенату й палати депутатів. У країні діють дві головні політичні сили — Цивільний радикальний союз і Хустисиалистска партія ( від исп. justicia — справедливість).

Католики становлять 92% віруючих. Значне поширення одержали протестантизм, іудаїзм, православ’я й інші вірування азіатського й африканського походження.