Чисельність населення: близько 2,5 млн. чоловік (1998).

Державна мова: англійський.

Столиця: Кінгстон (588 тис. жителів, 1998).

Державне свято: День незалежності (6 серпня, з 1962 р.).

Грошова одиниця: ямайський долар.

Член ООН з 1962 р., ОАГ і ін.

Держава розташована у Вест-Індії, у північній частині Карибського моря.

Ямайка — популярний багатий курорт. Чудова природа й загадки минулого.

Найбільш заселені прибережні райони острова: 78% населення живе в містах. Сучасні ямайці — це нащадки негрів-рабів, яких іспанці, а потім англійці вивозили з Африки для роботи на цукрових плантаціях. Корінні жителі – індіанці — були винищені. Негрів серед ямайців — більш 75%, інші — мулати.

Ямайці зайняті переважно в сільськім господарстві промисловості, що добуває, торгівлі й сфері обслуговування (в основному — туристів). Добробут багатьох жителів Ямайки прямо залежить від припливу туристів.

Крім ямайців на острові проживають вихідці з Індії й Китаю. Індійці й китайці — нащадки робітників, яких у середині XIX в., після скасування рабовласництва, наймали за контрактом для роботи на плантаціях. У цей час більша частина індійців займається сільським господарством і живе в селах на заході острова; чимало індійців і в столиці. Китайці в основному зайняті дрібною торгівлею, майже всі вони живуть у великих містах. Невелике число англійців, кубинців, американців і німців — теж городяни. Ямайка — країна емігрантів. Масова еміграція ямайців як результат збезземелювання селян почалася ще наприкінці XIX в. Ямайські негри працювали на будівництві Панамського каналу, на бананових плантаціях у країнах Центральної Америки, на цукрових плантаціях Куби й США. Після другої світової війни потік емігрантів підсилився: їхали переважно у Великобританію й корінне населення Ямайки, а після 1962 р. (коли у Великобританії було прийнято тверде імміграційне законодавство) — у Канаду й США. У цей час майже 1/3 ямайців живе за рубежем, головним чином у Великобританії, США, Нікарагуа й Коста-Риці.

Розмовний діалект ямайців має мало загального з літературною англійською мовою: чимало слів з різних африканських мов і дуже далека від англійського вимова. Ямайський діалект іноді називають особливою креольською мовою. Китайці й індійці також широко користуються ямайським діалектом англійської мови, але в побуті говорять на своїх рідних мовах.

У мистецтві й архітектурі Ямайки позначається сильний вплив європейському, головним чином англійської, культури й традицій африканських народів. Від XVII — XVIII ст. збереглися одноповерхові кам’яні й цегельні будівлі (в основному в колишній столиці Спаніш-Тауне). Традиційні народні ремесла ямайців багато в чому зберегли дух африканської культури. Ямайці займаються в основному різьбленням по дереву й обробкою металів, виготовляють ювелірні прикраси. Народні африканські традиції особливо сильно проявляються в ямайських дерев’яних різьблених фігурах.

Кінгстон (столиця з 1872 г.) розташований на південному березі острова, у глибині бухти. Разом із сусіднім містом Сент-Ендрью й невеликими городками й селищами Кінгстон утворює агломерацію, у якій зосереджено 1/4 населення Ямайки. Кінгстон заснований англійцями в XVII в. і ввійшов в історію як найбільший у Вест-Індії центр работоргівлі. Після катастрофічного землетрусу 1692 г., коли був зруйнований і частково пішов під воду головне місто Ямайки — Порт-Ройял, більша частина жителів переселилася в Кінгстон. В 1703 г. місто жорстоко постраждало від пожежі. В 1907 р. Кінгстон був зруйнований землетрусом, майже всі будинки староанглійської архітектури загинули. Відбудований практично заново.

Кінгстон — найважливіший економічний, транспортний і культурний центр. У столиці – університет Вест-Індії, у якім навчаються студенти із усіх островів Карибського моря. Працюють численні музеї: історичний, природньої історії, художній і ін. На околицях Кінгстона перебуває міжнародний аеропорт Палісеідос.

Спаніш-таун розташований у глибині острова, в 20 км на захід від Кінгстона. В 1692 — 1872 рр. – столиця Ямайки. Стихійні лиха обійшли місто стороною, тому в ньому збереглися будівлі як раннеколони-альних часів (XVII — XVIII ст.), так і вікторианської епохи (друга половина XIX в.).

Південний берег Ямайки має гарні гавані, що служили в минулому притулком для піратів. Північний берег острова скелястий, у центральній його частині тягнеться вузька смуга пляжів — так звана Ямайська Рив’єра. Більша частина території — вапнякове плато. На сході острова піднімаються гори Блю-Маунтинс («блакитні гори») — до 2256 м. Близько 11% території — тропічні ліси, на півдні — савани. Назва Ямайка відбулося від перекрученого індійського слова «хаймака» («острів джерел»). Найбільша ріка острова — Блек-Рівер (довжина — близько 100 км). Клімат — тропічний, пасатний. Середньомісячні температури +24" С. Опадів — від 800 до 5000 мм у рік. Нерідкі урагани й землетрусу.

З найдавніших часів Ямайку заселяли індіанці аравакі. В 1494 г. тут з’явилися каравели X. Колумба, що оголосив острів іспанською колонією. Нещадна експлуатація привела до майже повного знищення індіанців. З 1513 г. почався ввіз рабів з Африки. З 1670 г. — колонія Великобританії, найбільший центр работоргівлі. Що розвернувся з початку XIX в. у латиноамериканських колоніях боротьба за незалежність знайшла відгук і в англійських володіннях. Колоніальній владі довелося піти на серйозні поступки й в 1838 г. скасувати рабство на Ямайці. В 40-е рр. XX в. почалася нова хвиля боротьби за незалежність. В 1943 р. метрополія була змушено ввести загальне виборче право. В 1959 р. Ямайка добилася внутрішнього самоврядування, з 1962 р. — незалежна держава в складі Британської Співдружності.

Входить у Британську Співдружність. Визнає главою держави королеву Великобританії, яку представляє генерал-губернатор. Законодавчий орган — двопалатний парламент (сенат і палата представників).

Більша частина населення Ямайки — протестанти, є також невелике число католиків. Серед населення поширені й деякі африканські культи, наприклад культ обіа.