Чисельність населення: 28,4 млн. чоловік (1997).

Державна мова: англійський, французький.

Столиця: Оттава ( близько 950 тис. жителів, 1997).

Державне свято: День Канади (1 липня, з 1867 г.).

Грошова одиниця: канадський долар.

Член ООН, НАТО  – з 1949 р. і ін.

Держава (друге у світі по величині після Росії) розташоване в Північній Америці. Граничить на півдні й північно-заході зі США. На півночі обмивається водами Північного Льодовитого, на заході — Тихого, на сході — Атлантичного океанів. На півночі — численні острови Канадського Арктичного архіпелагу.

Канада входить у десятку найбільше економічно розвинених держав миру.

Канада — багатонаціональна країна, але представники різних народів сформувалися в єдину нації. За останні 400 років у Канаду в’їхала безліч іммігрантів, особливо з Європи. Переважна більшість населення становлять дві етнічні спільності. Сама численна — англо-канадці — нащадки вихідців з Англії й Шотландії. Вони рівномірно населяють усю країну, тоді як франко-канадці — нащадки французьких колоністів — зосереджені головним чином у провінції Квебек. Більш пізні переселенці — вихідці з інших країн Європи: італійці, німці, поляки, скандинави, українці й ін. Тут живуть і нащадки вихідців з Росії й країн Азії (росіяни, китайці, японці, в’єтнамці, індійці, пакистанці), а також афроамериканці — канадські громадяни, далекі предки яких жили в Африці. Особливо багато канадців азіатського походження живе в Британській Колумбії. Перші китайці з’явилися в Канаді ще в другій половині XIX в. у якості робітників на будівництві Трансканадської залізної дороги. У цей час більшість канадців живуть у містах у південних районах країни. На півночі щільність населення набагато нижче.

В XX в. культурна різноманітність різних етнічних груп зникає й формується єдина урбаністична культура. Для франко-канадців більшою мірою, чому для англо-канадців, характерний деякий консерватизм.

Індійські племена, що різняться між собою по культурі, мові, звичаях і роду занять, – корінні жителі Канади.

Індіанці з живучих у тайзі племен алгонкинської (монтанье-на-скапи, кри, оджибве) і атапаскської (чиппевайан, догриб, слейв і т.д.) язикових груп — неперевершені мисливці й слідопити. Основою їх існування було полювання на лося й північного оленя. Після появи європейських скупників хутр широке поширення одержало траперство — полювання на хутрових звірів: бобра, куницю, нірку й ін. Протягом 5 — 6 зимових місяців (холоду часто наступали вже в жовтні, а закінчувалися тільки у квітні) індійські мисливці часто міняли місця своїх стоянок, переміщаючись по тайзі в пошуках видобутку. Засобом пересування по засніженому лісу служили ракетка^-ракетки-лижі-ракетки. Ці лижі робилися з дерев’яного обруча, обтягнутого переплетеними між собою шкіряними ремінцями, і нагадували тенісну ракетку. Улітку й ранньою осінню крім полювання велике значення набували лов риби в численних озерах і ріках і збір лісових ягід і їстівних рослин. У цей час основним засобом повідомлення ставали ріки й озера. По них пересувалися на каное — легких човнах, виготовлених з березової кори, яку пришивали до дерев’яного каркаса сосновим коріннями, а шви заліплювали смолою. У виготовленні таких човнів індіанці (особливо алгонкини) досяглися великої майстерності. Перші європейські поселенці також користувалися ними при освоєнні неосяжних просторів країни. Тепер каное – невід’ємна частина канадської культури.

Весною на півдні Канади індіанці займалися збором солодкого кленового соку, з якого виварювали сироп і одержували своєрідний цукор. Європейці перейняли в індіанців це вміння, і сьогодні кленовий сироп уважається національним канадським блюдом, а аркуш клена прикрашає державний прапор країни.

Кочові племена мисливців на бізонів — ассинібойні, чорноногі, сарсі, окремі групи крі й оджибве, а потім і метиси (нащадки від шлюбів білих мисливців з індійськими жінками) за допомогою завезених європейцями коней швидко освоїли степові райони.

Племена, що населяли Тихоокеанське узбережжя (хайда, селиши, вакаші), вели осілий спосіб життя. Їхніми головними заняттями були рибальство й полювання на морські тварин. У цих індіанців особливо розвинене різьблення по дереву (яскраво розфарбовані високі тотемні стовпи з мистецьки вирізаними на них зображеннями міфічних прабатьків і предків індійських пологів).

На південно-сході країни між озерами Гурон і Онтаріо в селищах, оточених частоколом і полями кукурудзи, жило численне плем’я хліборобів-гуронов, що належить до ірокезької язикової групи. До корінного населення Канади ставляться й ескімоси. Вони займають райони тундри на узбережжя Північного Льодовитого океану. Основу їх існування становить промисел тюленів, моржів, китів, а також полювання на олень^-карибу.

У цей час аборигени Канади тією чи іншою мірою втратили свій традиційний життєвий уклад. Зараз вони живуть оседло в селищах. Громади аборигенів самокеровані й у деяких випадках незалежні від федерального уряду. Серед індіанців і ескімосів з’явилися юристи, учені, бізнесмени, але в той же час зберігається значний відсоток осіб, що займаються полюванням і рибним ловом.

Оттава заснована в 20-е рр. XIX в. (столиця – з 1867 г.) у провінції Онтаріо на однойменній ріці. До 1854 г. була відома за назвою Байтаун. В Оттаві перебувають два університети — англійський і французький, Національний центр мистецтв і Національна галерея. Місто Торонто (3,9 млн. жителів) заснований в 1749 г. — великий торгово-промисловий і фінансовий центр, знаменитий одним з найбільших у Канаді університетом.

Більшість визначних пам’яток країни зосереджене у двох найстарших містах — Монреалі й Квебекові, розташованих на ріці Святого Лаврентія. Монреаль (3,1 млн. жителів) виник на місці селища лаврентийськіх ірокезів Хошелага («боброва гребля»). Серед пам’ятників архітектури особливо виділяються церква Нотр-Дам де Босенкур (1657) і собор Нотр-Дам де Монреаль (1824), знаменитий своїм розкішним внутрішнім оздобленням. До визначн_пам’ят належить гора Мон-Руаяль (Королівська гора) у центрі міста. З вершини цієї гори Ж. Картьє і його супутникам відкрилися колись чудові види канадських ландшафтів – неосяжні незаймані ліси й кукурудзяні поля індіанців.

XX століття залишило в Монреалі будівлі Всесвітньої виставки (1967) і Олімпіади (1976).

Квебек (96% — франко-канадці) зберіг у собі більше особливостей старої Франції, чому багато французьких міст. У Квебекові є середньовічна кріпосна стіна, єдина у всій Північній Америці. Пам’ятник архітектури XVII в. — прадавні покої шпиталю Сен-Луи. Баштовий годинник, що став символом міста, були встановлені в 20-е рр. XIX в. У припортовому кварталі міста збереглася церква, побудована ще С. Шампленом, а на острові Орлеан, розташованому в устя ріки Святого Лаврентія, перебуває церква Святого Сімейства – канадський варіант французької готики. У той же час Квебек має особливості, властиві саме канадській культурі, яких не зустрінеш у Франції. У місті щорічно проводиться зимовий карнавал — явище, загальне для романської традиції в цілому, але в той же час унікальне, тому що інші широко відомі карнавали (наприклад, італійські або латиноамериканські) пов’язані з південними областями й не мають до зими ніякого відношення. На території Квебека перебуває знаменита «Рівнина Авраама» — поле, де в 1759 г. відбулася вирішальна битва між англійцями й французами. У святкові дні тут можна побачити інсценівку цього бою.

Туристам показують і консольний міст довжиною в 11 км (1907 – 1917).

Канада — відкрита країна. Щорічно її відвідує безліч туристів з різних куточків миру. Улітку все прагнуть побачити знаменитий Ніагарській водоспад — потужний водний потік, що падає майже з 50 – метрової висоти. У країні створені національні парки: Вуд-Баффало (Лісовий бізон), розташований в Альберту й на Північно-Західних територіях, Полар-Бер (Білий ведмідь) — в Онтаріо й ін. Відвідувачі можуть спостерігати ведмедів, бобрів, бізонів і інших тварин у природньому середовищі проживання. Широко поширені поїздки в деякі громади індіанців і ескімосів. Для степових провінцій характерні ковбойські родео, що збирають величезну кількість глядачів.

Клімат — помірний, з холодною зимою й відносно теплим, але на півночі коротким летом. На півдні кліматичні умови більш м’які. На дощовім Тихоокеанськім узбережжі зимові холоди слабкіше. Шлях вітрам з океану у внутрішні райони країни перепиняють Кордильєри, що робить клімат більш суворим. Канада посідає перше місце у світі по запасах прісної води. На її території розташовані озера Онтаріо, Ери, Гурон, Мічиган і Верхн, що входять у саму більшу на Землі озерну систему. Не занадто довга, але повноводна ріка Святого Лаврентія зіграла в історії Канади таку ж важливу роль, як Волга в історії Росії. Більшу частину території Канади займає тайга, де хвойні породи дерев (червона й чорна ялина, ялиця, модрина) часто переміняються білоствольною канадською березою й осикою. На південно-сході країни, у районі Великих озер, — змішані широколистяні ліси (цукровий клен, ясен, жовта береза й дуб). На заході — степу, що примикають до скелястих гір. У північних арктичних районах — тундра. Різноманітний тваринний світ Канади. З копитних у тайзі переважають лосі. Щорічні міграції роблять олень-карибу. Вапіті — американський підвид шляхетного оленя населяє змішані ліси, а у відрогах Кордильєр можна зустріти сніжних баранів. У тундрі на західнім узбережжі Гудзонової затоки збереглася єдина у світі природня популяція овцебиків. У національних парках відновлене поголів’я бізонів, майже повністю винищених до кінця XIX в. Та ж доля ледве не осяглася й канадського бобра (символ тваринного миру країни). У Канаді живуть три різновиди ведмедів: чорний, або барібал, розповсюджений повсюдно; гризли, найбільший підвид бурого ведмедя, — у західних гірських районах; білий — в арктичних широтах. У лісах також водяться вовки, лиси, рисі, куниці, дикобрази й ін.

Француз Ж. Картьє був першим європейцем, що ступили на канадську землю в 1534 г. Однак планомірне освоєння Нової Франції (Канади) почалося з перших десятиліть XVII в. С. Шамплен заснував в 1608 г. місто Квебек. В 1767 г., після тривалої боротьби за сфери впливу між Англією й Францією, Канада стає англійською колонією. Антиколоніальне повстання 1837 — 1838 рр. було подавлено англійськими владою. В 1867 м. Канада одержала статус домініону — держави в складі Британської імперії. У першої й другий світових війнах XX в. Канада брала участь на стороні Великобританії. З 1947 р. — член Британської Співдружності. З 60-х рр. відбувається поворот до незалежного курсу керування країною. В 1982 р. набула чинності нова конституція.

Канада — парламентська республіка. Включає 10 провінцій і 2 території (Юкон і Північно-Західні). Законодавча влада належить двопалатному парламенту, Будинок парламенту, що складається із сенату й палати громад. В 1982 р. англійським парламентом був прийнятий Конституційний акт про Канаду. Тепер, незважаючи на формальне підпорядкування британській короні, уся законодавча діяльність у країні здійснюється канадськими державними органами.

Більшість населення сповідує християнство. Франко-канадці тяжіють до католицизму, англо-канадці — до протестантизму. Аборигени офіційно вважаються католиками або протестантами, але їх релігійні вірування являють собою з’єднання традиційних язичеських вірувань і християнства, запозиченого від білих.