Площа: 102,3 тис. км2.

Чисельність населення: 10,8 млн. чоловік (1998).

Державна мова: сербський.

Столиця: Белград (1,5 млн. жителів, 1992).

Державне свято: День конституції (27 квітня, з 1992 р.).

Грошова одиниця: югославський динар.

Член ООН з 1945 р.

Розташована на півдні Європи, в основному на Балканському півострові. Граничить із Угорщиною, Румунією, Болгарією, Македонією, Албанією, Боснією й Герцеговиною, Хорватією.

У цій багатоетнічній Країні живуть серби (63%), албанці (14%), чорногорці (6%), угорці (4%) і народи інших національностей (13%). Причому ськлад населення має регіональні відмінності. У Сербії живе 10,5 млн. чоловік. Серби переважають у центральній її частині — Сербії. В автономному краї Косово й Метохия 90% жителів — албанці. На відміну від нього інший автономний край — Воєводіна — територія із щонайнайськладнішою етнічною структурою. Тут крім сербів (56,8% населення) живуть угорці (16,9%), словаки, цигани, хорвати й ін. На півдні Сербії й по сусідству, у Чорногорії, багато слов’ян-мусульман. Населення Чорногорії (679 тис. чоловік) у більшості ськладається із чорногорців.

Культурне надбання народів Югославії многообразно. Етнічні особливості, властиві якому-небудь одному народу, а також спільнослов’янські й загальнобалканські традиції, риси урбанизированної культури — усе це обумовило неповторний югославський колорит. Північні райони в минулому були сильно мадьяризировани. Області, що перебували під владою Османської імперії, запозичили багато елементів східної культури. Тому народи часто підрозділяються на локальні групи. У сербів це шумадийци, ужичане, моравци, мачване, косовци, сремци, баначане й ін.

Народний побут, різнячись по областях, має й багато загальних елементів. У першу чергу це стосується традиційної культури, яка не забута до сьогоднішнього дня.

У деяких глибинних районах ще в XX в. селяни жили в бревенчатом зрубі — брвнаре, покритому солом’яним дахом. Найбільш старе житло було однокамерним (воно називалося «купа»), потім до нього додалася чиста кімната — «соба». На півночі зберігся паннонський тип будинку: одноповерховий, витягнутої форми, які будують і в Угорщині. Не зник безвісти й народний костюм. У сербських чоловіків його основними елементами були туникообразная сорочка й штани. Верхній одяг — жилети, куртки, плащі. Обов’язкові елементи — вовняний пояс, на ногах — опанки (шкіряне взуття типу мокасин). У Сербії, у маленьких містах, зложився особливий тип так званої сербського одягу — феська, коротка куртка, туфлі із загнутими носами — змішання грецьких, турецьких і слов’янських елементів. Жіноче вбрання включало сорочку, фартух, пояс, жилети, куртки. В областях, де багато мусульман, жінки майже повністю зберігають свій костюм. Під впливом турецької культури в їхньому побуті — шальвари й гаптарські прикраси.

Різноманітні народні звичаї й обряди на Балканах. Без музики важко собі представити не тільки свята, але й будень. У народних танцях переважає хоровод — коло. Його танцюють під звуки сопілки, гармошки, тамбура або ськрипки.

Якщо ви прийдете в гості, вам подадуть кутю із пшениці, кукурудзяний хліб, листковий пиріг із сиром або щавлем — гибаницу. У сербському меню — квасоля з луком і суп із квасолі, голубці. Національні м’ясні блюда готуються на грилі, вони дуже різноманітні й робляться як з меленого, так і з натурального м’яса — баранини, телятини, свинини.

Після другої світової війни був прийнятий закон про загальне навчання. Шкільний утвір має два щаблі: восьмирічне обов’язкове й середнє, одержуване в гімназіях і технічних школах. У країні кілька університетів: у Белграді, Подгорице, Новини-Саду, Приштине. Бєлградський університет має близько 30 факультетів. Сербська академія наук і мистецтв заснована в 1886 г. у Белграді. Академії Чорногорії й Косово створені вже в період існування СФРЮ.

Белград — найбільший економічний і культурний центр країни. У місті і його околицях близько 200 промислових підприємств, серед яких чимало великих, понад 120 бібліотеки, багато театри й музеїв. У Белграді сотні пам’ятників архітектури. Серед них особливої уваги заслуговує міцність Калемегдан, розташована на місці впадання ріки Сави в Дунай. Її підстава ставиться вчасно існування римського поселення Сингидунум; кріпосні стіни й ряд будов усередині них до наших днів зберегли спогади про турецьку епоху.

Численні будинки XIX в.: резиденція князя Милоша в парку Топчидер, резиденція княгині Любици, будинок капітана Миші, у якім містився перший університет Сербії.

Серед міст Воєводіни особливе місце займає столиця автономного краю — Новини-Сад. У деяких відносинах місто виділяється й у масштабі всієї країни: своїми дослідницькими інститутами, сільськогосподарською виставкою, театральними фестивалями. Тут живе багато угорців, тому особливість краю — двомовність. Місто утворювалося наприкінці XVII в. навколо Петроварадинської міцності. В XVIII в. на її місці на площі в 112 га побудовано одна з найбільших фортификаций у Європі з рядом підземних залів і коридорів загальною довжиною 16 км. Петроварадинськая міцність, яку називають «дунайським Гибралтаром», прекрасно збереглася й у цей час є однієї з видатних визначний пам’яток Воєводіни.

Головне місто автономного краю Косово й Метохия — Приштина. У римську епоху (II — Ivст.) на місці сучасної Приштини перебувало місто Улпиана, відомий тоді культурний і адміністративний центр. Тому Приштина багата пам’ятниками історії. Інтерес представляють археологічні розкопки Старого міста, церква Грачаница XIV в., внесена в список культурної спадщини, охоронюваної ЮНЕСЬКО, а також Царська мечеть XV в. Столиця — Подгорица (96 тис. жителів, в 1952-1992 рр. — Титоград) як місто відоме з XIV в. Поселення було сильно зруйноване під час другої світової війни й практично відбудовувало заново. Зараз це місто прямих вулиць і сучасних багатоповерхових будинків. Про бурхливе історичне минуле свідчать залишки турецької міцності XV в., житлові будинки XVII-XIX ст.

На узбережжя Адріатичного моря розташований найбільший у Югославії морський порт — Бар. Населення цього міста різко збільшилося за останні десятиліття у зв’язку з його зрослим транспортним значенням, викликаним будівництвом порту й нової колії залізної дороги. Бар — одне з живописнейших місць країни. Місто оточене прадавніми маслиновими гаями, вік яких досягає 2 тис. років, і цитрусовими плантаціями. Володіючи прекрасним трикілометровим пляжем, Бар залучає безліч туристів.

Національні парки Югославії — це великий музей природи під відкритим небом. Гора Тара з незайманими лісами й квітучими лугами, водоспадами й річками, що зникають у печерах, ущелині Джердап — залізні ворота, які нібито стиськають потужний Дунай, що прорізав найбільший каньйон Європи, підземні зали печер Райкова, Мармурова й інших, прикрашені орнаментом зі сніжно-білих кристалів, 140 мінеральних джерел і 53 курорту — усе це лише частина крас, які залучає в Югославію численних туристів.

Природні умови різноманітні. На півночі країни простирається Среднеду-Найськая рівнина. Це типовий окультурений ландшафт Центральної Європи. За ріками Дунаєм і Савої на сотні кілометрів тягнуться хребти й масиви Сербського нагір’я й Східно-Сербських гір. На півдні-сході розташовані великі гірські улоговини Косово Поле й Метохия. Хребет Кораби на границі з Албанією — вища крапка Югославії (2764 м). Південний захід країни займає Динарськое нагір’я із Чорногорським карстовим плато. Клімат — помірковано континентальний, а на Адріатичнім узбережжя — середземноморський. У Чорногорії, у бухти Котор — саме «мокре» місце в Європі: сума опадів тут перевищує 5 тис. мм у рік.

До числа історичних і культурних визначний пам’яток ставляться середньовічні монастирі, споруджені в XII — XIV ст. У монастирях Студеница, Жича, Милешева, Сопочани, Дечани, Раваница, Любостиня, Грачаница, Печськая патріархія й інших збереглося близько 10 тис. дерев’яних ікон величезної художньої цінності, близько 5000 ікон, написаних на полотні, і безліч фресок, які займають у цілому площа близько 35 тис. м.кв. і ставляться до шедеврів світового мистецтва. Історичною визначний пам’яткою є пам’ятники мусульманської архітектури й мистецтва: мечеть Алтум-Алем у Новині-Пазаре, мечеть Синанпаши в Призрене, Царська мечеть у Приштине.

Югославія — федерація двох республік: Сербії (у її ськладі два автономні краї — Воєводіна; Косово й Метохия) і Чорногорії. Главою держави є президент. Законодавчий орган федерації — Союзна Ськупщина в ськладі двох палат: віче громадян і віче республік. Найбільші політичні партії: Соціалістична партія, що перебуває у влади, Сербії, опозиційні партії — Сербська радикальна, Сербський рух відновлення й ін. В 1998 р. загострилися, що жевріли з початку 80-х рр. міжетнічні відносини в самій Югославії (живучі в автономному краї Косово й Метохія албанці борються за незалежність).