Площа: 41,3 тис. км2. Маттерхорн – 4478 м. Символ Швейцарії

Чисельність населення: 7 млн. чоловік (1998).

Державна мова: німецький, французький, італійський.

Столиця: Берн (127,5 тис. жителів, 1995). Лозанна місцеперебування федеральних судових органів.

Державне свято: День підстави Конфедерації (1 серпня, з 1291 г.).

Грошова одиниця: швейцарський франк.

Входить у Раду Європи з 1963 р.

У цьому госцветочні годинник Женеваударстве мирно вживаються чотири народи. Принципу нейтралітету країна дотримується й у зовнішній політиці. Тут перебувають популярні гірськолижні курорти, проводяться найточніший і дорогий у світі годинник.

Розташована в самому центрі Європи. Не має виходу до моря; 3/4 границь — із Францією, Австрією й Італією — проходить по гірських хребтах Юри й Альп і лише з Німеччиною й Ліхтенштейном — по долині Рейною.

У Швейцарії живуть чотири народи: германошвейцарци, франкошвейцарци, италошвейцарци й ретороманци. Вони різняться етнічною самосвідомістю, мовою й культурною своєрідністю. Германошвейцарци (4,2 млн. чоловік) населяють в основному північні, північно-східні й центральні кантони, говорять на швейцарському варіанті німецької мови. Франкошвейцарци (1,2 млн. чоловік) займають переважно західні й південно-західні райони, говорять на южнофранцузських (провансальських) діалектах. Италошвейцарци (230 тис. чоловік) зосереджені в основному в південних районах, говорять італійською мовою. Ретороманци здебільшого проживають у кантоні Граубюнден (50 тис. чоловік), говорять на ретороманськом мові.

Незважаючи на неоднорідний ськлад жителів, у країні немає гострих етнічних протиріч. По швейцарській конституції, усі чотири народи рівноправні, а їх язикивалисські будинку Швейцарія визнані національними. Рідна мова жителів кожної етнічної області є в її межах основним розмовним, а також мовою преси, шкільного утвору і т.д.

Строкатість етнічного ськладу, своєрідність історії відбиваються в матеріальній і духовній культурі. Тип і форму сільських поселень багато в чому визначає рельєф місцевості. Наприклад, у районі Шведома Швейцарияйцарського плоськогір’я переважають більші села, а в гірській місцевості — хутора з 1 — 5 дворів. Для більшої частини країни характерні вдома господарські будівлі, що поєднують житлові й, під одним дахом. Їхнє планування й конструктивне особливості по областях варіюються.

Обласні, а часом і етнічні відмінності позначаються й у кухні швейцарців. Густа кукурудзяна каша — палента — улюблене блюдо горців, а на плоськогір’я вона вважається кормом для худоби. У районі плоськогір’я їдять більше борошняних і круп’яних блюд. На півночі Альп, у головному районі альпійського ськотарства, споживають багато молока, сиру й сиру. Способи готування сиру різняться по областях. Наприклад, страва з розтопленого сиру зі шматочками хліба поширене головним чином у Французькій Швейцарії. Готується й сирний суп, а також фондю — сир, зварений у провині.

У харчуванні традиції більш живучі, чому в одязі. Проте селяни, а почасти й городяни по святах іноді носять народний костюм. Більшу роль в активізації його носіння зіграли, що з’явилися на початку XX в. організації, що ставили своєю метою пожвавлення інтересу до старовини. Основні елементи жіночого народного одягу зараз ті ж, що й в інших центральноєвропейських країнах: спідниця, корсаж, кофта й фапарад у Швейцарииртук. У якості чоловічого святкового зберігся костюм, який раніше був характерний для пастухів. Основні його елементи — біла сорочка, червоний жилет, сірі або жовті штани на підтяжках, білі вязані панчохи й туфлі із пряжками. Дотепер існує взуття, видовбана з дерева або з дерев’яною підошвою. Різноманітні звичаї, обряди швейцарців, їх фольклор. У німецькій частині країни поширений багатоголосний спів. Особливістю пісень горців є своєрідні горлові звуки — йодли. У народних танцях переважають парні.

Навчання детберн Швейцарияей від 6 до 16 років обов’язково, але єдина система утвору отсутствует. Навчальні програми, як і початок навчального року, різняться по областях. У веденні кантонів перебувають 7 швейцарських університетів.

Столиця Швейцарії Берн заснований в XII в., але столицею країни став лише в 1848 г. На стрімчастому березі ріки Панорама Берна Швейцариявозвишается величезне, але малопримечательное в архітектурнім відношенні будинок Федерального палацу, де розміщаються урядові заклади й парламент. Центральна частина міста майже не змінилася з XVIII — XIX ст.: сіро-зелені будинки з аркадами, вежі — залишки кріпосної стіни, вузькі вулиці, безліч стародавніх фонтанчиков, міська ратуша, споруджена ще в XV в.

До півдня від Берна, у Женева місто счастьяполутора годиннику їзди, перебуває Женева. Вона мальовничо розкинулася в підніжжя відрогів Альп по берегах Женевського озера, у тому місцях, де випливає Рона. Місто позбавлене манірності, різноманітний по забудові, плануванні, типах будинків. Женева фігурує в «Записьках про Галльську війну» Юлія Цезаря, але місто, один із самих старих у Західній Європі, набагато прадавнє. У середні століття, зберігаючи, як правило, незалежність, був своєрідним містом-республікою. До ськладу федерації ввійшов лише в 1815 г.Собори Фраумюнстер і св. Петра Цюріх Швейцарія

Цюріх — найбільше місто Швейцарії, разом із пригородами, що нараховує 700 тис. жителів. Розкинувся на березі Цюрихського озера. Осноцюрих ночьюван більш 2 тис. років тому. У Старім місті все дихає старовиною: руїни римського цирку, собор Гроссмюнстер із двома дзвіницями, одна з яких прикрашена статуєю Каргородськая жд дорога Цюрихла Великого. У цьому соборі в 1519 г. священик Цвингли кинув зухвалий виклики римському татові. Неподалік розташовані Будинок ремісничих корпорацій, ратуша. Цим будівлям по неськольку сотень років. На протилежному березі ріки — ділова частина Цюріха. На головній вулиці Банхофштрассе, що тягнеться від озера до залізничного вокзалу, перебувають найбільші банки країни, ресторани, магазиниозеро Люцерн уночі Швейцарія.

Близько 2/3 території зайняте горами. Тут перебуває найвища частина Альп,Гори Швейцарія головної гірської системи Європи (вища крапка — пік Дюфур — 4634 м). Центр країни зайнятий Швейцарським плоськогір’ям. Особливу принадність ландшафту надають округлі зелені пагорби й великі озера — Цюрихськое, Невшательськое, Женевське. Через ськладність рельєфу кліматичні умови в різних районах країни різні. В Альпах узимку температура опуськається до – 10… – 12° САськони пальми Швейцарія. У долинах і улоговинах клімат м’який. Наприклад, у кантоні Тессин, у так званій Італійській Швейцарії, у відкритому ґрунті ростуть пальми, магнолії й інші південні рослини.

Датою організації Швейцарської Конфедерації прийнято вважати 1 серпня 1291 г., коли три лісові кантони — Ури, Швиц і Унтервальден, відстоюючи незалежність від австрійських Габсбургов, з оборонною метою створили «вічний союз» ( у рамках Священної Римської імперії). В 1481 г. союз 10 кантонів оборонний характер, що носив уже не тільки, оголосив себе самостійною державою, одержавши згодом міжнародне визнання по Вестфальському миру 1648 г. 12 квітня 1798 г. була проголошена так звана Гельветичеськая республіка, що проіснувала до 1803 г., і введена всешвейцарська конституція. Віденський конгрес 1814 — 1815 рр., установивши границі Швейцарії, близькі до сучасних, гарантував їй «вічний нейтралітет». 12 вересня 1848 г. була прийнята конституція, що перетворила країну в єдину федеративну державу. Міська ратуша Базеля

У Швейцарії у своєрідній формі кальвинизима виступила Реформація. Саме в Женеві протікала діяльність Жана Кальвіна (1509 – 1564). У цей час протестанти становлять 55%, католики — 43%. Переважна більшість протестантів Швейцарії — реформатори.

Швейцарія — федеративна парламентська республіка, федерація в ськладі 23 кантонів. У країні діє конституція 1874 г.. Глава держави — президент. Законодавчий орган — Федеральні збори, що полягає із двох палат: Національної ради й Ради кантів. Уряд — коаліційне, у нього входять представники різних партій: Демократично-християнської, Соціал-демократичної, Радикально-демократичної, Швейцарської народної.