Прапор Люксембургаплощадь: 2,6 тис. км2. Верхній (старий) місто Люксембург

Чисельність населення: 412,8 тис. чоловік (1998).

Державна мова: німецький, французький, люксембурзький.

Столиця: Люксембург (77,4 тис. жителів, 1996).

Державне свято: День народження великого герцога (23 червня).

Грошова одиниця: євро.

Член ООН з 1945 р. Входить у Раду Європи з 1949 р., у Європейський Союз — з 1957 р., у НАТО – з 1949 р.

На географічній карті Люксембург являє собою малюсінький трикутник на захід^-заходові-заходу-північно-заході Європи, між Францією, Німеччиною й Бельгією. Має довжина з півночі на південь 79 км, а із заходу на схід — усього 55 км. Це одне із самих маленьких держав Європи. Але його жителі вважають себе самостійним народом. На фасадах багатьох будинків зустрічається традиційний напис: «Ми прагнемо залишитися тими, хто ми є».

Люксембург — високоиндустриальное держава. Його надра багаті корисними иськопаемимхолми Люксембурги, особливо залізною рудою. Розробка родовищ руди почалася ще в перші століття нашої ери, що багато в чому визначив економічний розвиток країни. У цей час на гірничорудну справу й чорну металургію доводиться 80% усієї її промислової продукції. Економіка сильно залежить від експорту. На території Люксембургу багато німецьких і бельгійських підприємств. Сільське Ріка Мозель Люксембургхозяйство — високотоварне. Більшу роль у ньому відіграє молочно-м’ясне тваринництво (розлучають велика рогата худоба й овець). Розвинене також землеробство, плодівництво й виноградарство. Невід’ємна частина ландшафту Люксембургу — сади. Ними покрита вся долина ріки Мозель і її припливів. Предмет особливих турбот — культивування квітів.

Більша частина перевезень іде по залізницях. На кожні 100 км2 доводиться понад 10 км залізниць, головна з яких перетинає країну з півночі на південь, від портів Північного моря через Люксембург у Францію. Довжина автомобільних доріг — 5 тис. км. Внутрішні водні перевезення здійснюються по ріці Мозель.

Майже половилюди Люксембургна населення зайнята в промисловості й на транспорті. 26% — у лісовім і сільськім господарстві. Переважна більшість жителів країни становлять люксембуржці — народ, близький по мові й культурі до німців. Однак протягом багатьох століть культурний розвиток люксембуржців визначався їхніми зв’язками із Францією. Вплив французької культури супроводжувався й широким проникненням французької мови. У цей час Люксембург є трехъязичної країною.

Люксембуржці шанують власну історію й традиції. Досить своєрідні місцеві свята й ходу, зокрема так званий марш овець, коли крестдома Вианден Люксембургьяне в крислатих капелюхах і довгих сюртуках під звуки музики проводять по вулицях баранів. Матеріальна культура люксембуржців майже не відрізняється від культури населення сусідніх областей Франції й Бельгії. Більшість селянських будинків — кам’яні будови з товстими стінами й черепичним дахом, однак нерідко можна зустріти й старі будинки із солом’яним дахом і почорнілими від часу балконами.Люксембург уночі

Люксембург — країна міська: 2/3 її населення живуть в 16 містах. Найбільші з них расположсобор Нотр-Дам Люксембургени на півдні — Люксембург, Ешсюр-Альзет, Дифферданж і Петанж. Найбільше місто на півночі — Вильц (5 тис. чоловік). Переважають городки із числом жителів до 5 тис., мало чому одмінні від великих сільських поселень, що мають цілком міський вигляд. Центральне місце в міській архітектурі звичайно займає монументальний католицький собор. Особливою популярністю користується кафедральний собор Нотр-Дам у місті Люксембурзі, прикрашений численними ськульптурами в стилі регибралтар Півночі на Цапиній горі Люксембургнессанс. У країні збереглося багато пам’ятників старовини, серед яких особливо цікаві феодальні замки з високими кам’яними вежами.

У Люксембурзі перебувають урядові заклади, палац герцогів Нассауських (XIV — XVI ст.), палата депутатів. Розташований у горах при впаданні в рекувиадук Міст Адольфа Люксембург Альзет ріки Петрюсс, місто надзвичайно мальовниче. Через глибоку долину перекинуто 67 стародавніх і сучасних мостів. Незважаючи на досить високий рівень розвитку країни, вища освіта в Люксембурзі одержати ніде. Середня освіту дають гімназії й ліцеї, але обов’язковим є тільки семирічне.

Незважаючи на мініатюрність території, північна й південна частини країни різко различаюарденинськое плато на півночі Люксембургатся в природному й економічному відносинах. Північ (Еслинг) зайнятий відрогами Арденнських і Рейнських сланцевих гір. Це малородючі ґрунти, ліси, луги й пасовища. Тут, приблизно на половині площі країни, живе менш 20% населення, в основному в селах і невеликих селищах. Південь (Гутланд) являє собою невисоку горбкувату рівнину, де, на відміну від дикої природи північних районів, переважають культурні ландшафти, розташовані великі міста.

Люксембург — одне з найдавніших держав Європи. Початок самостлюксембургоятельної історії було покладено в 863 г. при франках. Поступово Люксембург став одним з найбільших феодальних держав, що входили у Священну Римську імперію. Після захоплення Люксембургу в 1443 м. Бургундією герцогство протягом чотирьох сторіч не могло повернути самостійність, переходячи з володінь однієї європейської держави до іншої. Нарешті, на Віденському конгресі 1814 — 1815 рр. Люксембург проголошується незалежним великим герцогством, а його сучасні границі встановлені в 1839 г. До 1890 г. – в особистій унії з Нідерландами. В 1842 — 1919 рр. — у митній унії з Німеччиною. Нейтралітет Люксембургу двічі порушувався Німеччиною у світових війнах.

Майже все населення в релігійнім відношенні належить до римсько-католицької церкви.