Площа: 65,2 тис. км2.  Національний історико-культурний комплекс Тракай Литва

Чисельність населення: 3,7 млн чоловік (1998).

Державна мова: литовський.

Столиця: Вільнюс (575 тис. жителів, 1995).

Державне свято: День відновлення литовської державності (16 лютого, з 1918 р.).

Грошова одиниця: євро.

Член ООН з 1991 р. Входить у Раду Європи з 1993 р. у Євросоюз із 2004 р.

Розташована в Північно-Східній Європі й своєю західною частиною виходить до берегів Балтійського моря. На півночі граничить із Латвією, на південно-заході — з Калінінградською областю Росії й Польщею, на півдні й сході — з Білорусією.

Корінні жителі країни — литовці становлять близько 80% населення. Їхня мова ставиться до балтійської группуниверситет Вільнюс Литвае індоєвропейської родини. Крім того, тут живуть росіяни — 8,9%, поляки — 7,3%, білоруси — 1,7%.

Освітній, культурний і професійний рівень населення досить високий. Уже на початку 80-х рр. більш третини осіб, зайнятих у промисловості, мали вищу й середню освіту. Вільнюський університет — один з найстарших, заснований в 1579 г.

Народна культура, що є візитною карткою країни, вираженням її самобутності, продовжує жити й сьогодні, передаючись із покоління в покоління. Оськільки ще на початку 50-х рр. XX в. 3/4 населення становили сільські жителі, длитовські женщиниа й зараз до них належить близько 40% литовців, традиції мають яськраво виражений селянський характер.

У західних районах у центрі будинку перебуває нежитлове приміщення з вогнищем (каминас), яке спочатку було єдиним у господарстві; тепер тут готовлять корм худобі. По сторонах — житлові кімнати. На сході будинку аналогічні відомим у Латгалии, у західних росіян і білорусів. Вони ськладаються з житлової хати з російською піччю, сіней і холодної кімнати.

Традиционннациональний костюм Литваая одяг використовується на фольклорних фестивалях і в самодіяльності, а окремі її елементи включаються в міський одяг (наприклад, орнаментальні прикраси вязаних виробів). Жіночий народний костюм ськладається з довгої сорочки, широкої спідниці, фартуха, тканого або плетеного пояси, безрукавки. На голові дівчини носять вінки зі стрічок, іноді на твердій основі, замужні жінки — полотенчатий убір, а також чіпці й хустки. Одяг прикрашається вишивкою, поширене срібне, бурштинове, коралове й ськляне намисто. Верхній одяг — це покривало ськара, узимку — овчинні кожушки. Традиційний чоловічий одяг ськладається з полотняної сорочки, полотняних, сукняних або напівшерстяних штанів, жилета й каптана. Основу харчування литовців становлять житнє, рідше пшеничне борошно, ячмінна й вівсяна крупи, горох, молоко, м’ясо. Одне із традиційних блюд — цепелини, приготовлені з тертої картоплі з м’ясною, сирною й іншою начинкою.

Широко поширені календарні свята з ряжением на Святки й Масллесовичок Литваеницу. Збереглися до наших днів і гулянки з багаттями й катаннями на гойдалці.

Не забуте й самобутнє литовське мистецтво. З 1966 р. діє Суспільство народного мистецтва, проводяться виставки подпарк ськульптур Литваелок майстрів і театралізовані свята ремесел. Художню цінність представляють текстильні, гончарні вироби, кування металу й ін. Оригінальна майстерність литовських селян в обробці дерева. Предмети побуту: столи, стільці, веретена, прядки, ложки, ськриньки — прикрашаються різьбленням. У капличках і інших меморіальних місцях розміщають ансамблі дерев’яних ськульптур.

У фольклорі популярний жанр легенди. У столиці Вільнюсі з початку 20-х рр. регулярно проводяться свята пісні.

Вільнюс розташований у східній частині країни, там, де в ріку впадає бистраябашня Гедеминиса Вільнюс Литва Вильня. Від неї й відбувається назва міста. У стародавній легенді розповідається, що в 1323 г. великий литовський князь Гедиминас приїхав сюди на полювання. Увечері він улаштувався на нічліг на високому пагорбі. У сні йому привидівся залізний вовк, виття якого розносилося далеко окрест. Верховний жрець витлумачив сон: боги велять заснувати тут місто, яке буде непереможний, а слава про нього рознесеться по світлі. Гедиминас послухався оракула, побудував на пагорбі замок і переніс сюди столицкафедральная площа Вільнюс Литвау із Тракая.

Зараз Вільнюс гарний комбінацією старого й нового. Його історичне ядро — Сянаместис (Старе місто) з лабіринтом вузеньких вулиць, безліччю історичних, архітектурних пам’ятників. Збереглися руїни замка Гедиминаса, у підніжжя гори — площа, що носить його ім’я. Знаменитий кафедральний собор XVIII в. — утвір відомого архітектора Лауринаса Стоуки-Гуцявичюса. Поруч перебуває Историко-Ет-Нографичеський музей. Серед архітектурних пам’ятників виділяється шедевр готики XV — XVI ст. — костьол Ганни. Ця найкрасивіша готична постройкакостел Св.Ганни Вільнюс Литва в Литві вражає легкістю ліній, спрямованими вгору шпилями. З костьолом Ганни єдиний ансамбль становить розташований поруч Бернардинський костьол.

На правій стороні центральної вулиці міста перебуває архітектурний ансамбль будинків університету, сложившийся в XVI — XVII ст. В одному із залів розташований найбагатший відділ прадавніх видань університетської бібліотеки, початок якої покладено ще в XVI в. У числі будинків ансамблю — костьол Йонаса. На цій же вулиці — колишня міська ратуша, ще один утвір Стоуки-Гуцявичюса.

Цікавий памятнсобор Петра й Павла Каунас Литваик старовини — собор Петра й Павла, побудований в XVII в. у стилі бароко. Його стіни й зводи прикрашені безліччю ськульптур, ліпних прикрас, рельєфних орнаментів. Тільки зображень людських фігур, виконаних вільнюськими майстрами під керівництвом італійських ськульпторів, насчитивалайсвес алея Каунас Литвается близько 2 тис. Другий по величині й значенню місто країни — Каунас, розташований на півдні Литви, у місці злиття рік Нямунаса й Нярис. Уперше згадується в літописах з XIV в. як головний опорний пункт боротьби із хрестоносцями. Зараз це найважливіший промисловий вузол країни. Протягом XX в. обсяг виробленої в Каунасі продукції виріс більш ніж в 25 раз. Господарський і культурний центр заходу Литви і єдиний великий порт країни — Клайпеда. Основаннийклайпеда морські ворота Литви в XVIII в., потім місто виявилося відірваним від Литви більш ніж на 200 років і повернутий їй лише в 1923 р. Певне значення для життя Клайпеди має її прибережне положення. Причали торговельного, рибного й річкового портів простягнулися на кілька кілометрів.

У північній частині країни, у схилів Жямайтської височини, на перехресті більших доріг перебуває Шяуляй. Його росту сприяло будівництво в XIX в. шосе Рига — Тільзіт і залізної дороги Лиепая — Ромни. Місто славиться своєю шкіряною промисловістю. Дюни Куршської коси Литва

Центральну частину країни займає Східно-Європейська рівнина. На знеринга Куршська коса Литваападе простирається Жямайтськая височина, на півдні й сході дугою розташовано три височини під загальною назвою Балтійська гряда. У Литві майже 3 тис. озер, більш 700 рік, здебільшого невеликих. Батьком рік тут називають Нямунас (Німан), який уливається в Куршську затоку, відділений від відкритого моря піщаної Куршської косою ( Куршю-Нярия). Клімат — перехідний від морського до континентального. Характерна сильна мінливість погодних умов.

На початку XIII в. із племінних об’єднань, що населяли нинішню територію Литви, було утворено Велике князівство Литовське. В 1569 г. виникла Польсько-Литовська держава. При третьому розділі Польщі в 1795 г. майже вся Литва увійшла до ськладу Росії. Під час першої світової війни, в 1915 р., цю територію окупували німецькі війська. В 1918 р. проголошена незалежність Литви й сформований перший уряд. Однак у грудні 1918 р. воно було низложено й створена Литовська Радянська Республіка. В 1920 р. Радянська Росія визнала незалежність Литви. В 1940 р. знову проголошена Литовська Радянська Республіка й Верховною Радою СРСР схвалений її вступ у Союз. З 1940 по 1991 р. Литва — республіка в ськладі Ськаунасський кафедральний собор Литвасср. У жовтні 1988 р. виник рух «Саюдис», яке ставило своєю метою відновлення незалежності країни. В 1990 р. Верховна Рада Литовської Республіки проголосила її вихід зі СРСР і з назви республіки виключені слова «радянська» і «соціалістична». 6 вересня 1991 р. СРСР визнав незалежність Литви.

Більшість віруючих литовців — католики. Число прихильників римської католицької церкви досягає 3 млн. чоловік.

До південно-заходу від Вільнюса перебувають Тракайські озера, загальне число яких — 6. Тракайський замок на острові посередині озера Гальве. На вузькому півострові лежить місто Тракай. Він невеликий, але в історії Литви займає особливе місце — як колишня столиця Великого князівства Литовського й один з головних оборонних пунктів у боротьбі проти хрестоносців. В XIV в. князь Кястутис побудував на півострові замок, а його син наприкінці XIV в. звів на острові озера Гальве ще більш неприступну для хрестоносців міцність. Тракайський замок — унікальний ансамбль литовського оборонного зодчества, єдина острівна міцність у Східній Європі.

Прапор Литвилитва — незалежна демократична республіка. У країні діє Конституція, прийнята в 1992 р. Глава держави — президент. Законодавча влада належить сейму (однопалатному парламенту). Виконавча влада здійснюється президентом разом з коаліційним урядом. В уряд входять представники провідних політичних партій: Союзу батьківщини, Християнсько-демократичної партії, Союзу центру, Демократичної партії праці. Адміністративно територія Литви поділена на 44 району.