Площа: 64,5 тис. км2. Міст Рига Латвія

Чисельність населення: 2 млн. 479 тис. чоловік (1998).

Державна мова: латиський.

Столиця: Рига (826 тис. жителів, 1996).

Державне свято: День проголошення республіки (18 листопада, з 1918 р.).

Грошова одиниця: євро.

Член ООН з 1991 р. Входить у Раду Європи з 1995 р. у Євросоюз із 2004 р.

Розташована на півночі Європи, у Прибалтиці. Граничить на півночі з Естонією, на сході — з Росією, на південно-сході — з Білорусією й на півдні — з Литвою. Із заходу й північно-заходу Латвію обмивають води Балтійського моря і його Ризької затоки.

Більшість населення — латиші (55,1%), чия мова ставиться до балтійської групи індоєвропейської родини. Крім того, тут живуть росіяни (32,6%), білоруси (4%), українці (2,9%), поляки (2,2%) і ін. На території країни виділяється трохи историко-кутрубочист Латвияльтурних областей (Латгалия, Курземе, Видземе, Земгалия й ін.), специфічні особливості яких проявляються насамперед у традиційній культурі. Багато елементів побуту, такі, як ремесло, житло, пищачи, звичаї й обряди, зберегли риси, що формувалися століттями.

Як і в минулі сторіччя, для сучасної Латвії типові однодворні посестарі будинку Латвияления — виенсетас, і лише на сході країни латиші живуть селами. Хутір повсюдно ськладається з житлового будинку ( найчастіше це зруб на фундаменті з дикого каменю) і господарських будівель. Але розташування їх на території садиби, як і планування житла, різниться по регіонах. У західних районах житлові приміщення перебували по обидві сторони сіней, у яких улаштовувалося вогнище, причому відкритий. Сюди ж виходило устя печі, що опалювала кімнату. У ній тільки пекли хліб, готовили ж їжу на відкритім вогнищі. Східний тип житла — латгальськая истаба, близька до росіянки й білоруської хатам, має вигляд двох самостійних зрубів, з’єднаних холодними сіньми. Пекти, аналогічна росіянці, ставиться в кімнаті. Якщо традиційне житло подекуди в селах ще зустрічається, то цього не можна ськазати про народний одяг. Проте повністю вона не зникла.Танці Латвія Латиші звичайно надягають її на свята пісні, використовують у художній самодіяльності. Крім того, народні традиції прослідковуються в орнаментах, що прикрашають сучасний одяг, у її колірній гамі. Традиційний жіночий костюм — це довга туникообразная сорочка, смугаста або картата спідниця, наплечная накидка виллайне. Місцеві відмінності проявляються в покрої, розцвіченні й способах прикраси. Наприклад, у Видземе сорочки прикрашаються мережкою, накидки — білі, головнац. костюм Латвияної убір дівчат — червоний розшитий бісером вінок, замужніх — білий вишитий чепець. У Земгалии сорочка прикрашається білою вишивкою, спідниця — особливим квітковим, а накидка — тканим візерунком; головним убором служить шовкова хустка. Курземський костюм відрізняється металевими поясами, яськраво-синіми накидками із прикрасами. Латгальський костюм ськладається із сорочки із червоним візерунком, картатої спідниці, білої накидки із синьо-зеленою вишивкою, лляного наплечного покривала. Головний убір дівчат — червоний вишитий бісером вінок, у замужніх жінок — полотенчатий.

Чоловіча напраздник Лиго Латвияродная одяг менш різноманітний. Вона ськладається із сорочки, лляних або вовняних штанів, каптана, пояса. На голову надягають капелюх з полями або картуз.

Національні традиції латишів зберігаються й у їжі. Її основу становлять борошняні, круп’яні вироби,Національна кухня Латвії блюда з бобів і гороху. Люблять тут юшки із круп (путра) і овочів (капости), каші, галушки з гороху й бобів. У свята готовлять пироги зі шпигом, печиво, м’ясні блюда. Наприклад, на Різдво й Новий рік запікають свинячу голову з кислою капустою, на Великдень красять яйця й готовлять холодець, на Іванов день (він називається в Латвії Лиго) — янов сир із сиру. Традиційні напої — збитень із житнього борошна, пиво, березовий і кленовий соки.

Широко поширені дерев’яні вироби. Різьбленням прикрашають спинки стільців і саней, прядки, ковзани дахів, фронтони й лиштви будинків. Роботи народних умельцевпраздник пісні Латвія постійно демонструються на виставках і ярмарках.

Різноманітно усна народна творчість латишів, що включає казки, переказу, анекдоти, загадки, прислів’я, короткі чотиривірші — дайнас. Багатий пісенний фольклор. З 1873 г. тут регулярно проводяться свята пісні. Основні музичні інструменти — кокле (тип гуслей), смуйгас (волинка), ськрипка, сопілка.

Столиця Ланациональний оперний театр Латвиятвии Рига розташована на обох берегах Даугави, у впадання її в Ризьку затоку. Це найбільший промисловий і культурний центр країни. Тут перебувають усі основні госудагосударственний музей мистецтв Латвиярственні установи, підприємства, а також 9 театрів ( у тому числі Національна опера), 7 вузів, університет, 21 музей (Музей історії Латвії, Музей історії міста й мореплавства, Художній музей, музеї природи, закордонного мистецтва й ін.).

Перше письмове згадування про місто ставиться до 1201 г. У середні століття, перебуваючи на стику сухопутних і водних шляхів, він розвивався як центр торгівлі й рембашня Петра Рига Латвияесла. Про це свідчать назви вулиць Старої Риги: Калею (Ковальська), Аудею (Ткацька), Муциниеку (Бондарна), Алдару (Броварників) і ін.

Тут збереглися видатні пам’ятники зодчества різних епох. Кдомський собор Рига Латвія унікальним архітектурно-історичним цінностям ставляться Домський собор (закладений в 1211 г.), у якім перебуває всесвітньо відомий орган, що відрізняється багатої звуковою гамою (6768 труб), церква Петра з оригінальної 120 – метровою вежею — центральним елементом силуету Риги, Ризький замок, Порохова, або Піщана, вежа, церква Яна й ін.

Даугавпілс — друге місто по чисельності населення, найбільший промисловий вузол. Це центр Латгалии, розташованої в східній частині країни. Виник в 1275 г. як місто-міцність. Істотну роль у його процвітанні відіграє вигідне транспортно-географічне положення.

Лиепая розташована на заході Латвії, у районі Курземе, і займає вузьку Лиепая Латвияполосу Приморської низовини, що простирається з півночі на південь між Балтійським морем і прибережними озерами Лиепаяс і Тосмарес. Тут, у цьому великому центрі морського рибальства й рибної промисловості, 4 перебуває база океанського рибного флоту, имевентспилський замок замок Лівонського ордена Латвияется рибальський порт. Уздовж західної риси міста простягнувся пологий піщаний пляж. Вентспілс розташований на обох берегах Венти, у впадання її в Балтійське море. Перше згадування про нього як про рибацьке селище ставиться до X в. До кінця XVIII в. це був головний порт Курземе. Його роль як торговельного порту велика й зараз. Одна з визначний пам’яток міста — унікальний Музей морського рибальства.

Територія в цілому равнинна й різких природних контрастів не має. Мальовничі моренні гряди, засіяні невеликими озерами, чергуються з піщаними рзакат на море Юрмала Латвияавнинами й заболоченими низинами. Це Приморська, Східно-Латвійська, Среднелатвийськая низовини, Лубанськая рівнина й піщана Вентсько-Усменськая западина, яку із заходу, півночі й сходу облямовує Курземськая височина. Латгальськая й Аугшземськая височини займають східну частину країни. Особливу принадність пейзажу надають численні ріки (головна — Даугава) і озера. Клімат — перехідний від морського до конновий рік у Юрмале Латвиятинентальному.

З XIII до середини XVI в. територія Латвії входила до ськладу Лівонії, що перебував під німецьким пануванням. У середині XVI в. включена в Річ Посполиту, а в 1795 г. — до ськладу Росії. У грудні 1918 р. Уряд РСФСР визнало незалежність Латвії. На початку 1920 р. утворена незалежна Латвійська Республіка. В 1934 р. зроблений державний переворот. В 1940 р. утворена Латвійська РСР, яка увійшла до ськладу СРСР. У травні 1990 р. ухвалені рішення про нову назву — Лкатолики Латвияатвийськая Республіка, а також Декларація про її незалежність. У вересні 1991 р. СРСР визнав незалежність Латвії.

Віруючі в основному протестанти (лютерани). Їх, за офіційним даними, налічується 491 тис. чоловік. Населення Латгалии — переважно католики.

У сосновому борі на березі озера Югли в Ризі розташований Музей під відкритим небом, заснований в 1924 р. Тут розміщені традиційні сільські садиби, що відбивають побут і матеріальну культуру різних історико-етнографічних областей Латвії. Будівлі й внутрішнє оздоблення відтворені відповідно до побутової обстановки XVII — XIX ст. На території музею організують концерти етнографічних ансамблів, театрпригород Юрмалиализованні спектаклі, ярмарки виробів народних майстрів. Це одне з тих місць країни, де намагаються зберегти історичне минуле. Природне багатство Латвії опікує в цілому ряді заповідників. Серед них Мориц-Сала, Грини, Слитере — у західній Латвії, Крусткални й Тейчи — на Східно-Латвійській низовині. У систему об’єктів державної охорони природи включені також заказники самого різного характеру: ботанічні, болотні, журавлинні, орнітологічні, геологічні (включаючи найбільш великі валуни), пновогоднее Лидо Латвияриродні парки, охоронювані ландшафти, ставки, а також вікові, рідкі й іноземні дерева.

Латвія — демократична парламентська республіка. В 1993 р. відновлена дія конституції, прийнятої в 1922 р. і припиненої в 1934 р. Глава держави — президент. Законодавчий орган — саейм (однопалатний парламент). Виконавчу владу здійснює кабінет міністрів на чолі із президентом. Уряд, сформоване в 1997 р., — коаліційне. У нього ввійшли представники наступних політичних об’єднань: «Батьківщині й волі» (Рух за національну незалежність Латвії), «Латвійський шлях», Селянський союз Латвії/Союз християнських демократів, Латвійська партія зелених, Партія національних реформ. Країна адміністративно поділена на 26 районів.