Площа: 9251 км2. Пароплав Кіпр

Чисельність населення: 754 тис. чоловік (1999).

Державна мова: грецький, турецький.

Столиця: Нікосія (250 тис. жителів, 1999).

Державне свято: День незалежності (16 серпня; з 1960 р.).

Грошова одиниця: євро.

Член ООН з 1960 р., Євросоюзу з 2004 р.

Республіка Кіпр розташована в східній частині Середземного моря на однойменному острові. Кіпр — третій по величині (після Сицилії й Сардинії) острів Середземного моря.

Більшість населення острова – греки (78%), турки-кіпріоти – 18%, араби, вірмени й інші — 4%. Кіпріотів відрізняє високий рівень грамотності — 94%. Для культурного життя острова характерні численні театральні й поетичні фестивалі, конкурси співаків народних пісень і виконавців народних танців. Більша частина кіпріотів тепер проживає в містах (70% загального числа жителів).

Кіпр уважається островом-музеєм. Прадавні пам’ятники залучають як дослідників, так і численних туристів. Недалеко від Фамагусти розкопана частина городища Енгоми — столиці гоафродита Кипрсударства Аласия на Кіпрі в XVI — XII ст. до н.е.

Цікаві археологічні знахідки в південно-західній частині острова, де розташовувався Палі-Пафос (Старий Пафос) — столиця Кіпру в X в. до н.е. Тут виявлені руїни відомого в античному світі святилища Афродіти, тобто місця, де богиня «появикупальня Афродіти Кипрлась із піни морський». Недалеко від Палі-Пафосу виявлені залишки святилища Аполлона Гилата, почитавшегося на острові. В 2 км від святилища на морському березі розкопуються з кінця XIX в. руїни одного з найдавніших кіпрських міст — Куриона, від якого, зокрема, залишилися античний театр і великий комплекс багатого будинку — «Вілли Евстолия».

У Римська мозаїка в Като-Пафос Кипрнеа-Пафосі (Новому Пафосі), куди в IV в. до н.е. була перенесена столиця, розкопані оборонні споруди, що оперізували місто, — так звані царські могили — поховання пафосських царів в III в. до н.е. В 60-х рр. XX в. була виявлена «вілла Диониса» із чудовими напольними мозаїками, изображающимиколонна Пафос Кіпр сцени з життя грецького бога Диониса. Пізніше польські археологи відкрили поруч «Будинок Тесея» — залишки фундаменту великого палацу, підлоги якого прикрашені мозаїчними панно. Археологи вважаються, що вони знайшли палац римських проконсулів, що правили Кіпром з 58 г. до н.е. до 395 г. н.е. До ранньохристиянського часу ставиться колона Святого Павла в Пафосі. По переказу, апостола Павла, прив’язаного до цієї колони, римляне мучили пмечеть Ори Мустафю Кипрлетьми.

Серед мусульманських пам’ятників можна відзначити текке (обитель) Хала Султан поблизу Ларнаки, на березі Солоного озера, де зведена мечеть Умм Харам — на честь однієї з родичок пророка Мухаммеда, що вмерла під час набігу арабів на острів в 649 г. Ця обитель — одне з найбільш шанованих мусульманами місць на Кіпрі.Киккський монастир Кіпр

Найбільшої Ікона Св.Луки Киккос Кипризвестностью серед кіпрських монастирів користується Киккський монастир, заснований у горах Троодоса наприкінці XI — початку XII в. Тут зберігається одна із трьох ікон Богородиці, приписуваних апостолові Луці.

У середньовічній міцності в Лимасоле, згідно з легендою, вінчався Річард Левине Серце з Беренгарией Нворота Фамагуста Киправаррської королевою, що стала пізніше, Англії.

З міцністю XIII — XV ст. у Фамагусте звичайно зв’язують трагічну історію Отелло й Дездемони. Дотепер одна з веж міцності називається вежею Отелло.

Невисокі ггори Кипрорні ланцюги, що проходять уздовж північного узбережжя й від центру острова на південний захід, сполучаються з великими долинами. Найвища гірська вершина — Олимпос (2018 м). Клімат і рослинність — середземноморські. Літо — сухе й печеня (травень — вересень); зима — досить тепла й волога (січень — березень). Через недостатню кількість опадів нморе Кіпру острові відсутні великі ріки, а наявні пересихають улітку.

Кіпр у стародавності був одним із центрів егейської культури. З 395 м. Кіпр — у ськладі Візантійської імперії, що сприяло твердженню християнства на острові. В 1571 м. Кіпр був завойований військами турецького султана Селима II і перетворився в провінцію Османської імперії. В 1878 м. Великобританія встановила свій контроль над Кіпром, що зберігався до 1960 р., коли Кіпр здобув незалежність. З 1963 р. на острові відбувалися жорстокі зіткнення між представниками двох громад, що змусило ООН у березні 1964 р. увести свої війська, які перебувають там дотепер. У липні 1974 р. Туреччина окупувала майже 40% території Кіпру. Тут в 1983 р. була проголошена «Турецька Республіка Північного Кіпру» (ТРСЬК). Вона не була визнана світовою громадськістю, і острів виявився розділеним на дві частини по так званій «зеленій лінії».

Кіпр — республіка в ськладі двох громад — грецької й турецької. Згідно з конституцією 1960 р., главою держави — президентом повинен бути грек, віце-президентом — турків, яких обирають члени відповідних громад. Законодавча влада в республіці Кіпр належить однопалатному парламенту. Президент — глава держави й уряду. Референдум, проведений у ТРСЬК в 1985 р., затвердив власну конституцію. У ТРСЬК діє Асамблея республіки.

Греки сповідують православ’я, турки й частина місцевих арабів — іслам, інші араби ставляться до католиків-маронітам; вірмени — до вірменської апостольської церкви.