Площа: 551,6 тис. км2. Тріумфальна арка Франція

Чисельність населення: 58 млн. чоловік (1998).

Державна мова: французький.

Столиця: Париж (2,1 млн. жителів, 1990).

Державне свято: День узяття Бастилії (14 липня, з 1789г.).

Грошова одиниця: євро.

Член ООН з 1949 р. Входить у Раду Європи й НАТО з 1949 р., у Європейський союз — з 1957 р.

Друге (після України) по площі держава Європи й одне із самих індустріально розвинених у світі, протягом сторіч відіграє важливу роль і у світовій економіці, і в міжнародних відносинах.

Займає крайню західну частину європейського материка. Має сухопутні границі з Іспанією, Італією, Швейцарією, Німеччиною й Бельгією. На півночі відділена від Англії неширокими протоками Ла-Манш і Па-де-Кале. На заході обмивається водами Біськайської затоки Атлантичного океану, а на півдні — Средиземним морем. Франція має володіння в Америці, Африці й Океанії. Їхня загальна площа — 127тис. км2 з населенням 1, 5 млн. Національні костюми Франциячеловек. Найважливіші з них — «заморські департаменти й території»: Гвіана, Гваделупа, Мартиника, Реюньон, Нова Каледония, Французька Полінезія.

Близько 9/10 Населення становлять французи, чия мова належить до романської групи індоєвропейської родини. Лише окраїнні області населені етнічними групами, що відрізняються по мові й культурі. На півострові Бретань живуть бретонці (1,1 млн. чоловік), у департаменті Східні Піренеї — каталонці ( понад 200 тис. чоловік), до північно-заходу від них, у Піренейських горах, — баськи (150 тис. чоловік), на острові Корсика — корсиканці (260 тис. чоловік), на півночі, у границі з Бельгією, — фламандці (200 тис. чоловік), в Ельзасі — ельзасци (1,2 млн. чоловік).

Франція не підтримала Міжнародний пакт про цивільні й політичні права меншостей, тому що, згідно з її конституцією, усі жителі країни є французами й мають рівні права. Це проте не виключає великої уваги до традиційної культури з боку як влади, так і простих громадян.

Найбільш стійкі елементи побуту — характер поселень, житло й національна кухня. Для рівнинної й горбкуватої північно-східної частини — Пікардії, Шампани, Лотарингії й Ельзасу — характерні більші села, до котодома Франциярим примикають неогороджені поля. Там же, де менше зручних для ріллей земель, — у Бретані, Нормандії, Аквитании, Центральному масиві й Провансі — переважають хутора й невеликі селища. У сільській місцевості в основному поширені одноповерхові будови, витягнуті в лінію паралельно вулиці. Під одним дахом об’єднані житлове приміщення, що й примикають до нього ліворуч і праворуч стайня, стійла, комора. Обгородженого двору часто немає. Удома звичайно кам’яні або глинобитні, оштукатурені зовні й усередині. У гірських районах розповсюджений так званий альпійський тип будинку. Це більша двох – або триповерхова будівля, нижній поверх якої кам’яний, а верхній — дерев’яний. Унизу розташовуються господарські приміщення, нагорі — житлові.

Ркухня Францияегиональні відмінності помітні й в інших елементах побуту, наприклад у харчуванні. Проте існують і загальні національні особливості їжі. Так, у Франції їдять дуже багато овочів, але молока й молочних продуктів споживають менше, чим в інших країнах Європи. Самий популярний молочний продукт — сир. Тут його проводиться до 400 сортів; у міських жителів перед десертом прийнято подавати відразу кілька сортів. Традиційні французькі блюда — біфштекс із картоплею «фри», рагу під различнивиноградники Франциями соусами. Фірмове блюдо провансальців буйябез — це рибний суп, присмачений перцем. У жителів півдня одне з улюблених страв — равлика, приготовлені з ароматичними травами й часником. Делікатесним блюдом уважаються смажені лапки жаб, настільки ж вишуканим — устриці. Французи люблять смачно поїсти. Характерно, що їхнє вираження «захистити свій біфштекс» означає «боротися за свої життєві права». Якщо їжа не втратила свого традиційного характеру дотепер, то народний одяг використовується зараз тільки в особливих випадках, коли потрібно підкреслити національний колорит, що відбувається. Жіночий костюм ськладається із широкої спідниці зі ськладаннями, кофти з рукавами, корсажа, фартуха, чіпця або капелюха. Чоловіче вбрання — це штани, гетри, сорочка, жилет, куртка, шийна хустка й капелюх. Стародавнє народне взуття сабо являє собою видовбані з дерева черевики.

Єлисейські Поля Париж Францияпариж має величезне значення в житті країни. Тут ськонцентровано 1/5 населення. Із усіх міських європейських агломерацій паризька уступає тільки лондонської. Його сучасний архітектурний вигляд оформився до середини XIX в., коли були пейфелева вежа Париж Францияроведени колосальні роботи з реконструкції столиці. У цей час створені парадний озеленений проспект Єлисейські Поля, нові магістралі, два більші лісопарки — Булонський ліс і Венсенський ліс. Воістину чудові всесвітньо відомі архітектурні ансамблі, пам’ятники, затишні сади й ськвери. Собор Паризької Богоматері (1163 — 1257), палацовий ансамбль Лувра (XIV – XIX ст.; художній музей — з 1791 г.), Люксембурзький палац і палац Палі-Руаяль, ансамбль Будинку інвалідів (з 1671 г.) — неперевершені шедеври архітектури. В XVIII в. створений центральний архітектурний ансамбль Парижа — площа Згоди, визнана однієї з найкрасивіших у світі. У другій половині XVIII в. споруджений Пантеон — усипальниця великих людей Франції. У першій половині XIX врайон Дефанс Париж Франція. місто прикрасили тріумфальні спорудження в стилі ампір: арка на площі Карусель і Тріумфальна арка на площі Етуаль. Від площі Етуаль («зірка») променями розходяться 12 проспектів. У силуеті міста важливе місце належить Ейфелевої вежі — 300-метровому металевому спорудженню, побудованому із приводу Всесвітньої виставки 1889 г.

Органічно вписав у раніше створений архітектурний ансамбль сучасний палац Шайо на площі Трокадеро, побудований у стилі нової французької архітектурної школи. У ньому розміщені величезний театр і чотири музеї. Один з них — Музей людини — найбільший у світі музей антропології й етнографії. Париж дуже многобразен. Кожний квартал має свій колорит, свої особливості, свій ритм життя. Латинський квартал, Монпарнас, Монмартр, район Центрального ринку, набережні Сени з ящиками букіністів — усі ці райони прославили Париж в усьому світі.

Другий по чисельності населення місто країни — Марсель (1 млн. жителів), її глбазилика ДЕ-ЛА-ГАРД Марсель Францияавний морський порт, столиця-французького Середземномор’я. Невелика природня букета, у якої греки в 599 г. до н.е. заснували поселення, тепер становить лише малу частину міста. У діяльності порту основну роль сьогодні відіграють міста — супутники Марселя.

Це самий багатонаціональний з великих французьких міст. Його населення збільшується за рахунок припливу іноземців, головним чином уродженців Італії, Іспанії, Алжиру, Греції. Третій по чисельності жителів і другий за промисловим значенням місто Франції — Ліон. Один з найдавніших, протягом усієї історії країни він відігравав важливу роль у житті націй. В I в. до н.е. завойоване римлянами галльське поселення було перетворено в центр римської провінції Галлія. В V в. Ліон став центром королівства бургундов, потім був завойований франками. З XVI в. придбав світову популярність як центр шовкової промисловості. Велике політичне й культурне значення цього міста. Тут два університети, унікальний Музей тканин, рстрасбург Францияазличні наукові установи. Найважливіше місто Ельзасу, східного району Франції, — Страсбург. Це великий порт на Рейні, транспортний вузол міжнародного значення. Протягом своєї двохтисячорічної історії місто не раз виявлялося під німецькою владою, що відбилося в його архітектурі. У ній сполучаються французькі й німецькі риси, але переважає готика. У старій частині міста перебуває чудовий готичний собор, побудований в 1176 — 1439 рр. У Страсбургові засідає Європейський союз. Найбільш своєрідна частина заходу Франції — Бретань. Її населяють бретонці, один з деяких кельтських народів Європи, що зберіг свою самобутність. Характерна риса крбретань Францияая — ізольованість. Півострів сильно вдасться в океан, але тут немає великих портів. Гранітні береги порізані бухтами, з води піднімається безліч островів і ськель. Головна традиційна галузь господарства — тваринництво. М’який клімат сприяє росту південних вічнозелених рослин, протягом усього року зеленіє трава. Прадавня столиця Бретані Ренн — промисловий і культурний центр району. Індустріальний центр південно-західного району — Бордоіль. Це морський порт, який зв’язує Францію головним чином із Західною Африкою й Латинською Америкою. Перебуває він на березі ріки Гаронна, в 100 км від моря, але завдяки углубительним роботам до його набережних можуть причалювати великі кораблі.

У защищелазурний беріг Франциянної Альпами від північних вітрів східної частини Середземноморського узбережжя Франції перебуває найбільший курортний район Європи Рив’єра, або Блакитний берег. Центр Рив’єри — Ніцца. Сама південна частина Франції — острів Корсика, розташований в 170 км від її узбережжя. Він являє собою ськелястий гірський масив з вершинами до 2716 м, схили якого обриваються до моря. Розведення кіз і овець, землеробство й рибальство — от головні заняття тутешнього населення.

Щорічно країну відвідують понад 17 млн. туристів Їх залучають історичні й природні визначний пам’ятки: стародавні замки, музеї, курорти Блакитного Берега й Біськайської затоки, цілющі води Центрального масиву, бази зимового спорту в Альпах. Найбільш відомі курорти французької Рив’єри — Канни, Ніцца, Ментона й ін.

Франція відрізняється більшою різноманітністю природних умов. Уздовж узбережжя Атлантичного океану від Піренеїв до Бельгії широкою смугою тянутсяпиренейський Національний заповідник Франція низовини. Найбільш значні з них — Паризький басейн, або Північно-Французька низовина, і Аквитанський басейн на захід^-заходові-заходу-південно-заході. На північний сході перебуває невелика низовина французької Фландрії. Майже 1/7 території Франції займає Центральний масив — самий великий з гірських районів країни. На північний сході розташовані Арденни, на заході — Армориканський масив, на сході — Вогези. Найбільш високі гори — Піренеї, Альпи і Юра — перебувають на границях Франції. Найбільші ріки — Сена, Рона, Луара, Гаронна, частина Рейну. У більшій частині країни клімат помірковано теплий, м’який і вологий. На неширокій смузі, що прилягає до Середземному морю, панує середземноморський клімат, у внутрішніх областях — на північний сході, в Ельзасі й Лотарингії — напівконтинентальний. Високогірний клімат із сильно вираженою вертикальною зональністю характерний для району Альп.

У стародавності цю територію населяли галли (кельти), звідси і її прадавня назва — Галлія. До середини I в. до н.е. завойована Римом, з кінця V в. — основна частина Франкського держави. В X в. країна стала називатися Францією. В 1302 г. ськликані перші Генеральні штати (орган керування). Централізація держави завершилася в другій половині XV в., при Людовике XI. Феодально-абсолютистську систему ліквідувала Французька революція 1789 — 1794 рр. В 1792 г. заснована республіка. Існування республіканського ладу кілька раз переривалося, потім знову відновлювалося. У результаті у Франції послідовно змінилося 5 республік (1792, 1848, 1870, 1946, 1958).

Особливим видом міського фольклору, подвергшимся літературної омузикант Франциябработке, є песни-шансони. Традиційні танці — фарандола, гольярда, менует, бурре, гавот. Народні інструменти — волинка, тамбурин, віола, фасита — неодмінний атрибут гулянок, ярмарків і свят. Широко відзначаються свято кінця зими (Карнавал), Великдень, День усіх святих (1 листопада). Один із самих улюблених свят — Різдво. У селах до цього часу відгодовують гусаків і індичок, заготовлюють свинину. Звичай прикрашати ялинку в містах поширився в XIX в., але в село майже не проникнув. У південних провінціях до Різдва прийнято виготовляти й ставити в будинку «ясла» — невеликі макети, що представляють за допомогою фігурок, виконаних з дерева, порцеляни або глини, сценки з легенди про народження Христа або, що зображують картини народного побуту.

У Францію християнство проникнуло на початку нової ери. Зараз більшість населення (38 млн. чоловік, або 68%) — католики. Близько 1 млн. сповідують протестантизм, незначна частина ( не набагато більше 30 тис.) належить до різних сект. Церква з 1905 р. відділена від держави, але останнє виявляє їй усіляку підтримку.

Багато великі французькі університети користуються світовою популярністю. Серед них 2- Паризький університет — Сорбонна ( від імені засновника Р. де Сорбона). Він веде свій початок від богословського коледжу, що існував в 1257 — 1554 г. у Латинському кварталі Парижа. В 1554 — 1792 рр. так називався теологічний факультет Паризького університету в тому ж кварталі, а з XVII в. Сорбонна стала другою назвою університету в цілому. З гуманітарних вищих навчальних закладів найбільш важливі — Школа хартій, Національна школа сучасних східних мов, Паризька вища практична школа. Серед вищих технічних установ дуже престижна дворічна Політехнічна школа. Особливе місце в системі освіти Франції займає Коллеж де Франс (заснований в 1530 г.), де заняття ведуть найбільші вчені країни. Доступ на лекції вільний. Щоб стати студентом Коллеж де Франс, не потрібно документів про отриманий до цього утворі, і його випуськники не одержують ніяких ступенів або дипломів.

Своєрідною науковою установою є Інститут Франції, що поєднує п’ять академій — Французьку, Академію написів і красному письменства, Академію фізико-математичних наук, Академію мистецтв і Академію моральних і політичних наук. Ця не науково-дослідна установа, а співтовариство відомих і заслужених учених. Найбільшою честю вважається обрання у Французьку академію. Лише 40 людей у Франції мають почесний привілей бути її членом і при житті носити титул «безсмертний».

Прапор Франциифранция — республіка. У країні діє Конституція П’ятої республіки, прийнята в 1958 р., з наступними змінами. Глава держави — президент. Законодавчий орган — парламент, що полягає із двох палат: Національних зборів і сенату. Виконавча влада здійснюється президентом і Радою міністрів. Адміністративно територія Франції підрозділяється на 95 департаментів, включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю — Корсику, 22 області й комуни. Широко вживаються й назви 37 історичних провінцій, на які ділилася Франція до Великої французької революції.