Біларусь площа: 207,6 тис. км2.  Свято-парфумів Кафедральний Собор Мінськ Білорусь

Чисельність населення: 10,2 млн. чоловік (1998).

Державна мова: білоруський і російський.

Столиця: Мінськ (1,7 млн. жителів, 1998).

Державне свято: День конституції (15 березня, 1994), День єднання народів Білорусії й Росії (2 квітня), День Перемоги (9 травня, з 1945 р.), День державного герба й державного прапора (друга неділя травня, з 1995 р.), День незалежності (День звільнення Мінська від німецько-фашистських загарбників, 3 липня, з 1944 р.).

Грошова одиниця: білоруський рубль.

Член ООН з 1945 р. Член Ради Європи з особливим статусом з 1996 р.

Розташована в Східній Європі, у басейні середнього плину Дніпра й Західної Двини, верхнього плину Німану й Бугу. Граничить на північний сході й сході з Російською Федерацією, на півдні — з Україною, на заході — з Польщею й Литвою, на північно-заході — з Латвією.

Білорусія — ще простори, засіяні зерновими культурами поля, що цвітуть, льна, картопляні вгіддя й знаменита Біловезька Пуща. Болота в Білорусії настільки великі, що Наполеон шанобливо назвав їх п’ятої стихією. Символ країни — зубр, величезний бик вагою майже в тонну.

Білорусія входить у Співдружність Незалежних Держав від дня його виникнення в грудні 1991 р. Вона є одним із засновників ООН, підтримує наукові й культурні зв’язки з багатьма країнами миру. Найважливіші зовнішньоторговельні партнери — Росія, Україна, інші країни СНД і Східної Європи. В 1996 р. Росія й Білорусія об’єдналися в Союз. В 1999 р. був підписаний договір про державотворення.

У структурі національного доходу 44% припадає на промисловість, 29,3% — на сільське господарство. Одна з особливостей промислового комплексу — перевага обробних галузей, висока питома вага машинобудування, хімічної й нафтохімічної промисловості.

Стрижнем індустрії є машинобудування. Найбільш розвинені Берізки Беларусьавтомобілебудування, тракторобудування й сільськогосподарське машинобудування, верстатобудівна, електро – і радіотехнічна промисловість, приладобудування. Випуськаються кормозбиральні комбайни, машини для внесення добрив, трактори, вантажівки, металорізальні верстати, мотоцикли. Гордість білоруських автомобілебудівників — машини марки Белаз.

Верстатобудування спеціалізується на виробництві свердлильних, заточувальних, шліфувальних і інших видів металорізальних верстатів, кузнечнопрессових машин. Широко відома продукція мінського виробничого об’єднання «Обрій», що робить телевізори й радіоприймачі, вартового й механічного заводів, а також Вітебського телевізійного й Брестського електромеханічного заводів.

Передумовами для формування хімічної галузі служать великі запаси калійної солі (Солигорськ), створення власної нафтопереробної промисловості. Важливе значення має випуськ хімічних волокон, добрив, у першу чергу калійних, а також шин, полиетилена, лаків і барвників. Працює завод білково-вітамінних концентратів. Розвинена легка й харчова промисловість. У республіці випуськаються всі види тканин, килими, шкіряне взуття. У традиційній для Білорусії галузі — деревообробної — зростає роль виробництва меблів, фанери, деревних плит.

Сільськогосподарська сировину переробляють розміщені повсюдно підприємства харчової промисловості. У першу чергу це ставиться до м’ясо-молочної, плодоовочеконсервної і крохмальної галузям. Енергетика базується на нафті, для потреб сільського господарства і як побутове паливо використовується торф.

Майже половину площі займають сільськогосподарські вгіддя (розорано 30% усієї території). Більша частина їх відведена під зернові культури: жито, озиму і ярицю, ячмінь, овес і гречку. Вирощують також льон-довгунець і цукровий буряк.

У тваринництві найбільше значення має розведення великої рогатої худоби (переважає м’ясо-молочний напрямок), свиней і птаха. Головний район тваринництва — північ країни. Там же найбільш сприятливі умови для льонарства. У центральній і південної частинах поряд з м’ясо-молочним ськотарством розвивається свинарство й картоплярство.

У країні представлені всі, крім морського, види сучасного транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, повітряний і трубопровідний. Довжина залізниць — 5,57 тис. км, автомобільних — 48,9 тис. км, з яких тверде покриття мають 46,3 тис. км. Водні перевезення здійснюються переважно по Дніпрі, Прип’яті й Дніпровсько-Бугському каналу.

У Білорусії введена обов’язкова середня освіта. Працівників вищої кваліфікації готовлять 32 вузу, у тому числі 3 університету, консерваторія. Білоруський університет у Мінську заснований в 1921 р., у ньому щорічно навчається близько 17 тис. студентів.

Більшість населення — білоруси (7,9 млн. чоловік). У тої же час на території країни протягом усієї її історії жили представники й інших національностей — росіяни, татари, поляки, українці, євреї.

Білоруська мова разом з російським і українським відносять Білорусь до східної групи слов’янських мов. У цей час поряд з білоруською державною мовою країни визнаний і російський. Це пояснюється його більшим поширенням серед усіх верств населення. Білоруський народ має багату, різноманітну традиційну культуру. Етнічною специфікою відзначено багато сфер його господарської діяльності й побуту.

Традиційне житло білорусів — срубна хата із соснових, рідше ялинових колод — хата. Раніше вона складалася із трьох приміщень: властиво хати (жилою кімнати), сіней і комори. У хаті перебувала пекти, від неї по діагоналі — червоний кут, який уважався самим почесним. Там стояв стіл, висіли ікони, уздовж стін зміцнювалися нерухливі крамниці. Білоруська хата збереглася до наших днів, хоча її планування стало більш різноманітному. Тепер етнічна своєрідність житла проявляється у використанні традиційних будівельних матеріалів, як у сільському, так і в міському інтер’єрі. Його прикрашають усілякі вироби місцевих майстрів — дерев’яні, часто з різьбленням і розписом, керамічні, рогожі й циновки, плетені із соломки й лози. Славиться білоруська вишивка, якої орнаментують як предмети побуту, так і одяг. Особливо барвистий жіночий костюм. Тонка лляна сорочка розшивається яськравим візерунком по коміру, грудях, полицях, манжетах або по всім полю рукава. Поверх неї надівається полотняна спідниця. На північний сході спідниця пришивається до ліфа. На півдні поширений незшитий поясний одяг — панева, плахта. Обов’язковою ськладовою частиною народного костюма є орнаментований фартух. Чоловічий одяг ськладається із сорочки, яка носиться навипуськ і підперізується, нешироких полотняних або сукняних штанів, іноді безрукавки. Самий яськравий елемент цього костюма — плетений або в’язаний пояс. У вишивці превалює червоний колір у комбінації із чорним, зеленим, білим. Широке поширення білого кольору є відмітною рисою національного народного костюма. Білими бувають не тільки сорочки, літні жіночі спідниці й чоловічі штани, але часто й верхній теплий одяг.

Наразі традиції білоруського народного костюма використовуються на сцені, у фольклорних святах і в декоративно-прикладнім мистецтві. Своєрідність традиційної культури проявляється й у такій її області, як кулінарія. Білоруська кухня відрізняється різноманітністю борошняних і картопляних блюд. З борошна печуть млинці, коржі, варять рідкі блюда — толокно, кулеш, кисіль. Відомо більш 200 картопляних страв: дранки, галушки, чаклуни, млинці, гульбишники, оладки, запіканки і т.д. До числа найбільш уживаних овочів ставляться також капуста, буряк, горох, боби. Їх варять, парять, гасять. Способи збереження продуктів — сушіння, соління, квашення. Обрядові блюда — коровай на весіллі, кутя, млинці, киселі на поминках, бабіна каша на батьківщинах.

Мережа міських поселень Білорусії в основному зложилася в XVI — XVII ст., а перші міста — Полоцьк, Турів, Вітебськ — виникли в IX — X ст. Усього в прадавніх літописах згадується більш 30 білоруських міст. Протягом XV —XVI ст. на території країни з’явилися своєрідні поселення — містечка, що займали проміжне положення між містом і селом. Більшість із них потім виросло в міста. Сцерковь Святих Петра й Павла на Немиті Мінськ Беларусьейчас тут 96 міст, у тому числі 11 з населенням більш 100 тис. чоловік.

Найважливіший політичний, економічний і культурний центр — Мінськ став столицею в 1919 р., але перше згадування про нього в літописах ставиться до 1067 г. У середині XII в. він був центром питомого князівства й конкурував з Полоцьком за чільне положення в полоцкої землі. В XIV — XVIII ст. розвивався як значний торгово-ремісничий центр у ськладі Великого князівства Литовського й Річі Посполитій. В 1793 г., після возз’єднання з Росією, став губернським містом. На жаль, від тих часів практично не збереглося нічого: після Великої Вітчизняної війни місто лежало в руїнах. Відбудований заново, Мінськ вражає широкими проспектами, просторими площами й різноманітними архітектурними ансамблями. Одне із самих величних — будинок Будинку уряду, споруджене в 1930 — 1933 рр. У Мінську перебуває 13 вузів, 7 театрів ( у тому числі Театр опери й балету), 12 музеїв ( серед них Музей історії Великої Вітчизняної війни, Музей прадавнього білоруського мистецтва, народної архітектури й побуту, Художній).

В 100 км до півдня від Мінська розташований Слуцьк. Місто відоме з XII в., в XVIII — XIX ст. він прославився існуючою мануфактурою поясів. Виробу, прикрашені чудесними візерунками з елементами національного орнаменту, ткали із шовкових, золотих і срібних ниток. Слуцькі пояса одержали світову популярність, були оспівані білоруським поетом Максимом Богдановичем у вірші «Слуцькі ткалі». Зараз переважна спеціалізація міста — переробка сільськогосподарської сировини. Головне місто південно-сходу — Гомель (420 тис. жителів), по величині, що уступає тільки Мінську. Він розташований на мальовничих берегах судноплавного Сожу. Перше згадування про Гомель у письмових джерелах ставиться до XII в. На березі Сожу розкинувся стародавній парк. У центрі парку — замок з 40 – метровою вежею пам’ятник, що видається, архітектури XVIII в. Він побудований у готичному стилі по проекту знаменитого архітектора В. В. Растреллі. З кінця XVIII в. збереглася дерев’яна Іллінська церква. Заснований в 1969 р. університет імені Ф. Ськорині нараховує більш 7 тис. студентів. У Гомелі працюють машинобудівні заводи, розвинене хімічне й деревообробне виробництво.

Один з найдавніших східнослов’янських міст — Полоцьк перебуває в північній Білорусії, на березі Західної Двіни, при впаданні в неї Полені. Заснований в 862 г., він був столицею великого питомого князівства. З тих далеких часів збереглися видатні пам’ятники зодчества: кам’яне чудо XI в. Софійський собор і церква Спасо-Ефросиньевського монастиря XII в. На одній із площ коштує пам’ятник великому полочанину Ф. Ськорине.

Ще одне стародавнє білоруське місто — Вітебськ розташований на Західній Двіні, при впаданні в неї Витьби й Лучеси. В 1974 р. він відзначив своє тисячоріччя. У багатовіковій історії країни періоди пожвавлення торгівлі й розвитку ремесел перемінялися руйнуванням і занепадом. Так, Вітебськ був майже повністю спалений на початку XVIII в., під час Північної війни Швеції проти Росії й Польщі. Зараз по числу жителів і обсягу промислового виробництва Вітебськ уступає лише Мінську й Гомелю. В 93 км від Вітебська перебуває Орша. Перше згадування про це місто на Дніпрі ставиться до XI в. Будівництво наприкінці XIX в. залізниць Моськва — Варшава й Петербург — Київ послужило поштовхом до його розвитку. Нині це найбільший залізничний вузол. Широку популярність місту приніс льонокомбінат. Оршанські лляні ськатертини, покривала, рушники високо цінуються далеко за межами Білорусії. Гродгродненськая обл. Белорусьно перебуває в центральній частині Білорусії. Перші літописні відомості про нього як про центр Гродненського князівства ставляться до початку XII в. В XIII — XVI ст. Гродно, як і інші міста, виконував роль торгово-ремісничого центру. Уже в другій половині XVIII в. тут було засновано трохи великих по тому часу мануфактур. У центрі збереглися куточки старого міста з вузькими вуличками, двох – і триповерховими кам’яними будинками. Одна із центральних вулиць повністю віддана пішоходам. Серед пам’ятників стародавності — Борисоглебськая й Нижня церкви XII в., більш пізні спорудження ставляться кxvi — XVII ст. Тут діє єдиний у Білорусії зоопарк.

У центральній частині Білорусії розташований і Могильов. Він заснований в XIII в., містом став в XVI в. Зруйнований під час Великої Вітчизняної війни, місто відновлене й відбудований заново. Підприємства, створені до війни, у результаті виявилися в центрі міста: це фабрика штучного волокна, труболиварний і авторемонтний заводи. Нові заводи — комбінат синтетичного волокна, комбінат шовкових тканин і ін. – винесені за місто, у промислову зону. У Могильову розміщені відділи Інституту фізики Академії наук Білорусії, три вищі навчальні заклади, працюють драматичний театр і театр ляльок, краєзнавчий музей. У західній частині Білоруського Полісся, у границі з Польщею, при впаданні Мухавца в Буг, розташоване прадавнє місто Брест. Перша звістка про нього ставиться до 1019 г. З містом зв’язано багато історичних подій. В 1596 г. була проголошена Брестська унія — об’єднання на території Річі Посполитій православної й католицької церков. В 30-х рр. XIX в. тут була побудована міцність для захисту західних рубежів Російської імперії. В 1918 р. був укладений Брестський мир між Росією й Німеччиною. У червні — липні 1941 р. Брестська міцність першої прийняла на себе удар німецько-фашистських загарбників. Сучасний Брест — швидкозростаючий промисловий і культурний центр краю.

У містах з багатовіковою історією збереглися пам’ятники минулих епох, але визначальним елементом їх забудови є квартали сучасних будинків, зведених у післявоєнні роки. У зв’язку з великими промисловими новобудовами 60-х рр. на карті Білорусії з’явилися й нові міста: Жодино, Новополоцьк, Солигорськ, Світлогорськ, Білоозерськ.

Білорусія займає захід Східно-Європейської рівнини, абсолютна висота якої — 100 — 250 м над рівнем моря. Із заходу на схід і північний схід по білоруських землях проходить вододіл басейнів Балтійського й Чорного морів. Найвища височина — Мінська (гора Дзержинська має оцінку 346 м над рівнем моря). На території країни є кілька западин — Оршанськая, Прип’ятська, Брестська й низин — Полоцька, Вилейська, Неманська й ін. Південь країни займає Поліська низовина. Географічне положення в помірних широтах Північної півкулі,Могутні сосни Білорусь у зоні переважних західних вітрів визначило головні риси клімату Білорусії. Рівнинність території полегшує вступ морських повітряних мас із Атлантики й континентальних — зі сходу й північний сходу. Клімат — помірковано континентальний.

ДО VI в., а можливо й раніше, сучасну білоруську територію заселили слов’янські племена. В IX — X ст. об’єднані в племінні союзи численні східнослов’янські племена, у тому числі кривичі, що й жили на цих землях, дреговичі, радимичі, увійшли до ськладу Київської Русі. В X — початку XII в. з її ськладу виділилися князівства Полоцьке, Турово-Пінське й ін. В XI11 — XIV ст. їхні території — у ськладі Великого князівства Литовського, з 1569 г. — Річі Посполитої. З кінця XVIII в. білоруські землі перебували в ськладі Російської імперії. У листопаді 1917 р. у Білорусії проголошена радянська влада. 1 січня 1919 р. утворена БРСР. Західна Білорусія, за Ризьким договором 1921 р., відійшла до Польщі. В 1922 р. БРСР увійшла до ськладу СРСР. В 1939 р. Західна Білорусія возз’єдналася із БРСР. В 1941 — 1944 рр. Білорусія окупована німецькими військами, звільнено в липні 1944 р. У липні 1990 р. Верховна Рада республіки прийняла Декларацію про державну незалежність.

Сьогодні, як і багато століть назад, життя народу різноманітять і прикрашають численні календарні обряди. Починають рік новорічний^-новорічні-різдвяно-новорічні святки — коляди (24 грудня — 6 січня), з якими зв’язані звичаї колядування й щедрування: обхід дворів з величальними піснями, театралізовані сценки за участю ряжених. Особливе місце належить Великодню, а також Семухе, або Трійці. Із цим святом, коли, за традицією, велике значення надається молодий зелені, зв’язаний відомий у Полісся звичай «водіння куща». Молоду дівчину прикрашають зеленими гілками й із цим «кущем» обходять село з величальними піснями. Яськраве й веселе свято — Купалье, у ніч із 23 на 24 червня, з багаттями, пошуками чарівної квітки папороті, піснями й танцями. Відомо більш 100 білоруських народних танців, серед яких і стародавні хороводні: лявониха, крижачок, юрачка й ін. Більшість календарних звичаїв і обрядів втратили свій колишній зміст і відзначаються як яськраві побутові свята. У тої же час багато забутих свят зараз відроджуються. Так, з 1988 р. широко відзначається Радониця (20 квітня), весняне язичеське свято, пов’язаний з поминанням предків.

Білоруси по праву пишаються літературною й художньою спадщиною першодрукаря, просвітителя, ученого-енциклопедиста Франциська Ськорині ( близько 1486 — 1541). Він випустив у Празі «Псалтир» і 20 окремих книг Біблії вперше в перекладі на слов’янську мову. На початку 20-х рр. XVI в. заснував друкарню у Вільнюсі. Його діяльність сприяла формуванню білоруської літературної мови. Видним спільнослов’янським діячем культури був в XVII в. білорус по походженню поет і публіцист Сімеон Полоцький (1629 – 1680). Він служив наставником царських дітей, організував у Кремлі друкарню. Найважливіші його добутки: «Вертоград багатобарвний», «Рифмологіон». Видатні поети Янка Купала (1882 – 1942) і Якуб До-Лас (1882 — 1956) створили класичні зразки національної поезії, прози, драматургії. Янка Купала написав чудові поеми «Курган», «Бондаровна», «Могилаборисов Білорусь лева», « Над рікою Орес-Сой», п’єси «Павлинка», «Розорене гніздо» і ін. Якубу Коласу належать поеми «Нова земля», « Симон-Музикант», «Хата рибалки», романи й повести « На роздоріжжі», «Трясовина», «Відщепенець», «На просторах життя» і багато інші.

З кінця X в. державною релігією Київської Русі, у тому числі й білоруських земель, було християнство. Білоруси сповідували в основному православ’я. Із другої половини XII в. через чернечий^-чернечі-військово-чернечі ордена до них проникає католицизм. Зараз більшість віруючих ( близько 5 млн. чоловік) — православні. Є також послідовники римської католицької церкви. У західних районах представлений такий різновид католицизму, як грекокатоличеськая (уніатська) церква.

Унікальною визначний пам’яткою країни є заповідник «Біловезька Пушачи» загальною площею більш 150 тис. га ( до Білорусії ставиться 87,6 тис. га, західна частина розташовується на території Польщі). З XIII в. Біловезька Пуща — місце князівського полювання, з 1940 р. — заповідник, а з 1991 р. — національний парк Білорусії. Це єдиний повністю вцілілий ділянка первозданного лісу середньоєвропейського типу. Тут переважають бори. Могутні сосни нерідко досягають 1,5 — 2 м у діаметрі, до 40 м висоти при віці 160 — 180 років. У цих лісах живе більш 50 видів ссавців, більш 200 видів птахів. Гордість пущі — зубр. Водяться в пущі також шляхетний олень, лось, лань, козуля, кабан, ведмідь, рись, лисиця, вовк, борсук, видра й інші тварини. У північній частині країни розташовується Березинський заповідник — величезний лісовий масив соснових, березових і змішаних — ялиново-дубових лісів. Створений в 1925 р. для охорони бобрів, він зберігся як один із самих чудових куточків природи. Унікальні вогнища ясенових лісів 160 — 170-літнього віку. У заповіднику багато лосів, диких кабанів і бобрів. Заради збереження неповторних поліських ландшафтів в 1969 р. був створений Прип’ятський ландшафтно-гідрологічний заповідник. Більш 3/4 його території зайняте лісами, інша частина — заплавні луги й болота. Заплавні діброви не мають аналогів за межами заповідника. Тут же зустрічаються острівці грабових лісів. У флорі заповідника є реліктові рослини: сальвінія, альдрованда, азалія понтийська. У лісах більш 50 видів ссавців, більш 40 видів птахів, зустрічається рідка для цих широт болотна черепаха. Під охороною перебувають і окремі пам’ятники природи: мальовниче озеро Світязь із реліктовою рослинністю, комплекс Блакитних озер з виняткової по чистоті й прозорості водою, Вижени-Щанськое озеро — місце гніздування різноманітного водоплавного птаха.

Білорусія — республіка. Глава держави — президент, пост якого заснований в 1994 р. Законодавчу владу здійснює Національні збори, що полягає із двох палат: Ради республіки й Палати представників. Виконавча влада покладена на уряд. Конституція прийнята в 1994 р. Найбільш впливові політичні партії й об’єднання: Білоруський народний фронт «Адрадженьне», Партія комуністів Білорусії, Об’єднана демократична партія Білорусії й ін. У Білорусії 6 областей.