Площа: 28,7 тис. км2.  Ін.руїни Бутринти перлина Адриатич. узбережжя

Чисельність населення: 3,4 млн. чоловік (1998).

Державна мова: албанський.

Столиця: Тирана (300 тис. жителів, 1992).

Державне свято: 28 листопада, День прапора (1912) і звільнення від фашистської окупації (1945).

Грошова одиниця: лек.

Член ООН з 1955 р. У Раду Європи входить із 1995 р.

Албанія розташована в південній Європі, на заході Балканського півострова. Її границі із Грецією, Югославією й Македонією майже на всім протязі проходять по природних рубежах — горам і озерам. На заході обмивається водами Адріатичного моря.

Албанці — нащадки прадавнього населення Балканського півострова. Вони говорять на одному з індоєвропейських мов, на якім колись розмовляли іллірийці й фракійці. Сьогодні це країна з найвищим природнім приростом населення в Європі.

Близько третини території Албанії лежить у найбільш зручному для господарської діяльності поясі — нижче 300 м над рівнем моря. Проте країна відрізняється крайньою економічною відсталістю. Лише після другої світової війни тут почала розвиватися промисловість, у першу чергу гірничодобувні підприємства, що й орієнтуються на власну сировинну базу галузі. Надра Албанії багаті корисними копалинами. Вона посідає перше місце в Європі по видобуткові хромітів, за рахунок власних ресурсів покриває потреби в нафті. Важливе значення в останні роки стала здобувати кольорова металургія, металообробка й ін.

Традиційне населення займається ськотарством. Улітку випасають овець і кіз на високогірних альпійських лугах, узимку — у долинах. Якщо кілька десятиліть назад у сільськім господарстві переважало тваринництво, то нині 2/3 продукції припадає на рослинництво. Вирощують зернові культури, а також бавовник, цукровий буряк, кукурудзу. Більші площі зайняті під маслинові, цитрусові плодові дерева, під виноградники.

Албанія довгий час залишалася єдиною країною в Європі без залізниць: їх почали будувати тільки в 1947 р. Основний засіб зв’язку — автомобіль. Дотепер у горах користуються традиційним для цих місць в’ючним транспортом.

Етнічний Ськлад країни досить однорідний: 98% населення становлять албанці. Однак побутова культура дуже різноманітна, що пояснюється природньою ізоляцією окремих груп населення в умовах гірської місцевості. Майже 2/3 його живе в селах, більшість із яких розташовано на прибережних рівнинах і плоськогір’ях. Сучасні  Албанські будинки поєднують у собі прикмети цивілізованого комфорту зі звичним побутовим укладом. Традиційний же тип житлового будинку залежав не від способу ведення господарства, а від рельєфу місцевості. Як і колись, найпоширеніший будинок — двоповерхова будівля, найчастіше кам’яна. Житлові кімнати розташовані нагорі; нижній поверх селяни використовують для змісту худоби, городяни — під комори, крамниці, майстерні. Подекуди ще можна побачити примітну будову албанських горців — масивну кам’яну вежу з бійницями — кулу. Дотепер не забутий і традиційний одяг. Наприклад, багато чоловіків продовжують носити білі валяні з вовни шапочки. Селянки середнього й старшого віку обов’язково носять фартухи й головні хустки. По гірських стежках ходять в опингах — свого роду сандаліях із сирицевої шкіри. На столі в хліборобів переважають городин і маслини, ськотарі вживають різні види молочних продуктів, але найбільше сир. Турками привнесені елементи східної кухні. Так, повсюдно поширився звичай пити кава.

Столиця Албанії — Тирана. Цей статус місто одержало в 1920 р. Заснована в XVII в. на місці поселення, відомого з XV в. Зараз це центр наукового й культурного життя країни, тут перебувають університет, театр опери й балету, спортивні спорудження, підприємства обробної промисловості. Місто Дуррес, розташований на березі Дурресського затоки, — головні ворота Албанії в зовнішній мир, її туристсько-курортний центр. Тут розвинене морське рибальство. Як і багато населених пунктів Албанії, Дуррес дуже прадавнього походження (заснований в VII в. до н.е.). Великий кількість людей відвідувало міста-музеї Круя й Берат. Берат заснований иллирийцами в IV в. до н.е. Збереглися стіни Влора Албаниякрепости XIII в. Усередині перебуває прадавній житловий квартал, що представляє ськупчення кам’яних будинків. Круя знаменита тим, що в XV в. вона була столицею. Міцність, що зазнав облозі турецьких військ, споруджена на фундаменті із природньої ськелі. Виниклі на місці иллирийських і грецьких міст Дуррес (античний Епидамн), Влера (Авлон), Круя (Гирокастра) зберігаються як заповідники прадавньої архітектури й культури. В 1957 р. створений Тиранський університет, в 1973 р. заснована Академія наук.

Албанія займає ключову позицію у виходу з Адріатичного моря в Іонічне. Сприятливий теплий і сухий клімат, приморські піщані пляжі, достаток фруктів, а також розташовані неподалік від моря мальовничі гірські джерела залучають туристів.

Албанія переважно гірська країна. Різноманітність її природнигори Албаниях ландшафтів обумовлене насамперед великою амплітудою висот. На півночі піднімається найменш доступний гірський масив країни — Североалбанські Альпи. Вони уступами обриваються на півдні до ріки Дрин, що тече по ущелині глибиною в кілька сотень метрів. Південніше розташована велика система центральних гірських масивів (вища крапка Албанії — 2764 м). На заході, там, де гірська підкова з намистом сніжних вершин розступається, лежить прибережна горбкувата рівнина. У південній Албанії гори майже впритул підступають до моря. У країні частково розташовані великі озера — Шкодер (Ськадарськое), Охридськое, Преспа. Клімат — субтропічний, середземноморський.

Учені вважають, що предками албанців були иллирийські племена (I тис. до н.е.). З XI в. став поширюватися етнонім «арбери», тобто албанці. Панування Османської імперії, що тривало майже 5 століть, з XV в. до 1912 р., викликало міграції населення, частина якого перейшла в іслам. Із середини XIX в. почався ріст національної свідомості, зложилася літературна мова. Після поразки Туреччини в I Балканській війні Албанія добилася формальної незалежності. В 1939 р. захоплена фашистською Італією, в 1943 р. — фашистською Німеччиною. В 1946 р. проголошена народною республікою, в 1976 р. перейменована в Народну Соціалістичну Республіку Албанію, із травня 1991 р. — Республіка Албанія.

Албанці пишаються своїм національним героєм Георгієм Кастриоти, прозваним Ськандербегом. У другій половині XV в. цей найбільший феодал стояв на чолі збройної боротьби проти завоювань Османської імперії. Серед діячів освіти найбільш відомий Наум Векильхаджи (1797 – 1866) албанський алфавіт, що створив. Основоположником літератури вважається Наим Фрашери (1846 — 1900), поет, філософ.

Албанія — парламентська республіка. З 1991 р. главою держави є президент. Вищий орган державної влади — однопалатні Народні збори. В 1998 р. сформований коаліційний уряд. Найбільші партії — Албанська соціалістична й Демократичний альянс. Діє Закон про основні положення конституції, затверджений сесією Народних зборів в 1991 р. Адміністративно країна поділена на 26 рети (областей).

Віруючі — в основному мусульмани-суніти, є католики й православні.