Площа: 185,2 тис. км2 (Голанські висоти Пальміра Сирияплощадью до 1 тис. км2 з 1967 р. окуповані Ізраїлем).

Чисельність населення: понад 16 млн. чоловік (1997).

Державна мова: арабський.

Столиця: Дамаск (4 млн. жителів, 1997).

Державне свято: День революції (8 березня, з 1963 р.); День евакуації (17 квітня, з 1946 р.).

Грошова одиниця: сірійський фунт.

Член ООН з 1946 р., ЛАГ, ОИК.

Сирія — один із центрів близькосхідної цивілізації, що зіграли значну роль у виникненні й розвитку християнства.

Розташована в Східному Середземномор’я (Левант). На півночі граничить із Туреччиною, на заході — з Ліваном і Ізраїлем, на сході — з Іраком, на півдні — з Йорданією. На захід^-заходові-заходу-північно-заході обмивається водами Середземного моря.

ДРУЗСЬКА СЕЛО В Сиріїподавляющее більшість населення ( до 90%) — араби. У гірських районах налічується не менш 700 тис. курдів. У країні також проживають вірмени, туркмени, черкеси, чеченці, турки, перси, ассирийци, євреї.

Хоча й у стародавності, і в новий час територія Сирії багаторазово ставала ареною воєн і в її історії чимало кривавих подій, сирійці не войовничі. Їм властиві привітність, добросердя, привітність, прагнення жити у світі між собою й із сусідами. У них у пошані природна кмітливість, спритність, практичний розум, уміння помножити своє надбання, що дається аж ніяк не просто, а жадає тонкого розрахунку й інтелектуальних зусиль.

Дамаск — найдавніше місто миру. Уже в I в. н.е. був одним із центрів христидамаск 2 Сирияанства. Тепер це — найважливіший політичний, економічний і культурний центр не тільки Сірійської Арабської Республіки, але й Арабського Сходу в цілому. Це жваве перехрестя міжнародних повітряних і наземних магістралей. У сірійській столиці зосереджені урядові будинки, іноземні дипломатичні й консульські установи, багато банків і страхові суспільства, представництва авторитетних міжнародних регіональних засобів масової інформації, туристичних фірм, фешенебельні МЕЧЕТЬ ОМЕЙЯДОВ у Дамаску Сириягостиници. Тут розташовуються найбільші фабрики й заводи різних галузей промисловості, перебуває сама потужна в Сирії будівельна база, що дозволяє постійно розширювати промислове й цивільне будівництво не тільки в столиці, але й у містах-супутниках.

Дамаск зберіг стародавню забудову історичного центру. У місті — більше 200 мечетей. Найціннішими пам’ятниками мистецтва в Дамаску є колонада святилища Юпітера Дамаського (I в.), Більша мечеть Омейядов (VIII в.), перебудована халіфом Валидом I із церкви Іоанна Хрестителя. Серед культових будинків міста особливо примітні медресе (школи). В епоху хрестових походів, прагнучи розбудовувати іслам на противагу християнству, сирійці відкрили багато таких шкіл. Медресе створювалася як школа по вивченню й тлумаченню Кормавзолей Салах Еддина Дамаск Сирияана. Вона служила одночасно бібліотекою, а також усипальницею для видних релігійних діячів або тих, хто пожертвував гроші на будівництво й зміст школи. До чудових зразків подібних пам’ятників ставляться медресе ан-нурие (1168) і медресе Азизие (1193), де перебуває саркофаг з порохом султана Салахаддина аль-айюби (Саладина), який очолював боротьбу мусульман із хрестоносцями в 1187 — 1192 рр. З іменем мамлюкского султана аз-захира Бейбарса зв’язана медресе аз-3ахирие(1279).

У Дамаску багато інших історичних і архітектурних пам’ятників: караван-сарай Хан Асад-Ори (1752), знамениті дамаські лазні — хам-мам ан-нурие (XII в.), хаммам ас-султан (XV в.), хаммам ат-тайрузи (XV в.) акведук, що діє. У знаменитій Сулейманії (1552) зараз розміщається військовий музей, де експонуються зразки арабської стародавньої зброї — клинки, щити, шоломи.

Замок Сирияалеппо (по-арабски — Халеб) — столиця північної Сирії. Це другий за значенням і чисельності (1,6 млн. жителів) місто, великий економічний і культурний центр. Тут перебувають більша будівельна база, включаючи цементний завод, і багато підприємств текстильної, легкої й інших галузей промисловості. Халеб у не меншому ступені, чому Дамаск, багатий архітектурними пам’ятниками військового, релігійного й цивільного характеру. Із часів Селевкидов і візантійського панування він був добре укріпленим містом, і його міцні стіни витримали натиск військ перського царя Хосрова, візантійського імператора Ничипора й монголів Тимура. Центр міста утворює споруджена на пагорбі цитадель XII — XIII ст. У місті збереглися фрагменти міських стін і воріт (XIV — XVI ст.), медресе й мечеті (XII — XIII ст.), палаци й прадавні базари (XVI – XVII ст.).

Третє по чисельності місто Хомс ( понад 6 тис. жителів) – великий економічний і культурний центр країни й однойменної провінції. Це сучасне місто. Тут побудовані великий нафтопереробний завод, підприємство з виробництва добрив, велика будівельна база.

Основний обсяг торговельних експортно-імпортних операцій здійснюється через портові міста Латакия й Тартус, а також Банияс, використовуваний як нафтоналивний термінал. Зростаючим конкурентом Латакії ( понад 300 тис. жителів) стає Тартус, що забезпечує вихід до моря центральної промислової зони країни. У Баниясе є нафтопереробний завод потужністю 5 млн. т нафти в год.нурії – величезні чорні колеса для підйому води з ріки Хама Сирія

Хама, що нараховує приблизно 300 тис. чоловік, відома як місто норий. Норія — прадавнє водопідйомне колесо, що приводиться в рух плином. Лопати по його окружності виконані у формі лотків (черпаків), які при обертанні колеса черпають воду, а у верхній крапці підйому ( до 25 м) виливають її у відвідній канал, звідки вона під ухил біжить на поля, до будинків, лазень, фонтанів. Норії винайдені не менш 5 тис. років тому, і їхньою батьківщиною вважають Хамові.

Релігія Сирияв Сирії релігія в порівнянні з іншими мусульманськими країнами не має сильних позицій. Установлення Корану пронизують багато сторін життя народу, але до них ставляться як до традицій і не сприймають їхнього божественного походження. Іслам не був у Сирії войовничим, тому що переважна більшість населення в країні однородно в релігійнім відношенні. Сирія споконвіків була відкрита для іновірців, які не почували себе тут чужинцями.

Пришедшая до влади в 1963 р. Партія арабського соціалістичного відродження (ПАСВ) будує свою організацію як світську, опираючись на прогресивні соціальні сили. У главу кута ПАСВ ставить не іслам, а арабський націоналізм у його світськім переломленні. Історична й географічна приналежність Сирії до середземноморського співтовариства сприяла її зближенню із Заходом, зіткненню із західно-європейською культурою, особливо із французької. На формування особливого, «ливантийского» менталітету Сирії впливав Ліван, з яким вона зберігає традиційно близькі зв’язку й де досить популярна ідея, що ливанци – прямі нащадки финикийцев і тому більше тяжіють до західного миру, чому до арабського.

Туристська індустрія в САР розвивається досить успішно. Многочитакие види відкриваються з гори Касьюн Сириясленние пам’ятники світової цивілізації на території Сирії привертають увагу туристів із усього миру. Держава сподівається збільшити доходи від потоку туристів з-за кордону найближчим часом до 1 млрд. доларів у рік.

На території країни різняться чотири основні РУЇНИ ГРЕЦЬКОЇ МІЦНОСТІ в долині Євфрату в Сирії.ландшафтні зони: прибережна рівнина, гірський масив на заході, внутрішні рівнинні райони й Сірійська пустеля. Клімат — від середземноморського, з рясними опадами в зимовий час і помірною температурою при високій вологості влітку (на узбережжя) до континентального в пустелі. Середня температура самого теплого місяця (липня) +24…+26° С, самого холодного (січня) +12 С. Узимку в районах, близьких до Аравійської й Сірійської пустель, температура опускається нижче 0, улітку максимальна температура тут +48° С.

Географічне положення країни робило її об’єктом навал єгипетських фараонів, потім хетів, ассирийцев, персів, греків, римлян. В 636 м. Сирія бибосра руїни прадавнього античного міста Сирияла скорена арабами. В XI — XII ст. більшу частину країни захопили хрестоносці. З 1516 г. протягом 400 років Сирія була частиною Османської імперії. У квітні 1920 р. по мандату Ліги Націй Сирія перейшла під керування Франції. Формально Сирія була проголошена незалежною республікою 29 вересня 1941 р., але фактично вона придбала незалежність лише після 17 квітня 1946 р., коли завершився висновок з її території іноземних військ. Цей день став національним святом. В 1958 р. Сирія і Єгипет утворювали Об’єднану Арабську Республіку, що проіснувала до 1961 р. В 1963 р. до влади в Сирії прийшла Партія арабського соціалістичного відродження (ПАСВ). Цей день — 8 березня 1963 р. — відзначається як Свято революції.

Мусульмани в Сирії становлять 85 % населення ( з них 82% — суніти, 13% — алавити — представники однієї із шиїтських сект, а інші – друзи й исмаилити); християни різних конфесій – 15% населення країни.