Площа: 2240 тис. км2.

Чисельність населення: 20 млн. чоловік (1997).

Державна мова: арабський.

Столиця: Ер-Рияд (2 млн. жителів, 1997).

Державне свято: День проголошення королівства (23 вересня, з 1932 р.).

Грошова одиниця: саудівський ріал.

Член ООН і ЛАГ з 1945 р.

Займає більшу частину Аравійського півострова, омиваного із трьох сторін морями: Перським і Оманским затоками — на сході, Аденською затокою й Аравійським морем — на півдні й Червоним морем — на заході. Загальна довжина морських границь Саудівської Аравії становить 2510 км. Недарма араби називають свою країну «Острів арабів». Границі по пустелі не визначені. Сусідами королівства є Йорданія, Ірак, Кувейт, Катар, ОАЕ, Оман і Ємен.

Економіка Саудівської Аравії базується головним чином на нафті, по запасам якої вона посідає перше місце у світі (35,5 млрд. т, або 25% світових запасів). Валютні вступи від нафти досяглися 45 млрд. доларів США, або приблизно 85% усіх доходів від експорту. Високі доходи від нафти сприяють прискореному промисловому розвитку в рамках п’ятирічних планів. Ріст промислової продукції в 80 — 90-х рр. XX в. досягав 10,5% у рік, що вважається одним із кращих показників у світі. Інтенсивно розвиваються гірничодобувна галузь, виробництво хімікатів, будматеріалів, металовиробів, пластмас, тканин, продуктів харчування. Вражають успіхи Саудівської Аравії в сільськім господарстві. Країна повністю забезпечує себе основними продуктами харчування й навіть експортує пшеницю, городин, курячі яйця, м’ясо птаха і т.д. Довжина доріг із твердим покриттям становить 130 тис. км, залізниць — 1150 км. Сильно розвинена мережа нафтопроводів. У країні функціонують 3 міжнародних і 22 внутрішніх аеропорту, 9 морських торговельних портів. Переважна більшість корінного населення — араби. Мова — арабський. У цей час у Саудівській Аравії працюють близько 7 млн. іноземців. Для здійснення програм економічного розвитку королівський уряд широкий прибігає до імпорту робочої сили. У саудівській державі рідко зустрінеш кваліфікованого робітника-саудовца, тому що фізична праця ніколи не користувалася пошаною в цій країні, корінні жителі воліють працювати в торгівлі, банках, державних установах, служити в армії. Ще 15 — 20 років тому чверть населення королівства становили кочівники-бедуїни, які пересувалися зі своєю худобою й скарбом від пасовища до пасовища, від колодязя до колодязя на багато десятків кілометрів. Процеси модернізації, індустріалізації й урбанізації саудівського суспільства супроводжувалися розпадом колишніх укладів життя. Хлібороби й бедуїни кинулися в міста. В 1990 р. тільки 5% жителів країни залишалися кочовими й 10% напівкочовими. Різко прискорилися процеси формування сучасного суспільства, особливо середніх шарів — технічної й гуманітарної інтелігенції, працівників освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, нижчої й середньої ланки адміністративного апарата. Королівський уряд надає великого значення розвитку утвору в країні. Система утвору охоплює 3,4 млн. учнів. У королівстві – 15 вузів, 7 університетів, 17,5 тис. шкіл. Ер-рияд — найбільший торгово-економічний і культурний центр країни. Тут зосереджені урядові заклади, палаци емірів, великі банки, торговельні й страхові компанії, посольства іноземних держав, першокласні готелі. Місто стрімко розростається, зводяться ультрасучасні багатоповерхові будинки. Як і в інших містах королівства, тут розумно сполучається західний стиль із арабо-мусульманськими традиціями. У західній частині Саудівської Аравії, в області Хіджаз, де на початку VII в. виник іслам, перебувають «священні» міста Мекка (400 тис. жителів) і Медина (210 тис. жителів). У Мецці народився засновник ісламу Мухаммед ( близько 570 г.). У Медині він був похований в 632 г. Околиці Мекки в радіусі 18 км також уважаються «святою» землею, на яку не має права ступити жоден іноземець. В останні десятиліття у зв’язку з ростом нафтової промисловості з’явилися великі сучасні міста — Дахран, порти Даммам і Аль-Джу-Біль у Перській затоці. Стара гавань Янбу на узбережжя Червоного моря, що ухвалювала раніше тільки прочан, стала одним із промислових центрів країни. Розвиток міста-порту Аль-Джубейля також може бути прикладом нової орієнтації уряду на створення різноманітної промислової інфраструктури. Тут побудовані великий комплекс сталеплавильної й нафтохімічної індустрії, потужна станція опріснення морської води для життєзабезпечення самого Аль-Джубейля й столиці Ер-Рияда, потужна газорозподільна станція, механізований і автоматизований порт, здатний обслуговувати найсучасніші судна.

Переважають пустелі. Саму більшу піщану пустелю араби називають Руб ель-хали («Порожня чверть миру»). Уздовж берега Червоного моря — скелясті гори. Клімат — субтропічний, характерні високі температури ( понад +30° С у липні) і незначна кількість опадів. Сухість повітря в центральній частині Саудівської Аравії робить жару в цілому легко стерпної на відміну від вологих прибережних районів. Постійних рік немає.

Саудівська Аравія в сучасних границях існує із січня 1926 р., коли відбулося об’єднання аравійських земель — Неджда, Хіджазу й інших областей Аравії в єдину централізовану державу після багаторічної кровопролитної боротьби князівств Аравійського півострова. Чільну роль у цій боротьбі зіграв правитель Неджда — Абдель Азиз ас-сауд, який став першим королем Саудівської Аравії в 1932 р.

Державною релігією є іслам ваххабитского користі.