Площа: 803,9 тис. км2.

Чисельність населення: 137 млн. чоловік (1997).

Державна мова: урду.

Столиця: Ісламабад (201 тис. жителів, 1997).

Державне свято: День незалежності (14 серпня, з 1947 р.).

Грошова одиниця: пакистанська рупія.

Член ООН з 1948 р., ОИК і ін.

Пакистан («Країна чистих») з’явився на карті миру в 1947 р. — після розділу колоніальної Індії. Розташований у Південній Азії. Граничить на заході з Іраном, на північно-заході — з Афганістаном, на півночі — з Китаєм, на сході й північний сході — з Індією. На півдні обмивається водами Аравійського моря.

Населення Пакистану становлять пенджабци, синдхи, пуштуни й белуджи, а також біженці з Індії, іменовані в Пакистані мухаджи-рами. Кожна із цих національних громад у свою чергу ділиться на більш дрібні національні спільності. Значна частина імущої верхівки основних національностей фактично утворювала єдину загальнопакистанську еліту. Крім уже названих у країні проживають також кликані, гуджаратци, дравіди, кашмірці, кохистанци, перси, сикхи, а також пуштунские племена, що вважають приналежність до племені первинної в порівнянні із приналежністю до національності.

Як ні велика була влада мусульман над місцевим населенням, в основному індусами, але по своїй чисельності індуси завжди залишалися переважною більшістю. Коли англійці правили Індією, індуси й мусульмани перебували в рівнім положенні як піддані британської корони. Однак, коли встало питання про відхід англійців і наданні Індії незалежності, проблема сумісності двох конфесіональні общностей, їхнього спільного проживання в одному державі придбала раптом виняткову гостроту. І англійці, і індуси по різних причинах підтримували ідею збереження єдності Індії.

М. А. Джина, що очолював партію мусульман — Мусульманську лігу, розробив так звану «теорію двох націй», згідно з якою мусульмани й індуси являють собою дві окремі націй з різними культурами, традиціями й світосприйманням. На сесії Мусульманської ліги в Лахоре в 1940 р. була прийнята підготовлена їм резолюція з вимогою створити в північній частині Британської _ Індії дві незалежні мусульманські держави: одне – на північно-заході (у його границі повинні були ввійти Пенджаб, Синд, Північно-Західна прикордонна провінція, Белуджистан, а також Кашмір); інше — на північний сході ( у складі Бенгалії й Ассаму). В 1946 р. на конференції мусульман-парламентаріїв була прийнята резолюція про створення єдиної незалежної держави мусульман Південної Азії — Пакистану. В 1947 р. на місці Британської Індії виникли два домініони — Індійський Союз і Пакистан. До 1971 р. Пакистан включав Східну Бенгалію, однак після індійсько-пакистанської війни на місці його східної провінції утворювалася незалежна держава Бангладеш.

Ісламабад — столиця Пакистану, де перебувають державні й урядові заклади — парламент, президентський палац, урядовий секретаріат, міністерства й відомства, дипломатичні представництва. Великий центр науки й освіти: тут зосереджені університет, інститути ядерної науки й технології, економічного розвитку, стратегічних досліджень і ін. Місто побудовано в 1960 — 1970 рр. біля міста Равалпинди. Поруч — міжнародний аеропорт.

Карачі (столиця Пакистану в 1947 — 1959 рр.) — найбільше місто країни, головний торгово-економічний і фінансовий центр, морські ворота, адміністративний центр провінції Синд. Виник на початку XVIII в. на місці рибацького селища. Розташований у дельті ріки Інд на узбережжя Аравійського моря. У Карачі перебувають найбільші комерційні банки, центральні контори й відділення страхових компаній, фондова й бавовняна біржі. Міжнародний аеропорт обслуговує найбільші авіакомпанії миру. Тут же розташовані військово-морська база, один з головних університетів, коледжі й науково-дослідні установи. У пригородах Карачі зосереджене приблизно 40% усього промислового виробництва Пакистану. Побудована АЕС.

Кветта — адміністративний центр провінції Белуджистан, торговельний і транспортний вузол поблизу границі з Іраном і Афганістаном. Розвинена текстильна й харчова промисловість. Тут розташовані військовий коледж для старшого офіцерського складу, військові училища, а також університет, геологічна служба Пакистану, геодезичний інститут. Перебуває в сейсмічній зоні. Землетрус 1935 р. віднесло життя 20 тис. чоловік.

Лахор — адміністративний центр провінції Пенджаб, другий за значенням економічний центр країни. Тут зосереджені текстильні підприємства, машинобудівна промисловість по виготовленню електроустаткування й електротоварів, меблеві й шкіряні фабрики, дрібна промисловість і художньо-прикладні ремесла. Лахор — найважливіший культурний і науковий центр, відомий своїм Пенджабським університетом, інженерним університетом, коледжами, національним музеєм, культурним центром. Місто виникло на початку нової ери. Розквіт Лахора довівся на епоху Великих Моголів. Наприкінці XVI — початку XVII в. Лахор був столицею імперії.

Мултан — адміністративний центр однойменної області в провінції Пенджаб. Важливий економічний центр великої області, що охоплює південь і південний захід Пенджабу, північ Синда, частина Белуджистана й Північно-Західної прикордонної провінції.

Пешавар — адміністративний центр Північно-Західної прикордонної провінції, один з найдавніших міст Пакистану, торговий центр на шляху в Афганістан, великий кінцевий пункт автодорожньої й залізничної магістралей, що з’єднують Карачі з північчю, важливий релігійний центр.

Равалпинди — торговельний, промисловий, політичний і культурний центр. Утворює єдину агломерацію з Ісламабадом. Тут розташовані велика база й штаб-квартира сухопутних військ.

Файсалабад — адміністративний центр однойменної області в провінції Пенджаб, центр текстильної промисловості й агрономічної науки.

Хайдарабад розташований у Синде, на південно-сході Пакистану. У пригороді Джамшоро перебуває відомий університет Синда.

Північ і північна захід країни — це переважно гори й височини, схід і південний схід — низинна рівнина ріки Інд. Найбільш високі гірські ланцюги розташовані на півночі ( до 7690 м). Вони ставляться до гірських систем Гімалаїв і Гин-Дукуша. На сході Пакистану лежить пустеля Тар. Клімат на більшій частині Пакистану — тропічний, на північно-заході — субтропічний і сухий, континентальний. У січні температура на рівнині Інду +12…+16° С, у горах на півночі нерідкі морози до -20° С. Середня температура липня на півдні й південно-сході країни +35° С. Більша частина опадів випадає в період південно-західного мусону. Рослинність степова й напівпустельна.

Територія Пакистану має багату історію. Уже на початку III тис. до н.е. у долині Інду виникли перші державні утвори, що ставляться до однієї з найдавніших цивілізацій миру — Хараппской. Центрами цієї цивілізації були Хараппа, Мохенджо-Даро, Чанху-Даро. Її занепад збігся за часом з появою тут племен ариев, пришедших з північно-заходу. Контакти ариев з місцевим населенням привели до виникнення индоарийских племен і народностей. Перші индоарийские держави виникли в VII — VI ст. до н.е. Серед них було й держава Гандхара, яке в середині I в. до н.е. стало частиною держави шаков. Іслам сюди принесли мусульманські завойовники. Першим з них з’явився в Синде в 711г. Мухаммад бин Касим. Із цього часу почалося насильницьке насадження нової релігії на території Північної Індії. Після низки завоювань у північній Індії встановилася влада мусульманських феодалів. На початку XIII в. виник Делійський султанат, а на початку XVI в. тут затверджується імперія Великих Моголів. З XVII в. територію Індії почали «освоювати» англійці. Пакистан з XIX в. входить до складу колонії «Британська Індія».

Ключову роль у створенні Пакистану зіграв Мохаммад Алі Джина (1876 — 1948). Він заклав основи державної політики. У Пакистані його називають « Каид-І-Азам» («великий лідер», «батько націй»). М. Айюб-Хан (1907 — 1974) – державний діяч Пакистану, що правив країною спочатку як глава військового режиму, а потім як президент. Йому належить ініціатива по нормалізації відносин зі СРСР в 60-е рр. XX в. Зульфикар Алі Бхутто (1928 — 1979) — президент, а потім прем’єр-міністр Пакистану, засновник Пакистанської народної партії. Бхутто прагнув сприяти демократизації суспільного життя й проводити реалістичну зовнішню політику. Був арештовано після військового перевороту 1977 р. і незабаром присуджений до смертної кари за обвинуваченням у причетності до політичного вбивства. Страчений в 1979 р.

Багата історія Пакистану залишила на її території багато визначний пам’яток. До них ставляться Лахорський форт, широко відомі сади Шалимар у Лахоре, мечеті й мавзолеї святих по всій країні, історичні пам’ятники, пов’язані із зародженням і катастрофою імперій. У Карачі перебуває Мавзолей М. А. Джини — засновника Пакистану. У Лахоре у форту (XVI в.) збереглися палац Джахангира (1617) і Перлова мечеть (1645). Розкопки Мохенджо-Даро й Хараппи стали об’єктами відвідування туристів. Пакистан — парламентська, федеративна республіка. Глава держави — президент. Виконавча влада належить прем’єр-міністрові. Законодавчий орган — двопалатний парламент, що полягає з Національної асамблеї й сенату.

По конституції, іслам — державна релігія Пакистану. Близько 80% пакистанських мусульман — суніти, тобто поряд з Кораном вони визнають і Сунну — мусульманський Священний Переказ про діяльність і виречення пророка Мухаммеда; менш 20% — шиїти. Хоча іслам і монотеїстична релігія, однак серед мусульман налічується більш 70 різних сект, що дотримуються власних поглядів на окремі аспекти віровчення. Практично всі вони є в Пакистані.