Площа: 236,8 тис. км2. Ват Сисакет В’єнтьян Лаос

Чисельність населення: 4 млн. 966 тис. чоловік (1998).

Державна мова: лаоський.

Столиця: В’єнтьян (290 тис. жителів, 1996).

Державне свято: День проголошення ЛНДР (2 грудня, з 1975 р.).

Грошова одиниця: стосів.

Член ООН з 1955 р., АСЕАН з 1997 р. і ін.

Держава розташована в Південно-Східній Азії, у центрі півострова Індокитай. Граничить на півдні з Камбоджею, на захід^-заходові-заходу-північно-заході — з Бірмою, на заході — з Таїландом, на півночі-з Китаєм і на сході — зі СРВ. Територія з півночі на південь витягнута більш ніж на 1000 кнациональная одяг Лаосм, ширина із заходу на схід — 140 — 500 км.

Країна — багатонаціональна. У Лаосі проживає близько 70 народностей. По етнокультурним, язиковим і геоекономическим ознакам різняться три групи: лао-луми, низинні лаосци ( лао – тайська мова)Нац. костюм Лаос — 60% жителів; лао-тенги, верхні лаосци (монкхмерские мови) — понад 30%; лао-сунги, верхові лаосци (мови мяо-яо) і інші — 10%. У них свої звичаї, вірування, мови й побут. По особливостях і кольору одягу, головному убору, зачісці, навіть по імені лаосца можна довідатися про його приналежності до определеннозонтики Лаосй народності, про місце народження, родиний стані. Лао-Луми будують будинку на палях, горці — ставлять прямо на землю. Хлібороби живуть більшими родинами ( як правило, це село в кілька будинків).

Релігійні вірування знайшли отраженивера Лаосі в літературі, мистецтві, народній медицині, календарних святах. Про це говорять і багато археологічних знахідок прадавні манускрипти, що й збереглися в монастирях, на пальмових листах. Народні свята проходять із танцями й піснями. Театралізовані вистави з масками, що зображують звірів, добрих і злих парфумів, супроводжуються барвистими феєрверками. Національний антагонізм практично відсутній. Державна лаоська мова поки не стала міжетнічним засобом спілкування. Природній середньорічний приріст населення — 2,5% (1998), тривалість життя — 51 рік, дитяча смертність — 104 (на 1000 народжені). Проводиться кампанія по ліквідації неграмотності.

В’єнтьян («Місто лунипха Тхатлуанг В’єнтьян Лаос») заснований в X в. Сучасне місто на кілька кілометрів тягнеться уздовж лівого берега найбільший на півострові Індокитай ріки Меконг: будинку сучасної архітектури й безліч будівель колоніального періоду, ступи Транспорт Лаоси пагоди. Сама знаменита пагода — Тхат Луанг — зображена на гербі країни. В’єнтьян — торговельний, промисловий, фінансовий, культурний центр, найважливіший вузол наземних, річкових і повітряних транспортних шляхів. Тут є поромна переправа й автомост через Меконг, міжнародний аеропорт Ваттай.

Другий за значенням горлаунгпрабанг печера Лаосод Луангпхабанг ( понад 50 тис. жителів) — центр однойменної провінції. Тут перебуває колишня резиденція королів, що стала національним музеєм. Славиться десятками стародавніх пагод, передмістя — священними фотами зі статуями Будди, а також ремісничими виробами із шовку, срібла, дерева. Є аеропорт. Інші міста — Паксе, Саваннакхет, Кхаммуан, Сиангкхуанг із числом жителів 10-15 тис. Це адміністративні центри найбільш розвинених районів країни, торговельні й транспортні пункти, що мають вихід за рубіж.

Туризм — молода галузь, що розвивається, економіки. Туристів залучають етнографічну своєрідність, дивні природні краси й самобутні культурні пам’ятники старовини. 2000 рік оголошений «Роком візиту Лаосу».

Переважає гірський рельєф (вершина Биа — 2820 м). На півдні й крайньому заході — низовини й невисокі плоскогір’я. Безліч гірських і равниннНа даху неба Лаосих рік, підданих літньому повіддю. Сама більша ріка — Меконг. Клімат — субекваторіальний, мусонний. Чітко позначено два сезони: дощовий жаркий (із травня по жовтень) і Доліна глечиків Лаоссухой прохолодний (з листопада по квітень). Навіть в «холодні» місяці температура рідко опускається нижче +18° С. Лісу займають більше половини території, але подсечно-вогневе землеробство наносить їм величезний збиток. Фауна типова для індо-малайської зоогеографічної зони. Під охороною перебувають слони; полювання на них заборонена.

Із середини XIV – XVII в. (чотири «золотих» століття) на місці Лаосу існувала могутня держава Лансанг — «Королівство мільйона слонів». Це Місто золотих храмів Лаосбил період самостійності, розквіту економіки й культури, прийняття буддизму (, що став пануючою релігією країни). Наступні 200 років (з кінця XVII в.) — період роз’єднання Лаосу й майже повної втрати його суверенітету. З 1893 м. Лаос — протекторат Франції (Французький Індокитай). В 1945 р. Лаос був проголошений незалежною державою Патет-Лао (Країна Лао). В 1960 р. почалася громадянська війна, яка завершилася проголошенням ЛНДР 2 грудня 1975 р.

Лаос — республіка президентського типу. Вищий законодавчий орган — однопалатне Верховне наропоклонение Лаосдное збори. По конституції роль, що веде, у політичній системі належить Народно-революційній партії Лаосу (єдиної партії країни).

Державна релігія — буддизм хинаяни (санскр. букв. – мала колісниця) — одне із двох основних напрямків буддизму (особисте вдосконалювання). Буддизм сповідують 70% жителів; анімізм (лат. ашта, аттиз — душу, дух; віра в існування душ і парфумів) — 28%; християнство — 2%.