Прапор Кувейтплощадь: включаючи приналежні Кувейту дев’ять островів у Перській затоці, — 17,8 тис. км2.

Чисельність населення: 2,2 млн. чоловік (1997).

Державна мова: арабський.

Столиця: Ель-Кувейт ( близько 1 млн. 100 тис. жителів, 1997).

Державне свято: Національний день (25 лютого, з 1961 р.).

Грошова одиниця: кувейтський динар.

Член ООН з 1963 р., ЛАГ – з 1961 р. і ін.

Розташований на північний сході Аравійського півострова. Граничить на півночі й північно-заході з Іраком, на півдні й південно-заході — із Саудівською Аравією. На сході обмивається водами Перської затоки.

Корінні кувейтци становлять ледве більше 1/3 жителів країни: 753 тис. з 2,2 млн. чоловік. Іммігранти — переважно вихідці з арабського миру, Ірану, Індії, Пакистану й із країн Південно-Східної Азії. Потрапивши в смугу «нафтового процвітання», Кувейт став місцем притягання для численних мігрантів. За 1945 — 1955 рр. чисельність населення Кувейту збільшилася більш ніж в 2 рази — з 100 тис. до 232 тис. чоловік.

Кувейтські араби, чоловіки й жінки, — смуглолиці, чорноволосі, кароокі, із правильними рисами особи, переважно середнього росту, сухорляві й рухливі, особливо бедуїни племен рамидах, мутейр, бенихалед, які за традицією ведуть кочовий спосіб життя. Зараз кочівників — менше 10% населення країни. Кліматичні особливості Кувейту багато в чому сприяли збереженню національного одягу, який краще європейського плаття захищає від палючих променів тропічного сонця, постійних вітрів і курних бур. В останні десятиліття забезпечені верстви населення міст стали носити європейський одяг. У значній мірі цьому сприяють підвищення матеріального добробуту кувейтських громадян і широка кампанія по ліквідації неграмотності. Частка неписьменних знизилася з 48,3% в 1970 р. до 11,5% напередодні іракської агресії 1990 р.

Завдяки величезним дотаціям уряду утвір у Кувейті на всіх рівнях безкоштовне. Уведене обов’язкове 8-літнє навчання. Держава надає матеріальну допомогу нужденним школярам і студентам. Усього в Кувейті — близько тисячі навчальних закладів. У цій маленькій країні є два вузи: Кувейтський університет, відкритий в 1966 р., і Державний інститут прикладного утвору й підготовки, заснований в 1972 р.

Майже вся територія Кувейту — пустельна рівнина: кам’яниста — на заході, піщана — на сході, місцями — степова. Уздовж узбережжя затоки тягнуться піщані дюни. Рівнинний характер порушують лише вади (висохлі русла рік і струмків) і пагорби. У Кувейті немає рік, струмків і озер. Клімат — тропічний. Рік ділиться на два сезони — відносно дощовий зимовий і посушливий літній. Середня температура повітря в січні + 13° С (максимальна +17° С), у липні +36° (максимальна +50° С). Середньорічна кількість опадів — 100 — 150 мм. Кожні 3 — 5 років трапляються посухи. Джерел прісної води майже немає. Убога рослинність — тільки в оазисах.

Як показують знахідки археологів, на території Кувейту міста існували ще чотири тисячоріччя назад. Це пояснюється унікальним географічним положенням країни, що зробили її завдяки морським і сухопутним шляхам сполучною ланкою між різними частинами Старого Світла, а також центром транзитної торгівлі різних держав. Перші відомості про столицю держави — місті Ель-Кувейті — ставляться до 1613 г. Тепер це великий порт у Перській затоці. Є міжнародний аеропорт. У місті — водооп-реснительние й складальні заводи, підприємства харчової й нафтохімічної промисловості. Розвинені рибальство й видобуток перлів. Територія сучасного Кувейту в III тис. до н.е. входила до складу держави Дильмун. Тут панували халдеї, ассирийци, финикийци, перси, греки. З VII в. Кувейт входив в Арабський халіфат, а з XVI в. — в Османську імперію. В 1899 — 1961 рр. країна була протекторатом Великобританії. 25 лютого 1961 р. Кувейт одержав незалежність. Із цього часу країна досяглася значних успіхів у соціально-економічному й політичному розвитку. 2 серпня 1990 р. Ірак напав на Кувейт, але був виселений в 1991 р. До теперішнього часу країна залікувала рани, Кувейт повністю відновлений.

Кувейт — конституційна монархія, спадкоємний емірат ас-сабахов. Законодавча влада належить главі держави — емірові й Національним зборам. 31 січня 1977 р. на престол вступив шейх Джабер аль-ахмед аль Джабер ас-сабах. Виконавча влада перебуває в руках еміра й Ради міністрів. Виборчим правом користуються тільки чоловіки — грамотні, уроджені кувейтци. Політичних партій у країні ні, однак на відміну від інших аравійських монархій дозволена опозиція.

Державна релігія — іслам сунітської користі, 30% віруючих — шиїти.