Площа: 11,4 тис. км2.

Чисельність населення: більш 670 тис. чоловік (1997).

Державна мова: арабський.

Столиця: Доха (290 тис. жителів, 1997).

Державне свято: День незалежності (1 вересня, з 1971 р.).

Грошова одиниця: катарський ріал.

Член ООН з 1971 р., ЛАГ і ін.

Невелика арабська держава в східній Аравії розташоване на однойменному півострові, глибоко висунутому в Перську затоку. Граничить на півдні із Саудівською Аравією й Об’єднаними Арабськими Еміратами.

Основа економіки – видобуток нафти й газу. По запасах природного газу Катар займає Дівчинка Катартретье місце у світі (після Росії й Ірану).

Дохід від експорту нафти дозволив уряду побудувати великі заводи по очищенню морської води від солі. По виробництві прісної води на душу населення країна вийшла на одне з перших місць у світі.

До кінця 90-х рр. XX в. у Катарі було п’ять аеропортів, у тому числі міжнародний у столиці Доха, що обслуговує ежлавка чайників Катарегодно до 1,5 млн. пасажирів.

Катарци зовні не однотипні: кремезні, широкі в кості рибалки й ловці перли прибережних сіл відрізняються від високих сухопарих бедуїнів внутрішніх районів півострова. Катарци становлять 2/3 країни, а третина населення — це іранці, белуджи, вихідці з Африки й ін.

У приморських областях живуть оседло такі народностей, як бу каварра, мухадана, бу айнайн, бен алі, саллата мадид, халіфа й хулячи ( близько 3 тис. чоловік кожна). У глибинних районах півострова кочують племена наим, хаджир, киабан, манасир, мариджат, хаббаб.

Народ Катароткритие великих нафтових родовищ наприкінці 30-х рр. XX в. у корені змінило всю структуру традиційного аравійського суспільства. Це торкнулося як бедуїнів, так і осілих жителів в «глибинці» — в оазисах і дрібних поселеннях. До кінця XX в. практично все населення Катару стало міським. Частка міського населення в 1990 р. становила майже 90%.

На заробітки в Катар приїжджали тисячі іноземців. Усе це привело до етнічної строкатості. У цей час 40% населення — араби, 18% — пакистанці, 18% – індійці, 10% – іранці й 14% — вихідці з інших країн.

Корінні жителі Катару, що осіли в містах, у недавньому минулому збашня вітру Катраемледельци й кочівники, не можуть відразу відвикнути від традиційного мислення й общинної свідомості. При розв’язку питань працевлаштування, просування по службі, одруження племінні зв’язки відіграють величезну роль. Щоб не створювати напруженості в суспільстві, уряд Катару, опираючись на значні фінансові ресурси, іноді штучно створює додаткові «престижні» робочі місця в державному апарату, армії й поліції. Так з’явився вже помітний шар « робочої аристократії», чий рівень життя помітно відрізняється від Пустеля Катарусловий праці й побуту робітників-іммігрантів.

Рельєф країни носить переважно рівнинний характер: середня частина — кам’яниста пустеля з рідкими пагорбами; берегова — піщана низовина з болотами й солончаками. У Катарі немає рік, струмків, озер. Однак в оазисах на поверхню виходять підземні води у вигляді джерел, багато колодязів. Клімат — жаркий посушливий. Улітку температура навіть у тіні перевищує +45° С, узимку (грудень — березень) — від +15 до +25° С. Опадів — до 125 мм у рік. Природа отлпальмовий острів вид зверху Катаричается бідним рослинним і тваринам миром.

Як і інші князівства Аравійського півострова, в VII в. Катар увійшов до складу Арабського халіфату, з XIII в. Доха Катарбил під керуванням бахрейнских емірів, з XVI в. — Португалії. В 1871 — 1916 рр. був складовою частиною Османської імперії, хоча реальна влада перебувала в руках місцевих шейхів. В 1916 р. був установлений британський протекторат. 1 вересня 1971 р. проголошена незалежність. У своїй зовнішній політиці Катар, з одного боку, намагається не загострювати відносин із провідними західними країнами, з іншого боку — виступає на захист інтересів арабських держав. Керівництво Катару традиційно зважає на лідируючу роль Саудівської Аравії.

Катар — абсолютна монархія, уся повнота влади принверблюди Катарадлежит представникові династії аль-тани. Діяльність політичних партій і профспілок заборонена.

Державна релігія — іслам. Корінні жителі Катару дотримуються ваххабизма — релігійно-політичного плину в ісламі, засновником якого був Мухаммед ибн Абд аль-ваххаб (1703 – 1787). Ратуючи за «чистоту» ісламу, ваххабисти проповідують простоту вдач і ідею об’єднання арабів. Ваххабизм — офіційна ідеологія в Саудівській Аравії. Інші мусульмани Катару — прихильники суннизма й шиїзму.