Площа: 27,8 тис. км2. Новий Йерусалим Ізраїль

Чисельність населення: 6,2 млн. чоловік (1999).

Державна мова: іврит і арабський.

Столиця: Єрусалим (640 тис. жителів, 1999).

Національно-релігійні свята: Новий рік ( по єврейському календарю), Судний день, Сукот, Ханука, Пурим, Песах, Шавуот, День незалежності (14 травня, з 1948 р.).

Грошова одиниця: шекель.

Член ООН з 1949 р.

Країна найдавнішої цивілізації, легендарна Земля Обітована, Свята Земля, що дала людству одну зі світових релігій. Країна займає вузьку смугу суши на південно-східнім узбережжі Середземного моря: 470 км у довжину й близько 135 км завширшки. Граничить на півночі з Ліваном, на північний сході — із Сирією, на сході — з Йорданією, на південно-заході — з Єгиптом. Західний державний кордон проходить уздовж узбережжя Середземного моря.

На території сучасної держави Ізраїль 4 тис. років тому поселилися єврейські племена, залишивши кочовий спосіб життя. Протягом сторіч тут існувала самостійна єврейська держава. Наприкінці 1 тис. до н.е. це була провінція Римської імперії за назвою Палестина. В 1947 р. з ініціативи ООН Палестина, більш 20 років, що перебував під мандатним керуванням Великобританії, була розділена на дві держави — єврейське й арабське. 14 травня 1948 р. у Тель-Авіві було провозглашеногосударство Ізраїль. Три наступні десятиліття історії Ізраїлю були відзначені арабо-ізраїльськими війнами (1948 — 1949, 1956, 1967, 1973 рр.). В 1982 р., щоб убезпечити північні міста й поселення Ізраїлю від нападів збройних загонів ООП (Організації звільнення Палестини) з Південного Лівану, частини ізраїльської армії з боями ввійшли в Ліван. На початку 90-х рр. були досягнуті угоди про створення Палестинської національної автономії (ПНА) на частині територій західного берега ріки Йордан і сектору Газа.

З 6,2 млн. жителів країни 81% становлять євреї (більше половини з них — уродженці Ізраїлю, а осиерусалим арабський квартал Израильтальние приїхали з більш 70 країн миру); 17,3% — араби ( головним чином мусульмани, більшість яких — суніти) і 1,7% — друзи, черкеси й інші малі громади. Середній вік населення Ізраїлю — 26,9 року. Араби-Мусульмани ( близько 815 тис. чоловік) живуть головним чином у маленьких містах і селах, більше половини з них — на півночі країни. Бедуїни становлять близько 10% мусульманського населення Ізраїлю. Араби-Християни є другою по чисельності меншостями Ізраїлю — окринок Кармель Израильоло 160 тис. чоловік. Вони живуть головним чином у Назарете, Шфараме й Хайфі. Друзи ( близько 95 тис. чоловік) є арабоязичним меншостями, що проживають в 22 селах на півночі Ізраїлю в умовах культурної, соціальної й релігійної автономії. Релігійне навчання друзов тримається в таємниці від непосвячених, але одне з його положень зобов’язує членів громади до повної лояльності стосовно владі країни проживання.

Більш 90% ізраїльтян живуть у містах. Багато центральних міст елементи, що поєднують у собі, старовини й сучасності, вибудувані там, де були їхні прадавні предшбашня Давида Єрусалим Израильественники — Єрусалим, Цфат, Беер-Шева, Тверия, Назарет, Акко. Єрусалим в 1950 р. був оголошений ізраїльським урядом столицею держави, хоча за рішенням ООН він повинен мати міжнародний статус. Із закуткового провінційного містечка Оттоманської імперії Єрусалим перетворився в сучасне місто, політичний, економічний і культурний центр країни. У ньому сполучаються стародавність і сучасність, різні культури й національності, релігійний і світський спосіб життя.

У Тель-Авіві (більш 300 тис. жителів) і його пригородах расположевечерний Тель-Авів Израильно більшість промислових і сільськогосподарських підприємств, а також комерційних фірм, банків, редакцій газет, журналів і книжних видавництв. Тель-Авів заснований в 1909 р. як пригород Яффи, одного з найдавніших міст миру.

Хайфа розкинулася в Середземного моря на схилах гори Кармель. Місто розташоване на трьох рівнях: у нижньому місті на території, частково відвойованої в моря, расяхти Израильполагаются порт і торговельні райони; у середньому перебувають більш старі житлові райони; у самому верхньому — ростуть сучасні квартали із широкими вулицями й парками. Хайфа — головний глибоководний порт країни, центр міжнародної торгівлі. Це також адміністративний центр Північного Ізраїлю.

Беер-шева перебуває в Негеве. Це сучасне місто, побудований на місці поселення, що існував близько 3500 років тому. Сьогодні це — «столиця Негева», четвертий по числу жителів місто Ізраїлю, адміністративний і економічний центр, де зосереджені державні установи, медичні, навчальні й культурні заклади, що обслуговують південь країни.Узбережжя Ізраїль

Ейлат, саме південне місто, – порт, що забезпечує вихід до Червоного моря й Індійському океану. Порт побудований на місці прадавньої гавані, здійснює торговельні зв’язки з Африкою й Далеким Сходом. Круглогодичний міжнародний курорт.

У центральній частині Ізраїлю розташовані невисокі Галпески Израиляилейские гори, що полягають здебільшого з вапняку й доломіту. Завдяки непересихающим рікам і порівняно рясним опадам рослинність тут залишається вічнозеленої. Практично безводна напівпустельна область Негев займає майже посоли Мертвого моря Израильлстрани. Південний Негев являє собою посушливу зону з невисокими пісковиковими пагорбами й рівнинами, порізаними каньйонами й руслами рік, що сезонно заповнюються водою. Що харчується струмками з гори Хермон, ріка Йордан перетинає долину Огуда, упадає в озеро Кинерет (Тивериадское) і, продовживши свій шлях через Йорданську долину, упадає в Мертве море. Озеро Кинерет — головний Ріка Йордан Израильпресний водойма Ізраїлю. Води Мертвого моря багаті калієм, магнієм, бромом, повареною сіллю. Південніше, аж до Ейлатского затоки на Червонім морі, простирається Арава — ізраїльська савана. В Ізраїлеві чітко виражено два кліматичні сезони: дощовий, зимовий (з листопада по квітень) і сухий, літній (із травня по жовтень). На середземноморській рівнині – водоспад Ізраїль вологе літо й м’яка, сира зима; у гірських районах — сухе тепле літо й помірне холодна зима з дощами, а зрідка й снігом; у долині ріки Йордан літо — печеня й суха, а зима — м’яка; на півдні країни дні жаркі, а ночі холодні.

З біблійних часів євреї сповідують іудаїзм — найстаршу монотеїстичну світову релігію. До 20% ізраїльських євреїв виконують усі релігійні приписання, близько 60% дотримують їх частково, а 20% — абсолютно не релігійні. Оскільки Ізраїль створювався як єврейське гизраиль стіна плачаосударство, субота (шабат) і всі національні й релігійні свята оголошені державними.

Притягальні для тисяч і тисяч віруючих з багатьох країн миру Святі місця різних релігій в Ізраїлеві перебувають під керуванням відповідних релігійних влади, і вільний доступ до них гарантується законом.

Святині іудаїзму: Західна стіна («Стіна плачу» — уціліла ділянка стіни, що оточувала Храмову гору в прадавньому Єрусалимі); могила єврейської праматері Рахели; гробниця патріархів у печері Махпевиа Долороза-Скорботний шлях Єрусалим Израильла в Хевроне; гробниці Маймонида (Рамбама) ви Тверії, раби Шимона Бар Йохая на горі Заходом і ін. Мусульманські святині: комплекс будов Харам аш-шариф на Храмовій горі в Єрусалимі; гробниця арабських патріархів у Назарет Храм Благовещения Израильхевроне; мечеть ель-джазар в Акко.

Християнські святині: Виа Долороза (Скорботний шлях Ісуса Христа на Голгофу), місце Таємної вечері, храм Труни Господня й інші євангельські місця в Єрусалимі; церква Різдва в Бейт-Лехеме (Віфлеєму); церква Благовещения в Назарете; гора Блаженств, Табха й Капернаум на березі озера Кинерет.

Ізраїль — парламентська республіка. Глава держави —, що обирається на 5 років президент. Законодавчий орган країни — однопалатний парламент (кнесет). Виконавча влада належить уряду.