Площа: 1,65 млн. км2. Руїни палацу Дарія Персеполь Іран

Чисельність населення: близько 69 млн. чоловік (1998).

Державна мова: перський (фарси).

Столиця: Тегеран ( близько 10 млн. жителів, 1999).

Державне свято: День ісламської революції (11 лютого, з 1979 р.).

Грошова одиниця: ріал.

Член ООН з 1945 р., ОИК – з 1969 р. і ін.

Розташований на південно-заході Азії. Граничить на сході з Афганістаном, Пакистаном, на півночі — з Туркменістаном, Азербайджаном, Вірменією, на заході — з Туреччиною, Іраком. На півночі обмивається водами Каспійського моря, на півдні — Перського й Оманского заток. До 1935 р. офіційна назва — Персія. Більшу частину території займає Іранське нагір’я, середня висота якого 1219м. На півночі — гірський хребет Ельбурс (з горою Демавенд, 5604 м), на південно-заході — гірська система Загрос (гора Зердкух, 4548 м). Переважають пустелі й напівпустелі. Клімат — субтропічний, континентальний. Опадів на більшій частині Ірану — до 500 мм у рік. Не рідкість — руйнівні землетруси.

Іран — багатонаціональна країна. Близько 50% населення становлять перси, 24% — азербайджанці, 8% — гилянци й мазандеранци, 7% — курди, 3% — араби, по 2% — лури й белуджи й ін. Найпоширеніші мови: перський (фарси), азербайджанський, курдський, арабський.

Більшість ндома Иранародов, що населяють сучасний Іран, успадкували й зберігають культурні традиції, що сходять до прадавньої й середньовічної історії, коли країна була одним із самих значних центрів світової цивілізації. Планування й зовнішній вигляд селищ і більшості міст відрізняють особливості, відомі персам протягом багатьох століть. Житлові квартали, як правило, складаються з одне-двоповерхових будинків із плоскими дахами й внутрішніми дворами. У великих містах традиційна забудова сусідить із сучасної, включаючи багатоповерхову, але заможні родини віддають перевагу комфортабельним особнякам, оточеним садами або квітниками. Фасади й інтер’єри житлових будинків нерідко прикрашаються традиційними декоративними елементами (наприклад, багатобарвними кахлями з рослинним орнаментом), характерними для облицювання стін, куполів, мінаретів багатьох мечетей, медресе (мусульманських шкіл), мавзолеїв, шиїтських святих.

Більшість сільських і багато міських жителів носять традиционнународ Иранаю одяг, що заохочується владою, як прояв вірності законам і звичаям ісламу. Згідно з діючими правилами, жінки зобов’язано покривати голову хусткою, носити довгополий одяг і втримуватися від уживання яскравої косметики. У різних районах країни й у різних етнічних груп традиційний костюм і житло мають свої численні місцеві особливості. Кочівники, наприклад кашкайци, живуть звичайно в наметах. У гірських селищах будинку будуються терасами. У деяких районах для захисту від літньої спеки дотепер застосовують стародавню будівельну технологію з використанням вентиляційних веж, що дозволяють зберегти прохолодь у приміщеннях.

Килими Иранковроткацкое мистецтво персів, відоме усьому світу, представлено декількома центрами: Исфахан, Кашан, Бабриз, Мешхед. Кожний зберігає свій стиль. Більшість жителів почитають не тільки ісламські символи й авторитети, Коран і священні перекази, але й найбільше надбання культури Ірану — перську класичну поезію (Саади, Хафиз, Хайям, Фірдоусі). Утворена частина населення знайома з європейською культурою, включаючи росіянку. Поряд із цим у народі, особливо в сільських жителів, дотепер широко існують численні марновірства, забобони, віра в злих і добрих парфумів, у прикмети, талісмани й ін.

Тегеран – столиця з 1788 г. Перше згадування про Тегеран як місті относитсплощадь Азади в Тегерані Ираня до XII в. Розташований у південних передгір’їв Ельбурса на висоті 1100 м. З міста добре видна вершина гори Демавенд. Більша частина міської забудови ставиться до XX в. У центрі — будинку основних Музей килимів у Тегерані Иранправительственних і суспільних установ, навчальних закладів, найбільших фірм. У Тегерані проводиться понад 1/3 промислову продукцію. Найвідоміший історичний пам’ятник — палац Голестан (XVIII — XIX ст.) – характерний зразок іранської архітектури нового часу. Розташований у ньому художній музей представляє мистецтво Ірану різних епох.

Мешхед — центр текстильної й харчової промисловості. Одне з головних місць поклоніння мусульман-шиїтів (більш 1 млн. прочан щорічно). Головна визначний пам’ятка — грандіозний культовий ансамбль XII — XIX ст. навколо усипальниці імама Рези (заснована в IX в.) з пов’язаною з ним мечеттю Гаухаршад. Біля Мешхеда — могила великого перського поета А. Фірдоусі ( близько 940 — 1020).

Исфахан (столиця в XI — XIII ст., в XVI – XVIII ст.) розташований у северо-вмости з Исфахане Ираносточних предгорьясию рє пул – міст Иранх Загроса. Місто перетинає ріка Заянде-Руд. Великий центр чорної металургії, текстильної, харчової, цементної, хімічної промисловості. У центральній частині міста — один зі зразків середньовічного містобудування — знаменитий ансамбль площі Мейдане-Шах (Шахська площа) з палацом Алі-Капу (XV- XVII ст.), із численними мечетями, медресе, чудовими арковими Мечеть Імама Иранмостами. Це стародавній центр художніх ремесел і мініатюри (исфаханська школа). Шираз (заснований в VII в.) — центр провінції Фарс і землеробського району. Має підприємства нафтопереробної, хімічної, цементної промисловості. Розвинене килимарство. Батьківщина великих поетів Позаду ( близько 1210 – 1292) і Хафиза ( близько 1325 – 1389). Знаменитий паркамткачи Ирани й квітниками (прозваний містом троянд і солов’їв). З пам’ятників архітектури найбільш відомі мавзолей Шах-Чераг (XIII — XIX ст.), мечеті Соборна, Ноу (IX — XII ст.), Вакиль (XVIII в.). У середні століття — центр мініатюри (ширазська школа). Кум — найбільший релігійний центр, що залучає до 1 млн. прочан-шиїтів у рік. У місті перебувають усипальниця Фатими (сестри імама Рези), а також відома богословська школа. Кум — місце поховання шахів, членів їх родин, знаті, багатих купців.

Поблизу міста Хамадан зберігся висічений на скелі Бехистун клинопиперсеполь руїни Ирансний текст на древне-перському, еламском і вавилонському мовах. Напис і рельєф, що зображує тріумф пануючи Дарія I над переможеними заколотниками, викладають події в державі Ахеменидов в 522 — 519 рр. до н.е. В XIX в. текст напису був прочитаний, що поклало початок дешифруванню клинописного листа багатьох народів Прадавнього Сходу.

На території сучасного Ірану найдавніші державні утвори виникли на початку III тис. до н.е. У середині VI в. до н.е. Іран став центром першої в історії світової імперії, що простирався від долини Інду на сході до чорноморських проток і Єгипту на заході й ог прикаспійських степів на півночі до Аравійського моря на півдні. Більш ніж двовікової історії цієї імперії був покладений кінець азіатськими перемогами А. Македонського (356 — 323). До кінця XIX — початку XX в. Іран, формально залишаючись незалежною державою, фактично перетворився в напівколонію Великобританії й Росії. В 1905 — 1911 рр. у країні відбувався масовий революційний рух, результатом якого стало прийняття першої конституції. Під час другої світової війни територія Ірану використовувалася союзниками для транспортування військових матеріалів і продовольчих поставок у СРСР. В 1943 р. у Тегерані проходила конференція керівників союзних держав: СРСР (І. В. Сталін), США (Ф. Рузвельт) і Великобританії (У. Черчилль). На ній були ухвалені рішення про спільні дії у війні проти Німеччини й про післявоєнне співробітництво. У післявоєнні десятиліття в Ірані підсилився вплив США, які зробили його своїм головним стратегічним союзником у регіоні Перської затоки. Положення різке змінилося після що відбувся в Ірані в 1978 – 1979 рр. революції, яка скинула проамериканський режим шаха Мохаммеда Реза Пехлеві й проголосила країну ісламською республікою. В 1980 — 1988 рр. відбувався кровопролитний збройний конфликшах Черадж уночі Шираз Ирант між Іраном і Іраком, викликаний прикордонною територіальною суперечкою.

Іслам шиїтської користі сповідують 95% населення Ірану, суннизм — 4%. Є нечисленні громади зороастрийцев, бехаитов, іудеїв.

В Ірані збереглися унікальні пам’ятники історії й культури. Найбільш відомі, що перебувають в 50 км до севперсеполь Иранеро-Сходу від Шираза руїни палацового ансамблю Персеполя — однієї зі столиць Ахеменидов. В 20 — 30-е рр. XX в. були початі розкопки й відновлені окремі частини ансамблю. Археологи визначили, що будівництво міста велося з 515 г. до н.е. і тривало до середини V в. до н.е. У центрі ансамблю на платформі висотою 2,5 м перебував квадратний парадний зал (ападана) пперсеполь Иранлощадью 3600 м.кв., що вміщав 10 тис. чоловік. З 72 колон, що підтримували потовк залу, що й оточували його портиків, збереглися 13. Дві сходи, що ведуть у зал, прикрашені рельєфами, що зображують придворних і довгу процесію посланців 33 народів держави, що несуть подарунки (або щорічну данину) паную. В 80 км до північний сходу від Персеполя збереглися фрагменти комплексів священної столиці Ахеменидов — міста Пасаргади. Це найдавніший пам’ятник перської архітектури (побудовано між 546 — 539 рр. до н.е.). Недалеко від Персеполя перебувають висічені в скелях гробниці ахеменидских царів і рельєфи епохи Сасанидов (III — VII ст.) Медресе Чахор Баг Иранна одному з них зображена сцена тріумфу пануючи Шапура I над переможеним і захопленим у полон (260 г. н.е.) римським імператором Валеріаном.

Іран – ісламська республіка, верховний керівник якої – президент – обирається радою з вищих шиїтських лідерів. Його повноваження пожизненни й необмежені. Президент – номінальний глава й виконавчої влади. Вищий законодавчий орган – однопалатні Ісламські національні збори (меджлие).