Чисельність населення: 22 млн. чоловік (1999).

Державна мова: арабський.

Столиця: Багдад (5 млн. жителів, 1999).

Державне свято: День революції (14 липня, з 1958 р.).

Грошова одиниця: іракський динар.

Член ООН і ЛАГ з 1945 р.

Ірак — колиска найдавнішої цивілізації, що виникла між Тигром і Євфратом (у Межиріччя). Тут була споруджена знаменита Вавилонська вежа й створені «висячі сади» Семіраміди (VI в. до н.е.), що вважаються одним із семи чудес світу. Порт Басра — батьківщина знаменитого Синдбада-Мореплавця.

Перебуває в Західній Азії, займає в основному Месопо-Тамскую низовина. На півночі граничить із Туреччиною, на сході — з Іраном, на півдні — з Кувейтом (на півдні обмивається водами Перської затоки), на південно-заході — із Саудівською Аравією, на заході — з Йорданією, на північно-заході — із Сирією.

Араби становлять 3/4 населення Іраку, курди — близько 20%. У країні проживають також туркмени, ассирийци (айсори), перси, вірмени, євреї й народності медан, або «озерні араби».

Араби населяють переважно центральні й південні області. Курди живуть у кліматично сприятливій північній частині Іраку, де розташовані багаті родовища нафти. У зв’язку із цим розв’язок курдського питання має для Іраку життєво важливе значення.

Одна із самих цікавих національних груп — «озерні, або болотні, араби», що проживають у південній частині Іраку, де зливаються Тигр і Євфрат. Тут перебуває містечко аль-курна, оточене з усіх боків більшими й маленькими озерами й болотами, поросшими гігантським очеретом, очеретом і осокою. «Болотні араби» відрізняються від сухопутних укладом життя, звичаями, мовою. Вони туляться на острівцях, часто штучних, розміром з невелику садову ділянку, а житла споруджують зі зв’язаних пучків очерету. Спілкуються із сусідніми родинами, пересуваючись на невеликих човнах-долбленках. Джерелом існування є продаж традиційних виробів з очерету.

Іракці проживають, як правило, в одне – або двоповерхових будинках під плоскими дахами. Поруч із будинками — невеликі ділянки землі. Перший поверх має господарське призначення, а також служить прихожей або вітальні. На другому поверсі кілька спалень. Увечері життя переноситься на плоський дах.

Іракці віддають перевагу традиційному одягу — довгу, до самої підлоги сорочку зі стоячим коміром і довгими рукавами — галабию. Доповнює її широка головна хустка — куфия з обручем, який надівається поверх хустки, притискаючи його до голови. Куфия охороняє від сонця й пили. У зимові місяці поверх галаби надягають піджак, зшитий по-європейськи. Національний одяг іракських жінок — чорна до щиколоток сорочка й чорне покривало — абайя. Чоловіка й жінки в Іраку віддають перевагу вільному покрою й довгі сорочки: вони не сковують рухів, а головне — продуваються й не липнуть до тіла. Близько 80% населення говорить на іракському діалекті арабської мови, відмітною рисою якого є звук «год». У Курдській області офіційними є мови іракських курдів — сорани й курманчи. Багато іракських курдів говорять на арабському, особливо міська молодь.

У містах проживає 3/4 населення країни. Столиця Багдад — найбільше по чисельності місто. Він був заснований аббасидским халіфом аль-мансуром в 762 г. Старий Багдад — це типове східне місто з вузькими, кривими вуличками, з нескінченними торговельними рядами і яскравим гучним базаром. Новий Багдад побудований у європейському стилі. Тут розмістилися адміністративні будинки, контори іноземних фірм, посольства, готелю, кінотеатри. Багдад — центр політичному, економічному й культурному життя. Тут розташоване понад половину всіх промислових підприємств країни, на яких зайнято більш 60% працюючих у промисловому секторі. В 60 — 80 рр. XX в. більша частина житлової забудови перемістилася на лівий беріг Тигру. На правом бережу ріки розташовані промислові підприємства, аеропорт, залізничний і річковий вокзали.

Басра — другий по величині й значенню місто Іраку. Заснована арабами в 637 г. Переживши спад у складі Османської імперії, Басра відродилася на рубежі XIX — XX ст. у період будівництва Багдадської залізної дороги.

Сучасна Басра — морські ворота Іраку, важливий торговельний і промисловий центр. Залізниця й автомобільне шосе зв’язують місто із внутрішніми районами країни й із сусідніми державами. Порт Басри розташований на березі Шатт-Ель-Араб в 190 км від Перської затоки й ухвалює океанські лайнери. Життя Басри зосереджене на ріці. Сучасні швидкохідні катери, човни найрізноманітніших форм, баржі й фелюги — основні види транспорту, що зв’язують місто з околишніми селищами. Вулиці перетинають численні канали, по яких снують човна. Через канали перекинуті мости, у годинник припливів вода підступає до будинків. Третє за значенням місто Іраку — Мосул. Це великий торговельний, промисловий і культурний центр на півночі країни, розташований на правом бережу Тифу в 400 км до півночі від Багдада. Мосул — великий транспортний вузол. Залізниця зв’язує його з Багдадом і із сірійською границею, асфальтоване шосе — з Киркуком, турецької й іранської границями. У місті є підприємства текстильної, цементної, цукроварної, шкіряної, взуттєвий і борошномельної галузей. Інші великі міста — Сулеймания, ан-неджеф, аль-хилла, Кербела, Киркук.

В Іраку чотири природно-географічні зони. У гористому Курдистані – родючі землі. В області Джазира ( до півночі від Багдада) щорічно випадають значні опади, що дозволяє успішно вирощувати зернові. У Межиріччя ( до півдня від Багдада) — невелика кількість опадів, тому рільництво тут можливе лише при штучнім зрошенні. На заході — малозаселена пустельна область. Клімат — субтропічний середземноморського типу, з теплою й дощовою зимою, сухим і печеням улітку (+40… +50°С). На півночі клімат континентальний — пекуче літо й тривала сніжна зима зі зниженням температури до – 15"С.

Завоювавши Месопотамію, араби принесли із собою іслам. Державна релігія Іраку — іслам. Приблизно 95% населення — мусульмани, з них 55% — шиїти. В Іраку

Ірак — країна прадавньої культури, багатий історичними й архітектурними пам’ятниками. Багато визначний пам’яток у самому Багдаді. Тут перебуває діюча так звана «Золота мечеть» — мечеть аль-ка-димийя (XVI в.), де похований сьомий імам шиїтів Муса аль-кадимо. Збереглися мечеть-мавзолей імама Абу Ханифа, мавзолей Зубайди (XIII в.), ворота Баб аль-вастани (XIII в.) і ін. Особлива увага залучає будинок знаменитої середньовічної школи аль-мустансирия. Воно було побудовано в 1227 — 1233 рр. засновником школи халіфом аль-мустансиром. Зараз тут розташовується університет.

У декількох кілометрах від Багдада лежать величні руїни столиці сасанидского Ірану — Ктесифона. В 120 км до півночі від Багдада розташоване невелике містечко Самарра. Аббасидський халіф аль-муттасим, наляканий повстанням багдадцев, в 836 г. переніс сюди свою столицю. Самарра 56 років була столицею могутнього Абба-Сидского халіфату. У центральній частині міста перебував величезн, що займав 175 га палац халіфа. У Самарре вражає мінарет мечеті аль-мутаваккиля. Його висота досягає 52 м. Навколо мінарету споруджений спіральний пандус шириною близько 1,5м.

З історичних і архітектурних визначний пам’яток найбільшою популярністю користується Вавилон. Перші згадування про нього ставляться до III тис. до н.е. Найбільшого розквіту місто досяглося при правлінні пануючи Хамураппи наприкінці II тис. до н.е. і в період Зеландско-Вавилонського царства в середині I тис. до н.е. Давньогрецький історик Геродот, що відвідав Вавилон в V в. до н.е., був вражений його величчю й розкішшю. Вавилон тягся уздовж Євфрату смугою в 22 км. Стіна, що оперізувала Вавилон, досягала в довжину 18 км і мала 360 веж. Ворота Иштар були облицьовані глазурованою цеглою. Знаменита Вавилонська вежа — семиярусний зиккурат — палац-міцність, до якого примикали споруджені на уступах «висячі сади» Семіраміди. В 15 км до півдня від Вавилона перебувають руїни міста Борсиппи. Із цим містом історія зв’язує біблійну легенду про Вавилонську вежу, яка так і не була добудована до неба. Широко відомі й інші історичні й археологічні пам’ятники — міста прадавніх шумерів Ур, Ниппур, Ларса; на півночі, навколо Мосула, — ассірійські міста Ассур, Ниневия, Нимруд.