Площа: 299,7 тис. км2.

Чисельність населення: 74,7 млн. чоловік (1999).

Державна мова: филипино.

Столиця: Маніла (3,7 млн. жителів, 1999).

Державне свято: День незалежності (12 червня, з 1898 г.).

Грошова одиниця: філіппінське песо.

Член ООН з 1946 р., АСЕАН – з 1967 р. і ін.

Держава в Південно-Східній Азії, розташоване на Філіппінському архіпелазі (більш 7000 островів, населені — близько 800). Обмивається водами Тихого океану і його морів — Південно-Китайського, Сулу й Сулавеси.

Загальна назва «филиппинци» поєднує більш ста національностей, що говорять на 130 мовах і діалектах. Це тагали, мова яких послужила основою для національної мови филипино, илоки, биколи, ифугао, мусульмани моро й ін. У горах ще є поселення бонтоков, відомих у минулому «мисливців за головами», а у водах моря Сулу дотепер кочують морські цигани баджао. Рівень грамотності — 88%, початкова освіта — безкоштовне. Середня тривалість життя — 63 року. На культуру Філіппін великий вплив виявили іспанці, принесшие сюди й католицизм. Цей вплив відбивається в іменах, покрої одягу, музиці, архітектурі, любові до гітари й фиестам. Поряд із цим зберігаються й більш прадавні шари культури: традиційні ремесла (карбування по металу, різьблення по дереву, плетиво з бісеру), побутові й обрядові танці (танець із бамбуковими тичинами тиниклинг), народна архітектура (будинку на палях, з різьбленими карнизами у формі носа човна й т.п.), національні види спорту (бойове єдиноборство арнис, півнячі бої, запуск повітряних зміїв, сипа — різновид малайського волейболу), народна медицина (хилери, що проводять операції без хірургічних інструментів, руками).

Вабила (з тагальского Мауппа – букв. «місце, де росте нила» — индигонос) — столиця з 1946 р. Місто розташоване на острові Лусон на березі Манільської затоки, засновано 24 травня 1570 г. Є містом-побратимом Москви (з 1982 р.). Історичний центр Маніли — Интрамурос (исп. « Усередині стін»): форт Сантьяго (1582), церква Святого Августина (1614), Манільський кафедральний собор (1879) і ін. З 1975 р. Маніла разом з містами-супутниками утворює Більшу Манілу. У столиці — 20 університетів, серед них найстарший університет Санто-Томаса (1611), а також академія мистецтв і національна бібліотека, музеї, театри, найбільші спортивні спорудження: національний стадіон (60 тис. чоловік) і національний палац спорту «Рисаль меморіал Колизеум» (10 тис. чоловік). Діловий центр — Макати. Є наземне метро. Налагоджене залізничне, шосейне, морське й авіасполучення з іншими містами.

Багио — літня столиця, місто в 250 км від Маніли в горах на висоті 1500 м. Населення — близько 200 тис. чоловік. Завдяки відносно прохолодному клімату віддавна є місцем відпочинку филиппинцев. Тут проходять різні міжнародні дипломатичні, політичні, наукові й спортивні зустрічі. День підстави Багио (1909) урочисто відзначається наприкінці серпня — початку вересня святом-фестивалем. На околицях — мальовничі водоспади.

Туристів залучають історичні визначний пам’ятки країни. Багато хто з них зосереджені в Манілі: палац Малаканьянг (з 1986 р. – також музей), ультрасучасний Культурний центр Филлипин і ін. Викликає замилування унікальний орган, з 832 бамбукових трубок, початку XIX в. у церкві міста Лас-Пиньяс.

Переважно гірська країна (вулкан Апо на острові Мінданао — 2954 м). Половину території займають дощові тропічні ліси, у яких налічується більш 10 тис. видів рослин, багато хто з них ендемики ( у тому числі біла квітка сампагита — поетичний символ країни). У лісах живуть численні представники тваринного миру, наприклад сама маленька у світі мавпа тарсиус і нічний звірок « долгопят-примара», карликовий олень кабарга. Клімат — жаркий, тропічний (середньорічна температура понад +25° С). Опадів — 1000 – 4000 мм у рік. Тут 19 діючих вулканів. Крім того, острівна держава страждає від руйнівних тайфунів.

З XVI в. Філіппіни перебували під владою Іспанії. В 1898 г. у результаті антиколоніальної революції була проголошена незалежна Філіппінська республіка, перша в історії країн Сходу. У підсумку війни 1898 — 1904 рр. Філіппіни виявилися володінням США, які купили цю територію в Іспанії за 20 млн. доларів. В 1934 р. США надали Філіппінам автономне керування. В 1941 – 1945 рр. Філіппіни були окуповані японськими військами. З 1946 р. — знову незалежна держава. В 1965 – 1986 рр. у країні була встановлена диктатура Ф. Маркоса. В 1987 р. уведена нова конституція.

Філіппіни — президентська республіка. Глава держави — президент, що обирається прямим загальним голосуванням на 6 років. Законодавчий орган — Конгрес Філіппін (двопалатний парламент), що полягає із сенату й палати представників.

Переважна більшість населення — католики (84%). Поряд із цим є прихильники протестантизму (6%), ісламу (5%) і ін.