БОЛГАРІЯ

Республіка Болгарія

Площа: 110,9 тис. км2. Рильський монастир

Чисельність населення: 8,8 млн. чоловік (1998).

Державна мова: болгарський.

Столиця: Софія (1,3 млн. жителів, 1994).

Державне свято: День звільнення Болгарії від османського ярма (3 березня, з 1878 г.).

Грошова одиниця: лев.

Член ООН з 1955 р. Входить у Раду Європи з 1992 р.

Держава розташована в Південній Європі на північний сході Балканського півострова. Граничить із Румунією, Туреччиною, Грецією, Македонією, Югославією. На сході обмивається водами Чорного моря.

Історія країни повна драматизму. Мужній болгарський народ завзято відстоював гідність і волю протягом багатьох століть, не зломившись ні під двовіковою владою Візантії, ні під п’ятивіковим османським пануванням.

Розвиток сучасної болгарської індустрії почався після другої світової війни. Особливо важливе значення придбали металургія, машинобудування (виробництво електротельферів і електрокарів, тракторів, сільгоспмашин, ЕОМ, верстатів), хімічна й харчова галузі (плодове консервування, тютюнництво). Основні промислові райони сформувалися в підніжжя гір, у межгірних улоговинах, найбільший серед яких — Софійсько-Пернікський. По виробництві свинцю й цинку розраховуючи на один жителя Болгарія займає одне з перших місць у світі. Добуваються також буре вугілля й інші види корисних копалин. Традиційні заняття населення — землеробство (зернові, бобові, тютюн, городин, фрукти, ефіромаслинні культури) і ськотарство (велика рогата худоба, вівці, свині). За структурою земельних угідь Болгарія відрізняється від інших країн Балканського півострова більшою часткою оброблюваної площі (44% території) і меншою часткою вигонів і пасовищ. Головні райони овочівництва — Верхньофракійська низовина й центр Дунайської рівнини. Майстерність болгарських городників придбала світову славу. Країні належить перше місце у світі по виробництві рожевого масла. Експортуються машинобудівна, електротехнічна продукція, пластмаси, городин, фрукти, вино, тютюнові вироби. Зростання виробництва й пов’язане з ним багаторазове розширення вантажопотоків обумовили будівництво першокласних доріг. Внутрішні перевезення здійснюються в основному автомобільним і залізничним транспортом. Головну роль у перевезенні зовнішньоторговельних вантажів по Чорнім морю й Дунаю відіграє водний транспорті

Більшу частину населення країни становлять болгари. Тут проживають також турки, цигани, вірмени й інші народи. Болгарська мова ставиться до групи південнослов’янських. У формуванні сучасної культури й побуту болгар більша роль належить стародавнім традиціям. Їхній вплив прослідковується в архітектурі, прикладнім мистецтві, сімейному побуті й святкових звичаях. Національний характер того або іншого торжества підкреслюється  і ярким народним одягом. У жінок костюм ськладається з темного вовняного сарафана (сукмана) із глибоким вирізом, білої туникоподібної сорочки, кольорового пояса, яськравого фартуха. Доповнюється взуттям із сирицевої шкіри, візерунковими вовняними панчохами й одноколірною шовковою хусткою, зав’язаним на тім’ї й під який з лівої сторони заткнуть жива квітка. Чоловіка в західних районах надягають білий сукняний костюм, на сході — жовто-коричневий; крім кольору різниться також покрій штанів і ряд інших елементів.

Традиційні селянські житла дуже різноманітні. На рівнинах будинку переважно одноповерхові, прямокутні, нерідко з галереєю, утвореної стовпами під навісом даху. У горах будинку мають два, іноді три поверхи. Характерні нависи верхніх поверхів над цокольним, виступи (еркери), що надають будинку легкість. Етнічні традиції стійкі й у їжі. Ранком прийнято пити свіже або кисле молоко — знаменитий йогурт. Його їдять із хлібом або з листковим пирогом — баницею. На обід готовлять овочеві ( серед них на першім місці квасоля) і м’ясні тушковані блюда. Для гостей м’ясо присмажують на ґратах над вугіллями. У сучасному побуті збереглися деякі обрядові блюда. Наприклад, у Георгіїв день, 6 травня (день ськотаря), прийнято запікати молодого баранчика. У соціальнім житті болгар обертають на себе увага традиції колективізму. Як і в інших південних слов’ян, тут довгий час зберігалися більша родина (задруга) і група родинних родин по чоловічій лінії (патронімія).

Із традиційних свят у побуті залишилися найбільше близькі світовідчуванню сучасної людину. Самі яськраві й масові — карнавальний новорічний звичай, кукерські гри на Масницю (кукери — це хлопці, одягнені в незвичайні костюми з баранячої шкіри хутром назовні). Цікаве свято Трифонов день, відмічуваний 14 лютого. На виноградниках відбувається ритуал підрізання виноградної лози, після чого чоловіки вертаються в село, несучи на плечах вибраного ними «царя виноградників». Звичай сходить до фракинародйському культу бога провина й веселощі Сабазию (Дионису). 1 березня болгари відзначають прихід весни. На честь цього дня близьким дарують мартеници — витончені вироби із червоних і білих ниток у вигляді пензликів, кульок, фігурок. Їх приколюють до одягу й носять увесь місяць. Колись у народі просто зав’язували на руці ськручені червоні й білі нитки: червона — здоров’я, біла — довголіття (дожити до сивин). Це загальнобалканський звичай. Найбільш важливу частину народної творчості становить героїчний епос. Його герої — Марко-Кралевич, Момчило-Юнак і інші наділені рисами казкових персонажів.

Перша світська школа виникла в 1835 г. З 1966 р. здійснюється обов’язковий восьмирічний утвір. Діють університети Софійський, у Велике-Тирново, Пловдиве. Крім того, налічується більш 20 вищих навчальних закладів.

Серед економисобор Ал.Невського Софиячеських і культурних центрів провідне місце займає Софія. Це одна з наймолодших столиць у Європі, що стала головним містом Болгарії в 1879 г., незабаром після звільнення від влади Османської імперії. Розташований у підніжжя гори Витоши, місто вражає достатком зелені. Планування в основному радіально-кільцева. У Софії чимало найцікавіших пам’ятників і більших ськульптурних груп, що ставляться до різних історичних епох. Серед них — будинок Народних зборів, собор Олександра Невського, мечеть у центрі міста.

Найбільше місто південної Болгарії й господарський центр регіону — Пловдив, що має багатовікову історію. Тут перебувала столиця Фракії, а потім прадавній Филиппополь — столиця македонського царя Пилипа II. У центрі — стародавні вулички, що піднімаються по схилах мальовничих ськелястих пагорбів, на укосах яких подекуди видні залишки римських кріпосних стін. Ця частина міста зберігається як архітектурно-історичний заповідник.

Варна Варна- найбільше місто й порт північної Болгарії, найбільший промисловий центр. Розташована на березі однойменної морської затоки на великій, рівн терасі, що піднімається над морем. Південна частина міста амфітеатром спуськається до причалів порту й великому Варненському озеру. Русе — промисловий центр і порт на Дунаї. Поруч із ним розташований великий двох’ярусний міст через ріку — це головні сухопутні ворота Болгарії, через які здійснюється перевезення вантажів і пасажирів у Румунію й інші країни.

Габрово перебуває в географічному центрі країни, у північних схилів хребта Стара-Планина, на торговельному шляху, що веде від Дунаю на південь через зручний Шипкинський перевал. Це промислове місто вузьким багатокілометровою смугою тягнеться уздовж затиснутої горами долини ріки Янтри.

Місто Велике-Тирново стоїть на високих пагорбах, образованнвелико-тирновоих вапнякове плато, що розрізала, рікою. Увійшов у болгарську історію в 1185 г., коли тирновські феодали брати-бояри Асен і Петро очолили повстання проти Візантії, що панувала тоді на Балканах, і заснували Друге Болгарське царство. Місто досяглося великого розквіту. Прадавні літописи називали його «Царьградом Тирново», «Дружиною Константинополя». На пагорбі Царевец до наших днів збереглися руїни царського палацу, будинків придворних і безлічі церков. У цей час Царевец перетворений в археологічний заповідник.

Особливістю природних умов Болгарії є розчленованість Гірське озеро біля Піка Мусалатерритории по вертикалі. Північною границею протягом 470 км служить Дунай. Уздовж нього тягнеться майже безлесая й сильно розорана горбкувата Нижнедународопські горийськая рівнина. У центрі країни — гірський хребет Стара-Планина. До півдня від нього — хребет Средна-Гора. На південно-заході перебуває Рила-Родопський гірський масив. У гори вклинюється велика Верхнефракийськая низовина. Таким чином, близько 2/3 території Болгарії лежить на висоті нижче 500 м над рівнем моря, у межах пояса, зручного для землеробства, 1/3 зайнята горами, причому 13% плошади розташоване на 1000 м вище рівня моря.

Основу болгарського етносу ськлали фракийци, слов’яни й протоболгари. Фракийські племена жили на сході Балканського півострова з епохи бронзи. ДО I в. етмонастирь Бочково Родопиа територія завойована Римом, в 395 г. увійшла до ськладу Візантії. В VI — VII ст. тут осіли слов’янські племена. Трохи пізніше, у другій половині VII в., через Дунай прийшли протоболгари — тюркомовні групи. В 681 г. зложилося так зване Перше Болгарське царство (в 1018 — 1187 рр. під владою Візантії). Уважається, що наприкінці IX — X ст. термін «болгари» набув сенсу етноніма. У період Втородача Армираго Болгарського царства (1187 – 1396) культура середньовічних болгар досяглася найвищого розквіту. Наприкінці XIV в. Болгарія завойована Османською імперією. Населення стало зазнати сильному впливу східної культури. Частина болгар (у Ро-Допських горах) перейшла в іслам. Після російсько-турецької війни 1877 — 1878 рр. Болгарія — князівство (васал Туреччини), з 1908 р. — незалежне царство. 15 вересня 1946 р. проголошена народною республікою. У червні 1990 р. на виборах у Народні збори, що проходили на багатопартійній основі, перемогла Болгарська соціалістична партія, у грудні того ж року сформований коаліційний уряд.

Створення в IX в. слов’янської абетки стало справою величезної історичної важливості. Її винайшли ченці із Солуна (Салоніки) — брати Кирило й Методій. Вони переклали богослужбові книги з давньогрецького на старослов’янський. Болгарія в IX — X ст. стала одним з культурних центрів слов’янського миру. У країні шанують перших слов’янських просвітителів. День Кирила й Методія, 24 травня, урочисто відзначається як свято болгарської освіти й культури, слов’янської писемності. У духовнім житті Болгарії найважливіше значення завжди мала література. Найбільшим прозаїком і поетом кінця XIX — початку XX в. був Іван Вазов (1850 – 1921). Його роман-епопея « Під ярмом» переведений на багато мов. Широко відоме ім’я письменника-сатирика Алеиконико Константинова (1863 — 1897). Популярність книги цього автора «Бай Ганю» у Болгарії можна зрівняти з популярністю в нас у країні романів Ильфа й Петрова.

Християнство проникнуло на територію Болгарії в IX в., і зараз переважна більшість віруючих країни ставиться до болгарської православної церкви. Мусульманами-Сунітами є проживаючі в країні турки, а також частина болгар ( так звані помаки).

Кращі зразки болгарської архітектури опікують державою. Некото-Еі міста обкопрвиштицаъявлени города-ии-музеями. Це Велике-Тирново — колишня столиця середньовічного Болгарського царства; місто Копривштица, кожний будинок якого свідчить про будівничого хист майстрів епохи болгарського відродження; Мелник — саме маленьке місто Болгарії, де на всіх будинках, що приліпилися до мальовничих пагорбів з ясно-жовтих піщаників, прибиті таблички, що говорять про томнесебир, що вони являють культурну цінність, охоронювану державою. Під охорону взяті й деякі стародавні села, наприклад Жеравна, Широка-Лика. Казкове враження робить містечко Несебир, заснований наприкінці II тис. до н.е. фракийцами. Він займає невеликий півострів, з’єднаний з материком вузькою перемичкою, по якій проходить шосе. В’їхавши у ворота напівзруйнованої кріпосної стіни, ви попадаєте в Несебир, де все овіяне романтикою старовини. Тут другі, дерев’яні, поверхи будинків виступають над першими, кам’яними, і підтримуються дубовими еркерами. Вулиці вузькі: півострів маленький і місту нікуди рости. У невеликому порту тісняться рибальські човни з візерунковими бортами. У місті збереглося близько 10 церков Х-ХIV ст.

Прапор Болгарияна основі конституції, що вступила в силу в 1991 р., Болгарія — республіка з парламентським керуванням. Глава держави — президент. Законодавчу владу здійснює однопалатні Народні збори. Для розв’язку найважливіших питань життя країни обирається Великі народні збори. Виконавчий орган — Рада міністрів. У жовтні 1991 р. на парламентських виборах перемогу одержала коаліція рухів і організацій Союз демократичних сил, заснований у грудні 1989 р. Адміністративно територія країни поділена на 9 областей.

Залишити коментар

Другие статьи рубрики "БОЛГАРІЯ"