БЕНІН
Республіка Бенін
Площа: 112,6 тис. км2.
Чисельність населення: 5,6 млн. чоловік (1997).
Державна мова: французький.
Столиця: Порто-Ново (200 тис. жителів, 1997).
Державне свято: День незалежності (1 серпня, з 1960 р.).
Грошова одиниця: африканський франк.
Член ООН з 1960 р., ОАЕ й ін.
Колишня французька колонія Дагомея в 1975 р. одержала назву Народна Республіка Бенін ( по імені могутньої колись африканської держави). Держава розташована в Західній Африці, на березі Гвінейської затоки. На заході граничить із Того, на північно-заході — з Буркина-Фасо, на півночі — з Нігером, на сході — з Нігерією. На півдні обмивається водами Атлантичного океану.
Більшість населення — землеробські народи. Більш 50% проживають на півдні й у центрі — тло, аджа й інші родинні їм народи. На сході живуть йоруба (12% населення), на північно-заході й північний сході — сомба, гурма, баріба (20%), на півночі, біля границі з Нігером, — сон-гаї, джерма, буса, хауса. У північних і центральних районах живуть скотарі фульбе: у регіоні їх уважають самими митецькими пастухами, і хлібороби віддають їм своя худоба на випас. На узбережжя й у містах численні мулати (нащадки від змішаних шлюбів креолів і французів з африканками). Уродженці Беніну широко відомі своїм мистецтвом бронзового лиття, різьблення по дереву, ткацтвом і плетеними виробами. У колоніальний період Дагомею (Бенін) називали «Латинським кварталом» Західної Африки: уже тоді рівень грамотності населення тут був вище, чим в інших колоніях. В 1997 р. частка грамотних серед дорослих становила 35%, у школах навчалося 66 — 69% дітей у віці від 6 до 12 років. У країні працює національний університет. Бенінські письменники, юристи, політологи, економісти широко відомі в Африці.
У столиці Порто-Ново перебувають парламент, багато державних установ. Прикраса міста — етнографічний музей, де зібрані найбагатші колекції по історії народів країни, зразки їх творчості. Котону ( близько 600 тис. жителів) — політичний, економічний і культурний центр, морський порт. Тут розташована резиденція глави держави, працюють уряд, найважливіші державні служби, посольства, банки, національний університет, радіо, телебачення, промислові підприємства.
Абомей — прадавня столиця держави Дагомея. Тут зберігся палацовий комплекс XVIII — XIX ст. з парадно прикрашеними залами, святилищами й гробницями. Тепер це Національний історичний музей, де можна побачити унікальні зразки національного бронзового лиття, прикрашені різьбленням по дереву трони правителів, стародавні кольорові панно із тканини з аплікаціями, що зображують священних тварин — хоронителів государів Дагомеї. Такі панно зустрічаються тільки в Беніні. Прибережне місто Виду зберігає залишки фортів XVII в. Тут перебувають Музей работоргівлі й Храм священних пітонів (символ життя в народу тло).
Число туристів, що відвідують Бенін, постійно росте. Доходи від туризму посідають друге місце після вступів від експорту сільськогосподарської продукції.
На приморській низовині клімат — екваторіальний; у центрі й на півночі — субекваторіальний і тропічний. На узбережжя — вологі тропічні ліси, кокосова й олійна пальми. У центрі й на півночі — лісосавани (акації, баобаби й дерева каріте) і трав’янисті савани (трава — до 3 м висотою ).
У середні століття на території Беніну існувало кілька держав, найбільшим була Дагомея. В XVII – XVIII ст. вона стала найважливішим центром работоргівлі в Західній Африці (звідси назва Невільнича Берег). З 1904 р. Дагомея — колонія Франції. В 1960 р. була проголошена незалежна Республіка Дагомея. В 1972 р. після п’яти державних переворотів до влади прийшла група офіцерів на чолі з М. Кереку. В 1975 р. Дагомея одержала назву Народна Республіка Бенін. В 1990 р. Загальнонаціональна конференція висловилася за лібералізацію економіки й суспільно-політичному життя, була дозволена багатопартійність.
Бенін — республіка. По конституції 1990 р. глава держави й уряду — президент. Законодавчу владу здійснює Національні збори. У країні діє більш 100 політичних партій і об’єднань.
Дотримуються місцевих традиційних вірувань і культів 60% бенінців. У південних районах поширене християнство (переважно католицтво) — більш 20% населення. У північних районах переважає іслам, вплив якого в останні десятиліття підсилюється.