БЕЛІЗ
Республіка Беліз
Площа: 23 тис.км2 .
Чисельність населення: 210 тис. чоловік (1998).
Державна мова: англійський.
Столиця: Бельмопан (10 тис. жителів).
Державне свято: День незалежності (21 вересня, з 1981 р.).
Грошова одиниця: белизській долар.
Єдина в Центральній Америці англомовна країна. Розташована на півострові Юкатан — прадавній землі індіанців майя. Держава розташована на південно-сході півострова Юкатан. Граничить на півночі з Мексикою, на півдні й заході — із Гватемалою. На сході обмивається водами Карибського моря.
Населення Белізу багатонаціональне. Найбільш великими по чисельності є три етнічні групи: креоли — негри й мулати ( тобто нащадки вихідців з Африки), іспано-індійські метиси й гарифуна, або тарифи (індіанці кариби, або «чорні кариби»). Тут проживають також індіанці юкатеки (юкатанськіе майя), мопан і кекчи; вихідці з Іспанії й інших країн Європи, із сусідніх країн Латинської Америки, індійці, китайці, араби й ін.
Креоли (афробелізці) становлять більшість (39%) населення країни; це переважно міські жителі. Частина негрів і мулатів — сезонники, зайняті лісозаготівлями й збором урожаю цукрового очерету й цитрусових. Традиційна афрокреольска культура збереглася лише в релігійній сфері, у музично-танцювальному фольклорі, у сімейному побуті. Афробелізці як і раніше люблять карнавали й барвисті релігійні церемонії.
Друга по чисельності група (33%) — іспаномовні метиси (ладинос, або просто «іспанці») зв’язані своїм походженням з індіанцями майя, але відійшли від них по мові й культурі й подібні з іспаномовними латиноамериканцями інших Карибських країн.
Етнічна група так званих «чорних карибів» ставиться до індійського населення, але по культурі вони набагато ближче до креолів, чому до індіанців майя. Як і афробелізці, чорношкірі кариби носять одяг європейського типу. Тільки в жінок зберігся звичай носити плетені солом’яні капелюхи, що нагадують за формою кошики. Індіанці майя, що колись населяли всю територію Белізу, живуть ізольовано в глибинних районах. Вони в основному втратили зв’язок із прадавньою культурою своїх предків.
Більше 50% населення говорить на місцевому діалекті англійської мови, 32% — на іспанському. В індіанців збереглися свої мови. Мовою міжетнічного спілкування для основної маси жителів країни став криулу.
Бельмопан, молоде місто, будівництво якого було почато в 1970 р., після того як в 1961 р. ураганом був нанесений значний збиток колишній столиці — Беліз-Сіті. Близько 1/4 населення всієї країни проживає в старому Беліз-Сіті. Це найбільше місто країни, діловий, культурний і фінансовий центр, морський порт. Удома в ньому дерев’яні, пофарбовані білою фарбою, із червоними рифленими дахами. Через болотистий ґрунт і частих повеней багато будинків у цьому місті-порту стоять на палях висотою до 3 м, у самої крайки води. У Белізі — два університети й інші вузи, два аеропорти.
У Белізі – другої у світі по величині бар’єрний риф ( близько 500 видів тропічних риб) і єдиний у світі заповідник ягуарів. Дрібні прибережні острівці («кайес») — улюблені куточки для підводного плавання.
Більш 2,5 тис. років тому на цю землю прийшли індіанці майя. Численні сліди прадавньої цивілізації свідчать про високу культуру майя. Наприклад, у містечку Кахаль-Печ збереглися знамениті «фальшиві арки» — одна з характерних рис храмової архітектури майя. Алігунха — один з найбільших археологічних центрів, де серед розкопок поховань майя виявлені витончені прикраси з яшми й морських раковин.
З півночі на південь рівнинна густа сельва переходить у родючі полонини й ланцюга хребтів. Вища крапка — пік Вікторія (1120 м). Каскади гірських рік, зелені прибережні острови й довгі піщані пляжі надають особливу красу природі Белізу. Більш 50% території покрите лісами з коштовними тропічними породами дерев (каучукові, махагоніеву й ін.). Жаркий субтропічний клімат зм’якшений північно-східними вітрами з океану (пасатами). Сухий сезон триває з лютого по травень.
До європейського завоювання, Беліз був населений індіанцями майя. На початку XVI в. територія була завойована іспанцями. Перше поселення європейців в устя ріки Беліз засноване в 1638 г. британськими моряками. Поселенці грабували, що проходили повз іспанські галеони, але поступово перейшли на заготовку сандалового дерева (коштовної сировини для виробництва барвників). Для видобутку деревини стали ввозити африканських рабів. В XVIII в. за панування над Белізом суперничали Іспанія й Великобританія. Остання спроба іспанців атакувати місто Беліз, що закінчився повним провалом, ставиться до 1798 г. В 1862 г. країна була офіційно оголошена британською колонією (Британський Гондурас). В 1964 р. колонія одержала внутрішнє самоврядування. В 1973 р. країна стала називатися Беліз. В 1974 р. Беліз став членом Карибського співтовариства, а 21 вересня 1981 р. проголошена незалежність Белізу ( набула чинності чинна конституція).
Беліз — суверенна держава. Глава держави — англійська королева, представлена місцевим генерал-губернатором. При губернаторові є законодавчий орган — Національні збори, що полягає із сенату й палати представників. Питання зовнішньої політики, оборони й внутрішньої безпеки входять у компетенцію генерал-губернатора. Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі із прем’єр-міністром.
Близько 62% населення Белізу — католики, 28% — протестанти. Інші сповідують іслам і індуїзм.