БЕЛЬГІЯ
Королівство Бельгія
Площа: 30,5 тис. км2.
Чисельність населення: 10,1 млн. чоловік (1998).
Державна мова: нідерландський, французький, німецький.
Столиця: Брюссель (1,1 млн. жителів, 1995).
Державне свято: День присяги короля (21 липня, з 1831 г.), День королівської династії (15 листопада, з 1866 г.).
Грошова одиниця: євро.
Член ООН з 1945 р. Входить у Раду Європи з 1949 р., у Європейський союз — з 1957 р., у НАТО — з 1949 р.
Розташована на заході Європи. Граничить із Нідерландами, Німеччиною, Люксембургом і Францією. Лише вузька смужка Північного моря відокремлює Бельгію від Великобританії.
Це одна з деяких країн, у яких була почата спроба розв’язати міжетнічні проблеми шляхом перетворення унітарної держави у федеративне. Період конституційних реформ, початий в 60-х рр. XX сторіччя, розтягся на три десятиліття й завершився в 1988 р.
Бельгія — високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством. Її частка у світовій промисловості більш ніж утроє перевищує частку в населенні Землі (друге місце у світі по виплавці стали на душу населення). Провідною галуззю є чорна металургія. Розвинені також машинобудування, хімічна, нафтова, текстильна й харчова промисловість. Більшим попитом користується бельгійська ськляна продукція. Антверпен — великий центр алмазограніння й торгівлі алмазами.
Бельгія не має великі природні багатства. В останні роки основою енергетики стали нафта й природний газ. Інша частина енергобалансу припадає на кам’яне вугілля й атомну енергію. Добувають фосфорити, каолін (біла глина) і різні будівельні матеріали.
Головна галузь сільського господарства — м’ясо-молочне тваринництво. У рослинництві переважають пшениця, ячмінь, цукровий буряк, картопля, городин. Експортуються промислове встаткування, автомобілі, метали, фармацевтика, алмази. У значній мірі завдяки своєму географічному положенню Бельгія посідає перше місце у світі по густоті залізниць, друге — по густоті внутрішніх водних шляхів (найбільший морський порт — Антверпен) і четверте — по кількості автомагістралей.
У ході історичного розвитку на території країни зложилися дві великі й компактно проживаючі етнічні групи. Північ населена переважно фламандцями (50,7% усього населення), що говорять мовою, подібному з мовою сусідньої Голландії й стосовному до німецької групи. На півдні живуть валлони (39,1%), для котрих рідним є французька мова. У Бельгії є також німці (100 тис. чоловік), що проживають в основному в прикордонні з Німеччиною 9 комунах Валлонії. Населення Брюсселя етнічно змішане, двомовне. Одне із самих плотнонаселених, високоурбанізованих держав у світі зуміло при цьому зберегти до наших днів свіжість народних звичаїв і традицій. Культура північних і південних провінцій трохи різниться. Так, сільські будинки фламандців звичайно являють собою витягнуті будівлі, де під одним дахом перебувають житлові й господарські приміщення. У валлонів будівлі замикаються в прямокутник, усередині якого перебуває дворик. Штукатурять будинку, як правило, тільки фламандці. На ковзанах дахів їх будинків можна побачити дерев’яні різьблені фігури, на дахах же валлонських будинків частіше зустрічаються металеві флюгери із зображенням півня — символу Валлонії.
Локальні відмінності має й народний одяг. Зараз вона надівається тільки по святах, однак окремі її елементи (наприклад, чорна шаль із бахромою, чепець) зберігаються в повсякденному одязі жінок похилого віку Фландрії. Повний же традиційний фламандський жіночий костюм ськладається з білої кофти, корсета, декількох спідниць із мереживами. Літні чоловіки надягають у свята сюртуки із щільного темного сукна. У валлонів народний одяг близький до одягу жителів сусідніх районів Франції. Вона включає вузьку смугасту спідницю, строкату кофту, темний фартух косинку, що перехрещується на груди, крислатий капелюх або невелику головну хустку. Багато валлонські фермери й робітники ( як і французькі) носять берет і довгу, найчастіше синю, блузу навипуск.
Основбельгийський шоколаду їжі як фламандців, так і валлонів становлять картоплю, овочеві й круп’яні блюда, а також солона риба, переважно оселедець. У фламандців великою популярністю користується народна страва вотерзен — своєрідна куряча юшка. Улюблені ласощі майже всіх бельгійців — ськибочки смаженої картоплі «помм фри». В області духовної культури традиції ще більш сильні. Від сусідніх країн Бельгія відрізняється достатком барвистих свят, що завжди супроводжуються ярмарками. Крім балаганів, каруселей і інших звеселянь тут улаштовуються змагання — як спортивні, наприклад стрілянина з лука, так і жартівні, зокрема змагання ненажер і ін. У багатьох фламандських містах проходять жартівні ходи з ляльками-велетнями, що зображують героїв популярних казок і легенд.
У валлонів, як і в інших романських народів, широко поширені карнавали. Ведмежі карнавали в Арденнах, жаб’ячі перегони в Шенберге, свято каналів у Брюгге, хід відьом у Беселаре, парад квітів — це лише деякі прояви місцевого фольклору. З 1914 р. у Бельгії діє закон про загальне обов’язкове навчання дітей. Початкова школа — шестирічна, середня — теж, але ділиться на два щаблі. У країні 21 вищий навчальний заклад, у тому числі 5 університетів (4 державних і католицький).
Брюссель — політичний, фінансовий і культурний центр країни. У тої же час це стародавнє місто, де спорудження середньовічного зодчества сполучаються з ультрасучасними будинками. Як і багато інші міста Бельгії, він має центральну площу Гран-Плас, що вважається однієї з найкрасивіших у Європі. Тут знаходиться ратуша XV ст., увінчана ажурною вежею висотою близько 100 м. На самому її верху встановлена позолочена 5-метрова статуя святого Михайла — заступника міста. Напроти ратуші розташований високий і настільки ж ажурний, із триярусною колонадою по всім фасаду, Будинок короля, у якім якийсь час жили правителі Брабанта. Одну зі сторін прямокутної площі займають 6 будинків, що належали гільдіям (булочників, човнярів і ін.). Сама прадавня міська будівля — виконана в ранньоготиченому стилі церква «На великій дюні» (IX в.). Одне з найцікавіших сучасних будинків у Брюсселі — Атоміум, величезний, висотою в 120 м, макет молекули заліза, побудований для Всесвітньої виставки 1958 р. Його атоми — кулі діаметром по 18 м кожний — використовуються як приміщення для ресторанів і різних експозицій. У новій частині міста розташовані королівський палац, будинок парламенту, університет.
Другий по величині й значенню місто Бельгії — Антверпен. Це колись всього морський порт, зв’язаний майже 300 регулярними пароплавними лініями з іншими портами миру. Портові спорудження становлять розгалужену систему каналів і доків, розташованих на правом бережу ріки Шельди. Її береги з’єднані не мостами, а тунелями, що проходять під водою. Більшість старих міських будинків ставиться до XIV — XV ст. — епосі розквіту Антверпена як торговельного порту. Дуже гарний кафедральний собор Нотр-Дам. Це сама більша церква в Бельгії, один із кращих пам’ятників фламандської готики, ськладений з білого каменю з тонким мереживним різьбленням. Цікава також архітектура Королівського музею, церкви Святого Якова (XV — XVII ст.), Удома-Музею Рубенса, у якім художник прожив 30 років.
Низовиною зайнято 3/4 країни — це частина Середньоєвропейської рівнини. Близкість Північного моря й теплого плину обумовлюють морський вологий клімат з м’якою зимою й прохолодним летом. Природні умови сприятливі для господарського освоєння території. Ступінь його настільки значна, що природні ландшафти тут майже не збереглися.
Як самостійна держава Бельгія порівняно молода: вона веде свій початок з 1830 г. Попередній історичний період відрізнявся кількаразовими політико-територіальними змінами. У стародавності цю територію населяли кельтські племена, з яких найбільш відомі белги. У перших століттях нашої ери в її південній частині римляни створили провінцію Белгіку (звідси й відбулася назва країни). У середні століття бельгійські землі (герцогства Брабант, Люксембург, графство Фландрія й ін.) — частина Нідерландів історичних, які в XVI в. виявилися спочатку під іспанським пануванням, потім, у результаті війни, стали володінням австрійських Габсбургов. На початку XIX в. — знову в ськладі Нідерландського королівства. До державотворення привела Бельгійська революція 1830г.Ратуша Бельгія
Християнізація Бельгії проходила з кінця VII в. Зараз гнітюче число віруючих (приблизно 90%) становлять католики, інші — протестанти. До 1978 р. діяли лютеранська євангелічна протестантська церква Бельгії, бельгійська місіонерська християнська церква й ін. Потім лютерани й реформати увійшли до ськладу об’єднаної протестантської церкви Бельгії.
Бельгія є батьківщиною багатьох діячів науки й культури світового масштабу. Особливо багата спадщина бельгійців в області мистецтва. Тут народилися й творили багато видатних художників епохи Відродження. Фламандський живописець Пітер Рубенс (1577Рубенс "Возій каменів" 1620 г. — 1640) відомий як автор картин на релігійні й міфологічні сюжети («Зняття із хреста», «Персей і Андромеда»), історико-алегоричних полотен (цикл «Історія Марії Медичи»), портретів («Камеристка»), пейзажів і сцен селянському життя («Повернення женців»). У майстерні Рубенса працювали Антонис ван Дейк (1599 — 1641) і Якоб Йордані (1593 – 1678). Віртуозні по живопису, стримані по колориту парадні аристократичні й інтимні портрети А. ван Дейка («Карл I на полюванні», портрет Г. Бентивольо) відрізняє, тонкий психологізм. Якоб Йордані знаменитий жанровими й міфологічними композиціями («Сатир у гостях у селянина», «Бобовий король»). Бельгійська література дала миру такі добутки, як «Легенда про Тиле Уленшпигеле» і «Фламандські легенди» Шарля Де Кіс-Тера (1827 – 1879). Лауреат Нобелівської премії Моріс Метерлінк (1862 — 1949) і поет-символіст Еміль Верхарн (1855-1916) свої видатні добутки створювали французькою мовою.
Бельгія славиться численними музеями. Найбільші з них — Королівський музей образотворчих мистецтв у Брюсселі з експозицією стародавнього й сучасного мистецтва, Королівський музей в Антверпені, муніципальна художня галерея в Брюгге. Крім загальнонаціональних у кожнім місті неодмінно є свій музей, що розповідає про минуле краю, його традиціях: колокольний музей у Малині, Музей гральних карт у Турне, Взуттєвий — в Ізегемі, Органний — у Коксиді, Полуничний — у Вепіоні. Цей перелік можна продовжити, включивши в нього Велосипедний, Пивний, Пташиний і інші, не менш цікаві музеї. Вулиці й площі бельгійських міст прикрашені безліччю ськульптур. Найбільшою популярністю серед них користується, що перебуває недалеко від Гран-Плас у Брюсселі Манекен-Пис (початок XVII в.) – королівська родина Бельгії бронзовий пісяючий хлопчик.
Бельгія — конституційна монархія. Глава держави — король. Законодавчий орган — двопалатний парламент, що полягає із Сенату й Палати представників. В 1993 р. парламентом була затверджена конституційна реформа державного устрою країни, що завершила процес федералізації, початий в 70-ті рр. Федеральна держава складається із трьох регіонів із широкою автономією — Фландрії, Валлонії й Брюссельського столичного регіону. Найбільш впливові партії — Соціально-християнська, Християнська народна, Бельгійська соціалістична.