АВСТРІЯ
Австрійська Республіка
Площа: 83,8 тис. км2.Австрія3
Чисельність населення: 7,9 млн. чоловік (1998).
Державна мова: німецький.
Столиця: Відень (1,5 млн. жителів, 1998).
Державне свято: День прийняття закону про постійний нейтралітет (26 жовтня, з 1955 р.).
Грошова одиниця: євро.
Член ООН з 1955 р. Входить у Раду Європи з 1956 р., у Європейський союз — з 1995 р.
Ця федеративна держава розташована в самому центрі Європи. Колись ядро Австро-Угорської імперії, сьогодні — країна, що дотримується політики нейтралітету. Батьківщина великого Моцарта й віденського вальсу, центр гірськолижних курортів — усе це особливо залучає сюди туристів.
Ця невелика країна розташована в центрі Європи й не має виходу до моря. Граничить із Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Словенією, Німеччиною, Італією, Швейцарією, Ліхтенштейном. Її територія витягнута сильно звуженим на заході й розширеним на сході клином.
Австрія — одна з найбільше економічно розвинених країн Європи. Найважливішою галуззю промисловості є чорна металургія. Виплавка чавуну перевершує потреби країни, і тому значна частина чорного металу йде на експорт. У кольоровій металургії важливе значення має тільки виробництво алюмінію.
Машинобудування, хоча й утворює ядро всієї промисловості Австрії, розвинене в меншій мері, чому у великих індустріальних країнах Європи. Підприємства цієї галузі, як правило, невеликі: число робітників на багатьох з них не перевищує 50 людей. Зложився комплекс галузей, що включає заготовку деревини, її обробку й виробництво целюлози й паперу. Австрія особливо славиться виробництвом гірських лиж. На лесопродукти доводиться близько третини всього експорту країни. Розвинені також хімічна й швейна галузі.
Корисних копалин небагато, за винятком магнезитів, видобуток яких має експортне значення.
В Австрії інтенсивне й високотоварне сільське господарство. Провідна галузь — молочне тваринництво. Цьому сприяє характер угідь: природні луги й пасовища займають більш половини сільськогосподарських площ. У долинах, розташованих переважно в придунайській частині країни, вирощують пшеницю, ячмінь, цукровий буряк. Деякі землі використовуються поперемінно як ріллі й пасовища. Мережа шляхів сполучення досить густа не тільки на рівнині, але й у горах. Діє більш 10 тунелів, найбільший з яких має довжину 14 км. Від Відня променеподібно розходяться залізничні колії й автомагістралі. Дунай судноплавний на всій австрійській ділянці."
Населення Австрії в етнічнім відношенні досить однородно: близько 98% становлять австрійці. Вони говорять на австро-баварських діалектах німецької мови, що значно відрізняються від літературного. Тут також живуть невеликі групи словенців, хорватів і угорців. Близько 77% населення країни проживає в містах. Вони переважно невеликі, із числом жителів до 100 тис., і, подібно селам, зберігають місцевий колорит. Незважаючи на технічний прогрес, саме в архітектурі й донині прослідковується специфіка традиційної культури австрійців, багато в чому залежна від особливостей рельєфу й напрямку господарства. Так, для Придунайської низовини, де розвинене землеробство, характерні більші села. У горах же селяни живуть хуторами. У їхніх двоповерхових будинках нижня частина ськладена з каменю, верхня — дерев’яна.
Народний костюм з повсякденного побуту зник, але його побутування підтримується різними організаціями, що прагнуть пожвавити традиції. Цікаво, що виготовлення домотканого сукна, з якого шиється народний одяг, не втратило свого значення дотепер.
Традиційний австрійський костюм полягає в чоловіків з білої сорочки, коротких шкіряних штанів, куртки, капелюха з пером. Жінки надягають білі кофти з пишними рукавами, корсаж, широкі спідниці, строкаті фартухи.
В австрійській кухні й у наші дні зберігаються обласні відмінності. У районах альпійського ськотарства основу харчування становлять молочні продукти. У землеробській придунайській області вживають багато борошняних блюд, типові галушки, кукурудзяна каша. Віденська здоба й штрудель (рулет) з яблуками одержали широку популярність і за межами країни.
Кращі блюда народної кухні охоче готовлять і в ресторанах. Тим більше що останні поряд з кафе відіграють більшу роль в організації дозвілля жителів. Свої кафе мають художники, письменники, артисти. Існують своєрідні об’єднання людей по інтересах — ферейни, члени яких разом проводять години відпочинку, відзначають свята. А свят в австрійців досить багато. Урочисто святкуються іменини, пишно відзначається 50 – і 70-летие. Особливо шануються католицькі святі, наприклад святий Мартін — заступник пастухів. І в місті, і в селі відзначаються дні поминовения покійних — 1 і 2 листопада. На Святки й Масницю влаштовуються ходи ряжених, неодмінними учасниками яких є одягнені в чорні овечі шкіри чудовиська — пехти, чиї особи сховані під застрашливими маськами з більшими рогами й іклами. Наприкінці такої процесії йдуть ряжені з мітлами, які «вимітають старий рік». Прихід ряжених уважається доброю ознакою.
Дуже мальовниче свято проводів зими й зустрічі весни, подібний з нашою Масницею, — фашинг. У народі він відомий також за назвою «божевільних», або «жирних», днів, тому що в цей час їдять багато жирної їжі. У містах і в селах у ці дні влаштовують карнавальні ходи. У Відні організують бали, танцювальні вечори.
Багатий і цікавий австрійський фольклор. Особливо славляться тирольські пісні, що оспівують рідний край. З народних танців відомий лендлер, прототип віденського вальсу. Розвиток культури й науки тісно пов’язане з діяльністю 4 австрійських університетів, найстарший з яких, Віденський, був заснований в 1365 г. В XVII в. були організовано 2 вищі технічні школи, в 1847 г. відкрита Академія наук. З 1966 р. уведене дев’ятирічне обов’язкове навчання. Потім утвір можна продовжити в гімназіях або училищах.
Великі міста для Австрії не характерні. Їх усього 5: Відень, Грац, Линц, Зальцбург і Инсбрук. Виниклі в середні століття, вони багато в чому зберегли колишній архітектурний вигляд: стародавні будинки, церкви, монастирі, замки. І понині тут нерідкі аграрні міста, по плануванню й будівлям мало одмінні від сільських поселень. Їхні жителі зайняті селянською працею. Особливе місце в житті Австрії займає її столиця, ставвенашая осередком величезних культурно-історичних цінностей. Поселення на місці сучасного Відня виникло ще до нашої ери. Зараз місто вражає своїми пишними ансамблями в стилі бароко, прекрасними пам’ятниками готики. Найбільш відомі будинки й пам’ятники перебувають у центрі — у Внутрішньому місті (Иннере Штадт). Це Хофбург — колишній імператорський палац, у якім розмістилися музейні колекції, Національна бібліотека, Концертний зал. Неподалік височіє знаменитий готичний собор Святого Стефана. Внутрішнє місто оперізує широкий бульвар Ринг, що має форму підкови, кінці якої впираються в Дунайський канал. Тут побудовані будинки Державної опери, парламенту, ратуші, Бург-Театру. Другий по величині й господарському значенню місто країни — Грац, адміністративно-політичний центр Штирии. Стародавня частина міста з колишньою міцністю Шлосберг піднімається на левом бережу ріки Мур. Тут збереглося й багато інших пам’ятників архітектури. Музеї мають у своєму розпорядженні цікаві колекції, зокрема середньовічного побуту, зброї.
На границі придунайського й альпійського районів розкинувся Зальцбург, що займає особливе місце серед австрійських міст. У стародавності римська колонія Юварум, він був як би вдруге заснований в 700 г. Назва міста відбиває тої період у його історії, коли тут велися великі розробки солі ( від слова «зальц» — «сіль»). Потім місто втратило своє промислове значення. Зальцбург — прадавня архієписькопська резиденція, Австрія1місто монастирів. Він мальовничо розташований серед гірських відрогів по обом берегам ріки Залках. У старій частині міста перебуває архієписькопський палац, палац Мірабель і інші палаци в стилі бароко, музеї, вулиці, прикрашені ськульптурами й фонтанами. Але насамперед увага місцевих жителів і іноземних гостей залучає невеликий ськромний старий будинок, у якім народився великий Моцарт. Це зробило Зальцбург містом музики. На честь Моцарта тут щорічно проводяться музичні фестивалі.
Австрія — і альпійська, і Придунайська країна. Більшу частину території займають Східні Альпи (вища крапка — гора Грос-Глокнер, 3797 м) і їхні передгір’я. Рівнини простираються уздовж ріки Дунай і становлять лише 1/5 площі. Але саме тут, на великих родючих землях, у теплом і вологому кліматі, проживає більшість населення австрії й зосереджене господарське життя. Гірські краї відрізняє достаток лісів, лугів і чистої прісної води. У країні багато озер, особливо в північних передгір’ях Альп і на півдні
Велике значення для історії країни мало заселення її земель в V — VI ст. німецькими племенами. На їхній основі й формувалася австрійська етнічна спільність. Датою утвору Австрійської держави вважається 1156 г., коли воно стало герцогством. В 1282 г. на австрійському престолі ствердилася династія Габсбургов. В XVI в. Австрія стала політичним центром Османської імперії, що формувався в обстановці настання, на Південно-Східну Європу багатонаціональної імперії Габсбургов. В 1867 г. перетворена у двуедину монархію Австро-Угорщину, яка розпалася в 1918 р., і Австрія була проголошена республікою. Сен-жерменський договір (1919) визначив її сучасні границі. У ході другої світової війни країна була приєднана до Німеччини, потім окупована СРСР, США, Англією й Францією. В 1955 р. підписаний міждержавний договір про відновлення незалежної й демократичної Австрії.
З кінця III в. на території сучасної Австрії стало поширюватися християнство. У цей час 90% віруючих — католики. Протестанти, переважно лютерани, становлять 6% населення. Вони об’єднані з кальвіністами в євангелічну церкву Австрії.
Гениальнейший композитор А Вольфганг Амадей Моцарт (1756 — 1791) — уродженець Австрії. Музикант універсального дарування, що виявився з дитинства, Моцарт є представником віденської класичної музичної школи. Їм створене понад 20 опери, 50 симфонії, концерти для фортепьяно й ськрипки. Найширше поширення вальсу, який стали танцювати в містах Австрії з XVIII в., пов’язане з іменами композиторів Иоганна Штрауса, батька (1804 – 1849) і Иоганна Штрауса, сина (1825 — 1899). Батько прославився як творець віденського вальсу. Син увійшов в історію як автор класичних вальсів «На прекрасному блакитному Дунаї», «Казки віденського лісу», «Весняні голоси». Їм також написано 16 оперет, у тому числі « Кажан», «Циганський барон» і ін. Він неодноразово виступав у якості диригента в багатьох країнах миру, у тому числі й Росії. У світове музичне мистецтво ввійшли також імена Франца Йозефа Гайдна (1732 – 1809), Франца Шуберта (1797 – 1828). Найбільша фігура австрійської літератури — Стефан Цвейг (1881 – 1942). Його перу належать біографії Стендаля, 3. Фрейда, Ф. Ницше. Багато добутків Цвейга вбрані у форму роману: «Марія Антуанетта», «Тріумф і трагізм Еразма Роттердамського», «Бальзак» та ін.
Більшу частину свого дозвілля австрійці присвячують спорту. Своєрідна й мальовнича природа Австрії сприяє розвитку й літнього, і зимового туризму. Особливою популярністю користується гірськолижний спорт. Цікаво, що він є одним із предметів шкільного навчання. Австрія — батьківщина балету на льоді. Тут часто проходять міжнародні змагання з катання на ковзанах. Інсбрук — політичний^-політичний-адміністративно-політичний центр Тіролю, однієї із земель Австрії, що перебуває Австрія Тирольв Альпах. Це місто, що мальовничо розкинулося в долині, особливо популярний серед аматорів зимових видів спорту. Інсбрук одержав світову популярність як місце проведення зимових Олімпійських ігор в 1964 і 1976 рр. Але це прадавнє місто, заснований в 1239 г., цікавий і сам по собі. У ньому добре збереглися середньовічні житлові й адміністративні будинки, величні церкви, будинок стародавньої ратуші.
Австрія — президентська федеративна республіка. Ськладається з 9 земель, що мають свій парламент (ландтаг), конституцію й уряд. Розподіл країни зложився історично: чи не кожна із земель — колишнє самостійне феодальне володіння. Сучасна Австрія — централізована держава, права земель обмежуються питаннями місцевого значення. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент (Національна рада й Федеральна рада). В Австрії кілька політичних партій, але в керуванні країною беруть участь головним чином дві — Соціал-демократична партія Австрії (СДПА) і Австрійська народна партія (АНП), створені в 1945 р.