АВСТРАЛІЯ Й ОКЕАНІЯ
Австралія – самий старий по геологічному віку континент, а тому найнижчий, плоский і посушливий з населених. Він являє собою величезне ввігнуте в центральній частині й обрамлене піднятими краями плато. Рівнини займають 95% території, більша їхня частина – безжиттєві простори пустель і боліт. У той же час континент багатий підземними водами, які утворюють величезні артезіанські басейни на глибині від 20 м до 2 км.
Австралія – найменший з материків. Площа його 7,7 млн. км2. Це, мабуть, і самий незвичайний материк земної кулі. Приблизно 50 млн. років тому він відділився від праконтиненту Гондвани й з тих пор існує в ізоляції. Уважається, що корінні жителі країни – аборигени переселилися з Азії 40 – 50 тис. років тому. Мисливці й збирачі корінь, ягід, горіхів, лікарських трав, місцеві жителі користувалися кам’яними знаряддями праці навіть в XVII в., коли до берегів Австралії стали причалювати її першовідкривачі – європейці. Тільки в Австралії водяться сумчасті ссавці – кенгуру, сумчастий вовк, забавні маленькі коали, або сумчасті ведмеді, що живуть на деревах. Берези й лебеді тут не білі, а чорні. Евкаліпти досягають стометрової висоти, а ссавець качкодзьоб відкладає яйця й веде водний спосіб життя.
Єхидний і дикий собака динго, 450 видів ящірок і 160 видів змій, крокодили, річкові й морські черепахи – далеко не повний перелік усіх, хто живе на цьому незвичайному континенті.
Своєрідність флори й фауни Австралії пояснюється її ізольованим існуванням. Недарма з 700 видів птахів близько 500 видів уважаються ендемічніми.
Австралія – єдиний материк, на якім тільки одна держава – Австралія, яке з відсталого британського домініону на початку XX в. до кінця століття перетворилося в одну із самих високорозвинених і багатих країн миру. Володіючи величезними природними ресурсами, Австралія змогла посісти перше місце у світі із цілого ряду напрямків господарської діяльності.
В економіці Австралії важливу роль відіграє сільське господарство. По вивозу пшениці, цукру, м’яса, вовни країна посідає перше місце серед світових експортерів. Вугілля, залізна руда, алюміній, золото, срібло, зріджений природний газ – по цих видах продукції Австралія теж входить до числа головних експортерів миру.
В епоху інформаційних технологій, що швидко поширюються, країна займає одне із провідних місць по числу комп’ютерів на душу населення ( понад 350 на 1 тис. чоловік).
У той же час Австралія – самий слабозаселений континент (2,5 людину на 1 км2). Більша частина населення (85%) проживає в містах.
Австралія – країна іммігрантів. Основна частина населення – нащадки переселенців. Колонізація континенту європейцями почалася наприкінці XVIII в. Першими переселенцями були англійці, а сьогодні серед жителів Австралії є представники практично всіх народів Європи, у тому числі 200 тис. чоловік – вихідці з колишнього СРСР. Останнім часом зростає частка імміграції з Азії ( до 7% від загального числа населення). В 2000 р. населення Австралії становило 19,2 млн. чоловік.
На континенті проживає близько 400 тис. аборигенів (2,1% населення). Аборигенне населення росте випереджальними темпами.
Австралія – країна суцільної письменності. Посідає друге місце у світі після Японії по новому показникові Всесвітньої організації охорони здоров’я – гарному стану здоров’я.
При виділенні частин світла до Австралії традиційно відносять і Океанію. Загальна площа її суши – 1,2 млн. км2. Населення – близько 18 млн. чоловік. Океанія – це найбільше у світі скупчення островів ( близько 10 тис.) у центральній і західної частинах Тихого океану. Острови розташовані між субтропічними широтами північної півкулі й помірними – південного. Найбільші острови в Океанії – Нова Гвінея (його західна половина – провінція Іриан Джая належить Індонезії) і Нова Зеландія (Північний і Південний острова). Вони займають 80% території Океанії. (Дивитеся карту Океанії.)
В Океанії вчені виділяють три більші групи островів: Меланезія – самі західні й великі острови; Мікронезія – дрібні острови до півночі від Меланезії; Полінезія – острова в центральній частині океану. Кожна із цих груп складається з декількох архіпелагів. У самостійну частину Океанії виділяється Нова Зеландія, хоча по своєму етнічному складу вона ближче до Полінезії.
Острова Меланезії й західної Мікронезії – це надводні частини величезних гірських ланцюгів, що піднімаються із дна Тихого океану. Великі острови гористі, розсічені долинами. Багато островів центральної частини Тихого океану не що інше, як конічні вершини підводних вулканів. До них ставляться Гавайські острови (частина території США), Самоа, Маркізькі острови, південні острови Кука, острови Суспільства, острів Великодня (належить Чилі). Деякі з вершин, що вінчають ці острови вулканів могли б уважатися найвищими у світі. Наприклад, висота Мауна-Лоа й Мауна-Кеа на острові Гавайї від підводної підстави – понад 9 тис. м. Однак більшість островів Полінезії й східної Мікронезії – низькі коралові атоли, що іноді ледь піднімаються над водою. Це «живі» острови. Їх побудували по окружності підводних вулканічних вершин живі морські організми – корали.
Природа обдарила острови Океанії неповторною своєрідністю. Особливості рельєфу, рослинності вод, що оточують, надають кожному острову особлив вигляд, що чарує. Украй різноманітна флора Океанії. Вона не дуже багата кількістю видів, але щедра ендемічними рослинами, які вражають пишністю цвітіння. Крім впливу широтного розташування на характері рослинності сильно позначається й висота над рівнем моря. На деяких найбільш високих островах можна зустріти всі кліматичні типи рослинності – від вологих вічнозелених лісів до високогірної, майже тундрової рослинності на вершині. Справжня цариця Океанії – кокосова пальма. Її деревина міцна і йде на будівництво; молоко кокосового горіха вживають у їжу; з волокна кокоса плетуть мотузки, роблять щітки, циновки. Особливо коштовна копра – висушена м’якоть горіха. У ній 65% масла, яке йде на виробництво маргарину, кращих сортів туалетного мила й багатьох інших корисних речей.
Фауна Океанії, крім великих островів поблизу Австралії, відносно бідна. На островах майже немає ссавців. Багато птахів, але кількість їх видів зменшується в напрямку на схід.
У науці ще немає єдиної думки про те, як заселялася Океанія – із заходу або сходу. На думку більшості вчених, заселення почалося з Південно-Східної Азії й поступово йшло з півночі й заходу на південь і схід. На найбільш вилучені до сходу островах людина влаштувалася, очевидно, тільки до XIV в. Предки нинішніх океанійців були відважними й умілими мореплавцями. Народи Океанії створили своє яскраве, самобутнє мистецтво. Ученим має бути ще чимало потрудитися, щоб відновити історію народів Океанії, розгадати її загадки, наприклад, таємницю пірамід на острові Таїті.
Корінне населення Океанії ділять на меланезійців, мікронезійців і полінезійців. Кожна із цих груп складається з безлічі народів. Полінезійці, наприклад, говорять родинними мовами, але на кожному архіпелазі й навіть одиночних островах живе свій народ – тонганці, ніуеанці, токелауанці, таїтяни, тубуайці, рапануйці (острів Великодня) і т.д. Крім корінного населення на островах Океанії проживає майже стільки ж стороннього населення. Це австралійці, новозеландці, англійці, французи, американці, японці, філіппінці, індійці й ін.
Європейським країнам до XVI в. не було відомо про існування Океанії. Лише під час кругосвітньої подорожі Ф. Магелана були відкриті Марианскі острови, але й після цього пройшли сторіччя, перш ніж багато архіпелагів і острова Океанії з’явилися на карті Світового океану.
Чимала заслуга в дослідженні Океанії в XIX в. належить і російським мореплавцям і вченим.