АФГАНІСТАН
Ісламська Держава Афганістан
Площа: 655 тис. км2.
Чисельність населення: 20 млн. чоловік (1999).
Державна мова: даруй і пушту.
Столиця: Кабул ( близько 2 млн. жителів, 1999).
Державне свято: День незалежності (19 серпня 1919 р.).
Грошова одиниця: афгані.
Член ООН з 1945 р.
Розташований на південно-заході Азії. Виходу до моря не має. Загальна довжина границь — 5529 км. Граничить на північний сході з Китаєм і Індією, на сході й півдні — з Пакистаном, на півночі — з Таджикистаном, Узбекистаном, Туркменістаном, на заході — з Іраном.
Афганістан — багатонаціональна країна, у ній проживають більш 20 народів і народностей. Самі численні – властиво афганці – пуштуни (більш 50%), потім таджики ( близько 20%), узбеки (9%), хазарейци (9%) і ін. Найпоширеніші мови — даруй (на ньому говорять 50% населення), пушту (35%), узбецький (11%). Близько 80% жителів зосереджене в сільській місцевості. Середня тривалість життя — 46 років для чоловіків і 44 роки для жінок. На 5 тис. чоловік — 1 лікар. Дитяча смертність – 156 випадків на тисячу немовлят. Більш 70% жителів країни неписьменні. Будь-яка грамотна людина, особливо в сільській місцевості, користується більшою повагою. Це багато в чому визначає винятковий авторитет і вплив численних мусульманських богословів, знавців Корану. Дотепер афганці живуть в умовах, мало чому одмінних від середньовічних. Планування міст і селищ, житла, традиційний чоловічий і жіночий одяг зберігають усі ті особливості, які зложилися століттями. Усякі нововведення сприймаються з більшою недовірою й викликають протидію. Так відбулося наприкінці 20-х рр. XX в., коли падишах Аманулла-Хан спробував реформувати життя країни по європейських зразках. Наприклад, він зобов’язав державних чиновників носити європейський одяг і голити бороди, запропонував програму народної освіти, що передбачала навчання дівчинок у школах. Глава держави зазіхнув на звичні для мусульман культурні й побутові традиції й тим самим увійшов у конфлікт із прихильниками старих порядків, які підняли антиурядовий заколот. Спроби Аманулли-Хана придушити опозицію привели до громадянської війни, яка завершилася зміною правлячої династії. Аманулла-Хан емігрував.
Матеріальна культура Афганістану тісно пов’язана з мусульманськими традиціями й місцевими кліматичними умовами. Так, кочівники відрізняються від осілого населення не тільки укладом життя, але й костюмом. Багато кочівників-чоловіка, особливо пуштуни, збройні, у чому також позначається давня традиція: уміння володіти вогнепальною зброєю – одне з головних чоловічих гідностей. Сьогодні в побут населення ввійшли такі предмети сучасної промислової цивілізації, як автомобілі, радіоприймачі, аудио- і відеотехніка.
Кабул — столиця Афганістану (з 1847 г.). Місто засноване в далекій давнині на правом бережу ріки Кабул (II в.). Займає західну частину рівнини, оточеної з півночі й півдня горами. На левом, північному бережу ріки розташовані аристократичні квартали з резиденціями знаті, будинками урядових закладів, торговельних фірм, навчальних закладів. Вулиці лівобережної частини Кабула широкі й бруковані, багато будинків вибудувані в європейському стилі. Є великі сади й парення. Правобережний, старий Кабул зберігає вид середньовічного мусульманського міста з вузькими небрукованими вулицями й двоповерховими глинобитними будинками із плоскими дахами й глухими фасадами. Нижні поверхи будинків нерідко використовуються як чайхана або кустарні майстерні. У верхніх поверхах і у внутрішніх двориках протікає домашнє життя міських мешканців. Майже в кожному з таких двориків є фонтан або невеликий басейн, що постачає родину водою.
Базари Кабула безперервною стрічкою тягнуться із заходу на схід. Подекуди їх розділяють караван-сараї (постоялі двори). Промислові підприємства розташовані переважно на західній окраїні правобережжя. Стародавніх пам’ятників архітектури в Кабулі мало. Місто сильно постраждало від британського військового вторгнення в 1842 г. На пагорбах — залишки кріпосних стін (VII — VIII ст.), сад Баги-Бабур із гробницею Бабура (XVI в.) і мечеттю Шах-Джахана (XVII в.). Побудована міцність Балу-Химар V в.).
Кандагар — адміністративний і економічний центр південних передгір’їв Афганістану. Засноване місто в епоху Олександра Македонського. Під час монгольської навали був повністю зруйнований. Відновлений в XVII в.
Добре збережена стіна висотою до 8 м і глибокий рів відокремлюють стару частину міста від нових пригородів. У плані центр Кандагара — майже правильний квадрат, у кожній з його сторін — пари воріт. У західної стіни піднімається мавзолей засновника афганської держави Ахмад-Шаха Дуррани (ок. 1721 — 1773). Це головна визначний пам’ятка міста. Населення Кандагара ( близько 200 тис. чоловік), на відміну від інших великих міст Афганістану, досить однородно, тут проживають переважно пуштуни. Герат — найбільше місто на заході країни. Його підстава приписується А. Македонському. Після арабського завоювання (XIII в.) став одним з культурних центрів мусульманського миру. В XIX в. за володіння Гератом ішла суперечка між Іраном і Афганістаном, до якого місто й однойменне провінція остаточно відійшли в 1863 г. До північно-заходу від Герата зберігся грандіозний архітектурний ансамбль Мусалла (1417 – 1438). Відома Соборна мечеть (XIII — XX ст.). Усередині міських стін квартали забудовані маленькими глинобитними будиночками. Від кожної вулиці відходить безліч провулків і тупиків. Усі міські установи розташовані на базарній вулиці.
Мазари-шариф — найбільше місто на півночі. У внутрішній, старій частині міста розташовані базари й сама шанована в країні шиїтська святиня — гробниця, у якій, по переказу, похований убитий супротивниками в 661 г. зять пророка Мухаммеда халіф Алі, оголошений шиїтами першим імамом (звідси й назва міста, що означає «священна гробниця»). Серед жителів Мазари-Шарифа переважають узбеки й таджики.
Близько 4/5 території займають гори. До півночі й південно-заходу від гір простираються кам’янисті, глинисті й піщані пустелі, напівпустелі й великі степи. Клімат — континентальний, сухий. Високо в горах сувора зима триває 7 — 8 місяців, літо — коротке й печеня. У долинах улітку денна температура досягає +50° С.
Майже 99% населення сповідують іслам, з них суніти становлять 84%, шиїти – 15%.
Олександр Македонський (356 — 323 рр. до н.е.) під час свого походу на Схід, розтрощивши царство Ахеменидов, зіштовхнувся на його східних окраїнах із запеклим опором населення. У Бактрії (північ сучасного Афганістану), прагнучи придушити антимакедонський рух, завойовник не тільки застосовував репресивні заходи, але й намагався залучити на свою сторону місцеве населення. Він формував загони з бактрийских вершників і заохочував своїх полководців брати в дружин місцевих жінок. Сам він одружився на Роксані (Рахшан — по-древнеперсидски «світла, промениста») — дочки знатного бактрийца Оксиарта. Позбавлена міцної внутрішньої зв’язки, найбільша монархія стародавності, створена А. Македонським, розпалася відразу ж після його смерті. В 1504 г. син правителя Фергани, нащадок Тимура царевич Захиреддин Бабур (1483 – 1530) захопив Кабул, а пізніше, одержавши ряд блискучих перемог, заснував імперію Великих Моголів, що простирався від Кабула до Бенгалії. Бабур був не тільки полководцем. Він — автор знаменитих автобіографічних записок «Бабурнаме», а також ліричних віршів. Умер в Індії, але похований, згідно з його бажанням, у Кабулі.
На території Афганістану збереглося значне число пам’ятників прадавньої й середньовічної культури. З пам’ятників доисламской епохи особливої уваги заслуговує вирубаний у скелях комплекс буддійського монастиря IV — VIII ст. біля Бамиана. Цей архітектурний комплекс нараховує понад 2 тис. гротів зі сходами й переходами, оброблений розписом і різьбленим декором. Знаменитий двома велетенськими (висотою 35 і 53 м) статуями Будди, висіченими в стрімкій скелі. Більшість міст і селищ Афганістану зберегли у своєму вигляді різноманітні риси матеріальної культури мусульманського середньовіччя. Виробу афганських ремісників відрізняються стильовою різноманітністю, а деякі з них, наприклад виткані вручну килими, — високими художніми вартостями й чудовою якістю.